Бої за Іловайськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Іловайський котел)
Перейти до: навігація, пошук
Бої за Іловайськ
Війна на сході України
IlovaiskBattleMap 2014.png
Вихід українських військ з Іловайська. 29 Серпня 2014 р.
47°55′29″ пн. ш. 38°11′49″ сх. д. / 47.9249999999999972° пн. ш. 38.19722222222200259° сх. д. / 47.9249999999999972; 38.19722222222200259
Дата: 6 серпня 2014 — 3 вересня 2014
Місце: Україна Іловайськ, Донецька область
Результат: Оточення, відступ та важкі втрати українського угруповання
Сторони
Україна Україна
Росія Росія
ДНР
Командувачі
Україна Віктор Муженко
Україна Руслан Хомчак
Росія Валерій Герасимов[1]
New Donetsk Peoples Republic flag.svg Михайло «Гіві» Толстих
Військові формування
Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська

Emblem of the National Guard of Ukraine.svg Національна гвардія

National Police of Ukraine emblem.svg Спеціальна міліція

Незалежні формування:

Emblem of the Russian Ground Forces.svg Сухопутні війська

RAT great emblem.png Десантні війська

Self defense of Donbass emblem.png «НОД»

Військові сили
в оточенні:
1400—1700 чол.
~8-10 танків
~20-25 БМП
деблокуючі сили:
28.08: ~400 чол., 4 танки
30.08: 5 танків, кілька БМП
4 БТГр (2500-4000 чол.)
~100 одиниць бронетехніки
бойовики:
100+ чол.
Втрати
Офіційні українські дані на серпень 2015:[2]
366 загиблих
158 зниклих безвісти
429 поранених
128 полонених
Втрати техніки:
125 одиниць
Офіційні українські дані:[3]
300+ громадян РФ

Незалежні дані:[вин 1]
22+ солдат РФ загиблих
17 солдат РФ полонених
Втрати техніки:
15 одиниць

Бої за Іловайськ, відомі також як Іловайський котел — бойові дії, що розгорнулися під містом Іловайськ Донецької області у ході війни на сході України у серпні 2014 року.

18 серпня, в ході запеклих боїв, українські силовики, що значною частиною складалися з добровольчих батальйонів, увійшли в Іловайськ. Вони змогли взяти під свій контроль частину міста, однак після заходу значних сил регулярних російських військ 23—24 серпня у тил українського угрупування з території РФ, а також через дезертирство окремих українських підрозділів, іловайське угрупування опинилося в оточенні. 29 серпня вночі Путін звернувся до бойовиків із закликом відкрити гуманітарний коридор для українських військових, що опинилися в оточенні.[4] 29 серпня о 6:00 ранку російський офіцер прибув до Многопілля і повідомив українській стороні, що вихід має відбуватися без зброї. О 8:15 українські військові організованими колонами почали рух з міста. Колони були розстріляні на марші.

Бої під Іловайськом стали одним з переломних моментів війни на сході України — Збройні сили України втратили ініціативу на Донбасі та перейшли від атаки до оборони.[5] Важкі втрати спонукали українське керівництво до укладення Мінського перемир'я в рамках контактної групи УкраїнаРосіяОБСЄ із залученням представників російських бойовиків.[6]

12 жовтня 2014 р. Президент України Петро Порошенко задовольнив рапорт про відставку Міністра оборони Валерія Гелетея.[7]

Зміст

Передумови та обстановка у секторі[ред.ред. код]

Станом на початок серпня 2014 р. взяттям Степанівки і Никифорового було проведено успішну операцію з розблокування підрозділів 24 ОМБр, 72 ОМБр, 79 ОАеМБр та українських прикордонників, що впродовж тижнів перебували під обстрілами зі сторони РФ, і були відрізані силами проросійських формувань укріпленнями в районі Савур-Могили і навколишніх населених пунктів.[вин 2] Розблокування здійснювалося силами 1-го батальйону і 3-ї БТГр 30-ї ОМБр, батальйону 25 ОПДБр та батальйону 95 ОАеМБр. Звільнені з оточення підрозділи відправились до пункту постійної дислокації поза зоною проведення АТО.[вин 3] Батальйон 95 ОАеМБр відправився у рейд на схід, батальйон 25 ОПДБр з боями попрямував на північ через Шахтарськ, а 30-та ОМБр встановила мережу блок-постів та опорних пунктів від Степанівки до Боково-Платове.[вин 4]

Таким чином, на початок серпня конфігурація українських сил у двох секторах була такою:

На фоні початку спроб українських сил взяти Іловайськ, ситуація у секторі почала ускладнюватися.

6-7 серпня з"явилась інформація, що через Ізварине зайшли регулярні підрозділи російської армії.[вин 9]

З 11 серпня значно зросло число артилерійських обстрілів позицій 3-го батальйону 30 ОМБр в районі Степанівки.[вин 10][11] Російські регулярні підрозділи почали вторгнення — було взято КПП Маринівка,[12] підрозділи 18-ї мотострілецької бригади РФ зайшли в Дмитрівку, а 12 серпня змогли дійти до Сніжного, з'єднавшись з нерегулярними проросійськими формуваннями. 13 серпня танкова колона проросійських сил вийшла на Степанівку. 3-й батальйон 30-ї ОМБр у Степанівці був остаточно деморалізований під артударами, втратив мораль і при появі танкових колон покинув населений пункт, залишивши таким чином 1-й батальйон у Боково-Платове у глибокому тилу противника. Військовослужбовці 3-го батальйону самовільно покинули зону АТО, повернувшись у місця постійної дислокації.[вин 11]

16 серпня проросійські сили займають КПП Успенка, і російська артилерія тепер починає завдавати ударів по Амвросіївці.

19-20-го серпня колона бронетехніки супротивника з'явилась поміж Савур-Могилою та с. Петровським, біля позицій БТГр 51-ї ОМБр. Внаслідок бою батальйон залишив село і відступив на захід до сектору Б, в район Кутейникове.

21 серпня на підкріплення до сектору Б прибуває підрозділ 93-ї ОМБр:[13] 1-й механізований батальйон і зведена рота (337 чол., 2 танки, 12 БМП). Зведена рота у складі 187 чоловік з танками і БМП була відправлена для спроби відбити с. Петрівське під Савур-Могилою. Спроби закріпитися у Петрівському були невдалі, і рота повернулася 23 серпня у Дзеркальне, втративши 2 БМП.

23 серпня особовий склад БТрО «Прикарпаття», деморалізований постійними обстрілами і спостерігаючи відхід роти 93-ї ОМБр, в обід знявся з позицій і полишив зону проведення АТО.[вин 12][вин 13] Підрозділи 19-го миколаївського полку Нацгвардії, після доволі вдалої засідки під Лисичим, мали відступити на захід в район Комсомольська, РТГр 28-ї ОМБр з півночі Амвросіївки також знялися з позицій і перемістились під Кутейникове. Майже всі мобілізовані ротно-тактичної групи 28 ОМБр покинули зону проведення АТО, також як і «Прикарпаття», — з ротно-тактичної групи 28-ї ОМБр залишилось лише 17 чоловік особового складу. Оборона біля Амвросіївки надвечір 23 серпня перестала існувати.

24 серпня знявся і поїхав додому БТрО «Горинь», що прикривав від удару позиції українських військ зі сторони Донецька.

Сумарно 13-23 серпня самовільно вийшло з зони проведення АТО понад 1500 чоловік (переважно мобілізовані з таких з"єднань: 3 бат. 30 ОМБр, більша частина РТГр 28 ОМБр, БТрО «Прикарпаття», БТрО «Горинь»).[вин 14]

Чисельність українських підрозділів[ред.ред. код]

Чисельність добровольчих загонів національної гвардії та міліції особливого призначення, що брали участь у штурмі Іловайська:

Разом з підрозділами Збройних сил України у боях під Іловайськом всього брало участь порядка 1400 чоловік.[вин 21][вин 22]

За іншими даними, на момент виходу угруповання українських військ могло сягати 1700 чоловік.[вин 23]

Чисельність російських сил вторгнення[ред.ред. код]

За даними звіту Генеральної прокуратури України, оприлюдненому 2 вересня 2016 року, сили вторгнення ЗС РФ складалися з дев'яти батальйонно–тактичних груп: 35 тис. осіб особового складу; до 60 танків; до 320 БМД (БМП); до 60 гармат; до 45 мінометів; 5 ПТРК. На військовій техніці Збройних Сил Російської Федерації були зняті або замасковані тактичні знаки. Водночас, з метою введення в оману та подальшого вбивства українських військовослужбовців, на російській техніці були нанесені розпізнавальні позначки українських підрозділів, що заборонено Женевською конвенцією. Співвідношення військових сил України з військами вторгнення Росії та терористичних організацій «ДНР», «ЛНР» в районі міста Іловайськ складало: особовий склад — 1 до 18; танки — 1до 11; бронетехніка — 1 до 16; артилерія — 1 до 15; «Гради» — 1 до 24.[19]

Перебіг подій[ред.ред. код]

Штурм Іловайська[ред.ред. код]

Згорілий внаслідок обстрілів автомобіль. Іловайськ. 18 серпня 2014 р.

Перший штурм 6-7 серпня[ред.ред. код]

4 серпня генералом Хомчаком була поставлена задача розвідати сили, що утримували Іловайськ. Штаб АТО та Хомчак припускали, що місто утримують не більш ніж 30-80 бойовиків.[9]

6-7 серпня за наказом генерала Хомчака відбулася спроба захопити Іловайськ силами 40-го БТрО «Кривбас», що був посилений 2 танками і 2 БМП 51-ї ОМБр і загоном добровольців з ДУК. Наступ провалився, у «Кривбасу» виник конфлікт з Хомчаком.

Другий штурм 10 серпня[ред.ред. код]

10 серпня до сектору ввели добровольчі підрозділи батальйонів «Азов», «Донбас» і «Шахтарськ», що сумарно налічували близько 200 чоловік і які мали здійснити штурм Іловайська. За однією версією, це рішення було прийняте через саботаж наказів Хомчака 40-м батальйоном.[вин 24] За іншою, штурм Іловайську був спробою реабілітації підрозділів МВС після того, як вони самовільно полишили захоплену раніше 95-ю бригадою Ясинувату.[20]

Добровольчі загони посилили підрозділами 51-ї бригади та 40-го батальйону. У штурмової групи був 1 танк, 1 БМП та 1 броньована вантажівка КаМАЗ «Азову». Невдовзі після початку штурму танк був підбитий САУ противника. Броневантажівка заглохла, штурм зупинився. В боях було втрачено БМП і 12 чоловік загиблими.

Оперативне оточення Іловайська[ред.ред. код]

11-12 серпня підрозділи розвідки 40-го БТрО змогли зайняти позиції на автотрасі Т 0507 «Іловайськ-Харцизьк» на північ від Іловайська в районі с. Зелене,[вин 25] таким чином створивши сприятливі умови для успішного штурму міста. Ці позиції успішно утримувалися до кінця серпня.

Третій штурм і міські бої[ред.ред. код]

Батальйон «Донбас» у боях під Іловайськом. Серпень 2014.

18 серпня «Донбас» увійшов в Іловайськ при підтримці ЗСУ: зведеної роти 51-ї ОМБр та РТГр 17-ї ОТБр (4 танки, 4 БМП, 82 бійця) і зумів закріпитися у західній частині міста і у школі. Слідом за «Донбасом» в місто увійшов батальйон «Дніпро-1».

19 серпня відбулася невдала спроба закріпитися і у східній частині міста. В ході боїв до третини штурмової групи Донбасу було важко поранено або вбито.[21][22] Семен Семенченко отримав осколкове поранення і здав командування; керування взяв на себе начальник штабу В'ячеслав Власенко «Філін».[23] Контузію отримав командир батальйону «Дніпро-1» Юрій Береза, проте з бою не вийшов. Цього дня всі підрозділи «Азову» і «Шахтарська» вийшли з боїв за Іловайськ і повернулися до Маріуполя і Комсомольського відповідно, таким чином не беручи участь у подальших боях.[вин 26][24]

23 серпня прибуває підрозділ батальйону «Херсон», який у кількості 30 чоловік зайшов до Іловайська і зайняв позиції у залізничному депо міста.

24 серпня зранку 74 бійця Миротворця зайшли до Іловайську і зайняли позиції поряд з «Херсоном». У місті тривали бої, підрозділи «Донбасу» і зведеної мотострілецької роти 17-ї і 93-ї бригад знищили 4 вогневі точки.[25]

25 і 27 серпня відбувалися спроби штурму депо бойовиками.

Наступ російських військ і бої в оточенні[ред.ред. код]

Залишки ВСС «Винторез» з колони 8 ОМСБр в руках українського вояка. Околиці Многопілля. 26 серпня 2014 року.

24 серпня зранку Олександр Захарченко оголошує про масштабний наступ по всіх напрямках.[26]

24 серпня зранку близько 100 одиниць бойової техніки російських військ висунулась від державного кордону[27] в напрямку Старобешеве, відрізаючи Іловайськ і українські підрозділи біля нього. О 10:30 колону спостерігали офіцери сектору «Д» на трасі Амвросіївка-Кутейникове.[вин 27] На той час підрозділів української армії навколо Амвросіївки і східніше (окрім загону Гордійчука на Савур-Могилі) вже не було. Російські колони вторгнення рухались майже безперешкодно, знищуючи одиночні цілі.[вин 28]

Перехід державного кордону і вступ російських регулярних військ у безпосередні бої з українськими підрозділами був неочікуваним для вищого керівництва АТО.[29][30]

Бій з десантниками 98-ї дивізії РФ під Кутейниковим 24 серпня[ред.ред. код]

24-го серпня російські колони, що рухались з півдня,[вин 29] по обіді досягли району Кутейникове-Дзеркальне. Розвідники 28 ОМБр, що займали позиції під Кутейниковим, інформували протитанкову батарею 51-ї ОМБр про наближення колони противника, але самі знялись з позицій і вирушили до селища. О 12:15 одна з колон, що складалася з десантників 331-го парашутно-десантного полку 98-ї парашутно-десантної дивізії Збройних сил РФ, зупинилася на перехресті, що на 500 м західніше Кутейникове,[31] для оцінки обстановки. З дистанції 1100—1200 колона була обстріляна батареєю Костянтина Коваля з 51-ї ОМБр.[32] 2 одиниці БМД-2 було знищено, російські десантники евакуювалися з підбитої техніки і зайняли позиції у посадці. При спробі виходу 10 десантників о 17:00 потрапили в полон до розвідників 51-ї ОМБр поблизу Дзеркального, де розміщувався штаб української батальйонно-тактичної групи.[33] Наступного дня, 25 серпня, штаб зазнав артилерійського обстрілу.

Загибель мінометників 51-ї бригади[ред.ред. код]

У ніч з 24 на 25 серпня зазнала важких втрат мінометна батарея капітана Анатолія Шиліка 51-ї ОМБр, що знаходилася на блокпосту «39-06» під Іловайськом, неподалік Кутейникового. Батарея потрапила під мінометний обстріл, від одного з вибухів загорівся тент на машині ГАЗ-66. Анатолій Шилік з бійцями кинулися його гасити. Машина вибухнула, загинуло 17 військовослужбовців 51-ї бригади включаючи Анатолія Шиліка, чимало було поранено.[34]

Захоплення танку 6-ї танкової бригади РФ Т-72Б3[ред.ред. код]

26 серпня під Агрономічним стався бій, внаслідок якого було захоплено танк новітньої російської модифікації Т-72Б3.[35] Ще 24 серпня група бійців у 30 чоловік зі складу 91-го інженерного полку і саперів 51-ї ОМБр під командуванням полковника Михайла Ковальського облаштувала мінні загорожі та відкопала окопи в околицях Агрономічного, для захисту підходів до штабу Сектора Б. 26 серпня 12:00 до їх позицій наблизилась колона російських військ у складі танку 6-ї окремої танкової бригади і 6 одиниць БМД. Єдина одиниця техніки у українського підрозділу — БМП-2 зі складу 51-ї ОМБр викотилась з укриття і з 400 м обстріляла танк у голові колони. На танку з'явився вогонь, екіпаж евакуювався, піхота противника розосередилась у лісосмузі і відступила разом з бойовими машинами. Огляд виявив, що танк був майже справний — було пошкоджено вертикальний стабілізатор гармати і нічне наведення. В подальшому танк був використаний 29 серпня полковником Євгеном Сидоренко для прориву з оточення, проте застряг у рівчаку на околицях Новокатеринівки і був залишений. Його повторно захопили проросійські сили.[36] Російські канали спробували видати цей танк як новітній український танк із закордонним обладнанням,[37] демонструючи французьку систему наведення Thales, якою штатно комплектується Т-72Б3.[38]

Розгром колони 8-ї бригади РФ під Многопіллям[ред.ред. код]

26 серпня о 15:00 колона російської бронетехніки рухалася по дорозі від Кутейникове до Іловайська. На повороті дороги біля Многопілля[39] була ретельно замаскована протитанкова гармата «Рапіра» 51-ї ОМБр під командуванням Костянтина Коваля. Підпустивши колону на дистанцію 200 м, розрахунок гармати відкрив вогонь прямою наводкою і знищив 3 одиниці бронетехніки, що належали 8 ОМСБр: 2 одиниці МТЛБ-ВМК та одну МТЛБ-6М.[40][32] У бою брав участь і трофейний танк Т-72Б3, яким керував полковник Євген Сидоренко.[41] Під час бою загинуло на місці щонайменше 2 російських солдат, у важкому стані був взятий у полон механік-водій 8-ї ОМСБр Олександр Десятов.[42] У тому ж бою в полон були взяті 2 десантники 31 ОДШБр: Руслан Ахметов та Арсеній Ільмітов.

Знищений Т-72Б3 під Новодворським[ред.ред. код]

Ймовірно, в ніч на 29 серпня під Новодворським було знищено 1 танк Т-72Б3 зі складу 6 ОТБр і 2 одиниці БМД російських десантників.[43] За словами полковника Ковальського, бронетехніка могла бути знищена в результаті артилерійського вогню.[35]

Спроба деблокади[ред.ред. код]

Командування АТО спробувало організувати прорив зовні кільця російських сил силами 92 ОМБр та 42 БТрО.[44]

27 серпня посилена РТГр 92-ї ОМБр, що мала 276 бійців, 4 танки, три САУ та більше десятка БМП, прибула у Комсомольське з Харківської області за наказом командування АТО. Планувалося, що РТГр бригади зустріне підрозділи 42-го БТрО в районі с. Колоски і зробить спробу розблокувати оточені під Іловайськом українські сили. РТГр рухалася звивистим маршрутом і під вечір зупинилася на ґрунтовій дорозі Новозарівка-Войкове. Протягом ночі техніка колони була майже вся знищена артилерійськими обстрілами з мінометів, систем залпового вогню та ствольної артилерії. Загинуло 8 чоловік та екіпаж САУ Артема Звоненка, що формально вважається зниклим безвісти після її вибуху.

27 серпня з Краматорська до Березове трьома вертольотами було перекинуто 42 БТрО складом у 90 чоловік. Підрозділ був посилений двома БМП і на вантажівках вирушив через Докучаєвськ в напрямку с. Колоски. Вночі колона зазнала артилерійських обстрілів, а зранку 28 серпня остаточно була розбита легкою бронетехнікою противника (БМД). 9 чоловік загинуло, 1 формально вважається пропалим безвісти, решта були поранені й потрапили в полон. Самостійно назад у базовий табір під Волновахою повернулося лише 12 чоловік.

Переважну більшість полонених 92 ОМБр та 42 БТрО невдовзі було відпущено.[вин 30]

Вихід з Іловайська[ред.ред. код]

До 28 серпня з російською стороною було обговорено маршрут виходу українських військ по «зеленому коридору» двома колонами. В ніч з 28 на 29 серпня російська сторона передала Віктору Муженку умову виходити без техніки.[вин 31]

29 серпня зранку почали формуватися дві колони для виходу з Іловайська.

О 6-й ранку до Многопілля прибув російський офіцер, що сповістив Руслана Хомчака про умову виходу без зброї, а потім кілька разів просив затриматися з виходом.

О 8:15-й ранку колони почали рух за попередньо оговореними маршрутами.

«Північна» колона під командуванням Руслана Хомчака складалася з підрозділів 17 ОТБр, окремих підрозділів 93-ї ОМБр, «Дніпра-1», «Світязя», «Миротворця», «Херсону», «Івано-Франківська», 3 БТГр 51-ї ОМБр і «Кривбасу» — усього 850 військовослужбовців ЗСУ та 222 бійця добровольчих батальйонів МВС. У колоні було 3 танки Т-64БВ 17-ї ОТБр, 1 танк Т-64БВ 51-ї ОМБр та декілька БМП цих бригад.

«Південна» колона під командуванням Олексія Грачова складалася з БТГр 93-ї ОМБр (293 чол.), групи 3-го ОП СпП (30 чол.), підрозділів 39 БТрО і «Кривбасу» (всього 50-60 чол.), група Гордійчука з Савур-Могили (14 чол.), «Донбас» та 50-60 бійців з інших підрозділів МВС та ЗСУ — всього 650 чоловік. У колоні було два танки: трофейний російський Т-72Б3, який виводив Євген Сидоренко, та Т-64БВ зі складу 93-ї ОМБр.

За словами підполковника 93-ї ОМБр Андрія Свєтлінського,[45][46] батальйонно-тактична група 93-ї ОМБр у колоні налічувала 112 чол., і мала 3 бронегрупи в складі 1 танк та 2 БМП кожна, що були під командуванням відповідно Олексія Борищака,[вин 32] Дмитра Денисова[вин 33] і Андрія Свєтлінського.[вин 34]

Вихід північної колони[ред.ред. код]

Т-72БА 21 ОМСБр РФ під Олександрівкою

Колона рухалася маршрутом Многопілля — Агрономічне — Новодвірське — Михайлівка — Андріївка — Горбатенко — Чумаки — Новокатеринівка. Вона розтягнулася на дуже велику відстань: голова колони була в Світлому, тоді як хвіст ще не вийшов з Агрономічного. Позиції підрозділів 8 ОМСБр у окопах неподалік Новодвірського змогли зняти журналісти «Дорожного контролю» до відкриття росіянами вогню.[47][48] Російські війська відкрили вогонь, коли голова колони наблизилась до Чумаків.

Не доїжджаючи до хутора Горбатенко, в урочищі Червона Поляна, російськими військами було знищено 6 українських БМП, кілька вантажівок та автобусів з колони міліцейських підрозділів «Дніпра-1», «Світязя», «Миротворця», «Херсона» та «Івано-Франківська». З пастки уперед змогла вирватись лише одна машина батальйону «Дніпро-1», яка відстала від своєї колони, а також МТЛБ, що належало батареї капітана Костянтина Коваля з 51-ї бригади, на якому врятувалося 12 чоловік. На цьому полі були позиції гаубиць Д-30 російських артилеристів з 1065-го артилерійського полку 98-ї дивізії, які були захищені танками та БМП росіян.[вин 35] 3 вантажівки КаМАЗ, що належали артилеристам, були знищені внаслідок удару української авіації чи вогнем БМП.[49]

Проскочити Червону Поляну змогла і БМП № 529, у якій був командир 51-ї бригади полковник Павло Півоваренко. На перехресті доріг між Олександрівкою, Вознесенкою і Горбатенко відбувся бій, у якому під його командуванням танк Т-64БВ та кілька БМП 51-ї бригади знищили 2 танки Т-72БА та 1 БМП 21-ї мотострілецької бригади РФ.[вин 36][50] Зі слів Ігоря Палагнюка, російські танки були знищені на ходу,[вин 37] але земляні вали біля залишків російських танків свідчать, що танки під час бою перебували на підготованих позиціях, і на них були знищені.[51] БМП № 529 з Павлом Півоваренком була підбита і згоріла, вже проїхавши хутір Горбатенко.[вин 38]

В районі Новокатеринівки голова колони, що мала 4 танки та кілька БМП, помітила 3-4 вкопаних російських танки та 4 БМП. Бронетехніка обох сторін вела взаємний обстріл, але 3 українських БМП майже одразу були підбиті противником. Командир танкової роти скомандував покинути техніку, яка щойно після евакуації екіпажу здетонувала. 42 бійця 17-ї ОТБр та 93-ї ОМБр, що евакуювалися, змогли 30 серпня пішки вийти з оточення.

Вихід південної колони[ред.ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg 1. "Никита из Красноярска" — допит полонених російських вояків у Червоносільскому. 29 серпня 2014 р.
Nuvola apps kaboodle.svg 2. Покурили с пленным — полонений російський десантник з бійцями «Донбасу» під обстрілом у Червоносільському. 29 серпня 2014 р.

Колона рухалася маршрутом Многопілля — Червоносільське — Осиково — Побєда — Новокатеринівка.

Голова колони з трофейним танком Т-72Б3 Євгена Сидоренка і більшістю бронетехніки встигла минути Червоносільське, коли російські війська відкрили вогонь по колоні. Першим було підбито Т-64БВ 93-ї ОМБр, таким чином практично увесь автомобільний транспорт з другої половини колони виявився відрізаним і не минув Червоносільське.

Голова колони продовжувала рух в напрямку Новокатеринівки, поступово втрачаючи техніку від вогню супротивника. Вирватися з оточення на колесах вдалось лише легковій машині з журналістами та броньованому мікроавтобусу «Донбасу».

Відрізаний хвіст колони з автомобілями замість того щоб намагатися прорватися через Червоносільське далі, здійснив несподіваний поворот в сторону позицій російських підрозділів. Росіяни встигли знищити вогнем кілька вантажівок і 2 українські БМП-2, але бійці «Донбасу» змогли придушити спротив і закріпитися в населеному пункті. В результаті атаки було захоплено щонайменше 2 танки Т-72Б3 6-ї танкової бригади — один був спалений майже одразу, інший був сильно пошкоджений.[52][53][54] Окрім техніки, було взято в полон 4-х військовослужбовців РФ: Івана Баданіна та Євгена Чернова з 6-ї танкової бригади, і Нікіту Тєрскіх та Євгена Сардаряна з 31-ї десантно-штурмової бригади,[55] а також виявлені документи танкістів бригади — військовий квиток Олексія Шмельова[56] і паспорт Федорченко.[57] У Червоносільському зосередились: батальйон «Донбас», групи бійців 3-го полку спецпризначення, 39-го батальйону територіальної оборони та солдати з інших частин — загалом порядка 300 чоловік, 70 з яких були поранені. Понад добу вирішувалась їх доля.

30 серпня, згідно з домовленістю з російськими офіцерами, червоносільська група залишила зброю у селі та 31 серпня була передана представникам Червоного Хреста в обмін на полонених російських військовослужбовців. Проте бійців батальйону «Донбас», яких було 108 чоловік, не відпустили, а передали бойовикам ДНР, які перевезли донбасівців в Донецьк і тримали у полоні.[58]

Українські сили в Червоносільському до полону здалися не всі. За словами бійця батальйону «Донбас» з позивним «Устим», порядка 50 чоловік дочекалися ночі і виходили зі зброєю в руках. «Устим» вийшов з братом після трьох діб блукань, уникаючи розтяжки у посадках і минаючи пости чатових, завдяки допомозі місцевих.[59][60] Зі зброєю в руках вийшли і Євгеній «Усач» Тельнов з побратимами, зберігши фото та відео знищених і підбитих ними російських танків.[61]

Післяслово[ред.ред. код]

30 серпня з'єднання 72-ї механізованої бригади, що налічувало 5 танків Т-64БВ і декілька БМП-2, зайшло у Старобешеве. Українське з'єднання було оточене російськими військовими і проросійськими бойовиками, бійцям 72-ї бригади росіяни запропонували здати танки в обмін на вихід з оточення. 5 танків були залишені проросійським силам, після чого у присутності іноземних журналістів залишки українських військовиків виїхали колоною БМП з міста.[62][63] За словами Костянтина Ільченка, трьома днями згодом, 2 вересня, батальйону 72-ї бригади, що мав на озброєнні лише 8 БМП, поставили задачу відбити Старобешеве. Особовий склад наказ виконувати відмовився, аргументуючи це великою кількістю важкої бронетехніки і танків у проросійських сил.[64]

Оцінки втрат[ред.ред. код]

Українські втрати[ред.ред. код]

Понівечений прапор бійця 93-ї ОМБр. Виявлений у машині ЗІЛ-131, обстріляній 29 серпня 2014 року під Іловайськом

Офіційні оцінки[ред.ред. код]

Полонені батальйону «Донбас» у Донецьку. 31 серпня 2014.

11 грудня 2014 Генпрокуратура оприлюднила дані, згідно яких під Іловайськом загинув 241 український воїн.[65]

16 березня 2015 слідством Військової прокуратури була встановлена загибель понад 360 військовослужбовців Збройних сил України, а також інших залучених до проведення військової операції формувань та підрозділів у боях під Іловайськом.[66] Ще близько 180 осіб вважаються зниклими безвісти. Кількість поранених в результаті цих боїв перевищує цифру в 500 осіб.

У квітні 2015 року головний військовий прокурор, заступник генпрокурора України Анатолій Матіос повідомив, що «слідством підтверджено, шляхом отримання документальних матеріалів, загибель під Іловайськом 459 чоловік, поранення 478 і також нанесення матеріальної шкоди, шляхом втрати бойової техніки, на суму понад 70 мільйонів гривень»[67]

В серпні 2015 року головний військовий прокурор Анатолій Матіос оприлюднив списки українських бійців, загиблих під час Іловайської трагедії. У списку 209 прізвищ бійців, ще 157 залишаються невпізнаними. 158 осіб вважаються зниклими безвісти і, враховуючи можливе їхнє перебування в заручниках бойовиків, їхні прізвища не оприлюднюються.[68]

2 вересня 2016 року Генеральний прокурор України Юрій Луценко підтвердив попередні дані про 366 загиблих осіб; 429 — отримали поранення різного ступеню тяжкості; 300 — потрапили у полон противника. Збройні Сили України понесли значні втрати озброєння і військової техніки на суму майже 300 млн грн[19].

Незалежні оцінки[ред.ред. код]

7 листопада 2014 р. було опубліковано результати незалежного розслідування, в якому вказані такі розміри втрат, що зазнала українська сторона: 229 загиблих,[вин 39] 270 поранених, 423 зниклих безвісти.[10] У розслідуванні не вказано статистику підрозділів, що здійснили спробу прориву оточення зовні.

У лютому 2017 року проведено аналіз втрат техніки, згідно якого українські сили втратили у боях під Іловайськом і спробах його деблокувати сумарно щонайменше 125 одиниць техніки, з яких: 21 танк, 43 БМП, 11 БТР, 14 САУ, 12 гаубиць, 2 установки РСЗВ і 22 одиниці іншої бронетехніки. З них майже половина дісталася проросійським силам у якості трофеїв, зокрема 9 танків Т-64, 18 БМП-2, 2 одиниці САУ 2С19 «Мста-С» і один 2С5 «Гіацинт-С».[62] Стан трофейної техніки міг бути дуже різним — згадані самохідні установки «Мста-С» щонайменше наступні пів-року після боїв перебували у ремонті на базі бойовиків.[69]

Російські втрати[ред.ред. код]

Відкриті джерела надають інформацію про смерть щонайменше 23 військовослужбовців регулярних підрозділів Збройних сил РФ у боях за Іловайськ:

Відомо щонайменше про 15 одиниць знищеної російської бронетехніки: 3 знищених і 1 підбитий танк Т-72Б3, 2 знищених Т-72БА, 5 знищених БМД-2, 4 МТЛБ та 1 БМП-2.[70][71]

У боях під Іловайськом були полонені щонайменше 17 російських військовослужбовців: 10 десантників під Дзеркальним, 3 солдат під Многопіллям і 4 у Червоносільському. Всі вони були обміняні у різних епізодах.

Офіційні заяви щодо російських підрозділів вторгнення[ред.ред. код]

Попри заперечення російської влади про участь у військовому конфлікті, українські військові заявляють про провідну роль російських збройних формувань у боях під Іловайськом.

За словами командувача південним оперативним командуванням генерал-майора Руслана Хомчака, який був в оточенні під Іловайськом до 31 серпня, біля Іловайська українським військовим протистояли регулярні війська Російської Федерації. За словами військового, він «Своїми очима з 24 по 28 серпня спостерігав там підрозділи Російської Федерації. 24 серпня ми вже мали з ними перший вогневий контакт в районі сіл Многопілля та Аграрне, що східніше Іловайська». За його словами, українським військам там протистояли батальйонні групи десантних, десантно-штурмових та мотострілецьких бригад.[72]

Ключова роль російських військових підкреслюється також у доповіді російського опозиціонера Бориса Нємцова «Путін. Війна», яка була оприлюднена колегами 12 травня 2015 року після його вбивства.[73] Згідно зібраних достовірних даних не менше 150 російських солдатів загинули в серпні 2014 року перед подіями біля Іловайська. Родичі загиблих військовослужбовців, як повідомляється в доповіді, отримали по 2 млн руб. і дали підписку про нерозголошення щодо обставин їхньої загибелі.[74]

13 серпня 2015 р. представник Центрального науково-дослідного інституту Збройних Сил України заявив, що у боях за Іловайськ брали участь понад 4000 військових Російської Федерації.[75]

19 жовтня 2015 р. Міністерство оборони України опублікувало доповідь, на якій підрозділами вторгнення були названі 4 БТГр, сформовані на основі 247 ДШП 7-ї ДШД, 331 ПДП 98-ї ПДД, 19 ОМСБр та 56 ОДШБр.[76] Крім них згадано участь 10 ОБр СпП, 22 ОБр СпП, 24 ОБр СпП, 346 ОБр СпП, 25 ОП СпП та 45 ОБр СпП.

Розслідування[ред.ред. код]

Кримінальна справа[ред.ред. код]

4 вересня Генеральна прокуратура України відкрила кримінальну справу через загибель силовиків в оточеному Іловайську на Донеччині[77].

Заступник генпрокурора України Анатолій Матіос зробив висновок, що головний винуватець Іловайської трагедії — 5-й батальйон територіальної оборони «Прикарпаття»: «[Бійці батальйону „Прикарпаття“] вчинили злочин, бо стали першопричиною масового ефекту доміно у зоні Іловайська. Служили-служили і зробили те, що зробили, — залишили місце несення служби, оголили фланг і поїхали через всю Україну зі штатною зброєю на шкільних автобусах».[78]

Івано-Франківський обласний військовий комісар Ігор Павлюк, котрий займався формуванням батальйону «Прикарпаття» вважає, що влада шукає «цапа-відбувайла».[79]

Кримінальне розслідування збройної агресії РФ[ред.ред. код]

2 вересня 2016 року Генеральний прокурор України Юрій Луценко оприлюднив звіт «Про результати розслідування кримінального провадження за фактом розв'язання і ведення представниками влади та Збройних Сил Російської Федерації агресивної війни проти України».[19]

Було встановлено, що основним чинником, який за висновками експертів єдиний знаходиться у прямому причинно-наслідковому зв'язку з Іловайською трагедією, — військова агресія Збройних Сил Російської Федерації, пряме військове вторгнення на територію України.[19]

З метою уникнення поразки терористичних організацій «ДНР» і «ЛНР» керівництвом РФ в другій половині серпня 2014 року організовано вторгнення на територію Донецької області із застосуванням мінометних, артилерійських та реактивних обстрілів з російської території позицій Збройних Сил України. Наймасштабніше вторгнення Збройних Сил Російської Федерації відбулось 24 серпня 2014 року. На військовій техніці Збройних Сил Російської Федерації були зняті або замасковані тактичні знаки. Водночас, з метою введення в оману та подальшого вбивства українських військовослужбовців, на російській техніці були нанесені розпізнавальні позначки українських підрозділів, що заборонено Женевською конвенцією.[19]

Враховуючи реальну загрозу російського вторгнення на всій ділянці кордону, Збройні Сили України не мали достатньої кількості сил для нарощування військ на Донецькому напрямку та одночасного забезпечення оборони інших ділянок державного кордону[19].

Керуючись висновками експертизи про російську військову агресію, як основного фактору зазначених втрат та на підставі зібраних доказів, Генеральною прокуратурою України 8 серпня 2016 року повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України, миру та міжнародного правопорядку 20 особам із числа представників влади і керівництва Збройних Сил Російської Федерації, зокрема Міністру оборони РФ Сергію Шойгу, начальнику Генерального штабу ЗС РФ Валерію Герасимову та іншим.[80]

Тимчасова слідча комісія[ред.ред. код]

Верховна Рада України створила для з'ясування обставин тимчасову слідчу комісію (ТСК) на чолі з Андрієм Сенченко з «Батьківщини».[81]

20 жовтня тимчасова слідча комісія Верховної Ради з розслідування обставин трагедії під Іловайськом заявила, що в цих подіях винен екс-міністр оборони Валерій Гелетей і начальник генштабу Віктор Муженко.[82]

Висновки ТСК:

  1. В основі причин, які привели до Іловайської трагедії, полягають фундаментальні проблеми в організації оборони країни.
  2. Незапровадження військового стану призвело до дезорганізації управління військовими діями, що значною мірою зумовило Іловайські події.
  3. Помилкові кадрові рішення істотно ускладнили обстановку, а неадекватні дії міністра оборони Валерія Гелетея і начальника Генерального штабу Віктора Муженка призвели до Іловайської трагедії.

На думку членів комісії, трагічному розвитку подій реально могла перешкодити своєчасна реакція цих людей на інформацію про вторгнення російських військ, що надходила з 23 серпня. Іловайська трагедія мала не лише важкі військові, але й не менш тяжкі політичні наслідки для країни, зокрема через прийняття «Мінських домовленостей» під тиском трагедії в Іловайську. Повний текст проміжного звіту ТСК з розслідування трагічних подій під Іловайськом опубліковано «Українською правдою».[28]

Вшанування[ред.ред. код]

13-14 вересня пошукова група організації «Союз „Народна пам'ять“» виявила під Іловайськом 26 тіл загиблих українських військових: «За останній час співробітники організації знайшли останки 39 тіл військовослужбовців України: 18 в районі Савур-Могили, 21 — в районі Іловайська, де робота триває. Останні вісім останків воїнів були виявлені в Іловайську прямо на полі, поряд з розбитою бронетехнікою».[83]

19 вересня пошуковці громадської організації «Союз „Народна пам'ять“» під Іловайськом виявили останки 6 українських військовослужбовців (5 з них — за оцінкою — десантники) та однієї цивільної особи.[84]

18 жовтня 21-го невідомого солдата поховали у Дніпропетровську. Протягом тижня це друге масове поховання бійців, імена яких не вдалося встановити. 312 тіл привезли на поховання ще у серпні, усі вони загинули під Іловайськом; імена 187 військовиків вдалося встановити. Інших поховають як невідомих на Краснопільському кладовищі.[85]

29 листопада 2014 року нагороджений капітан медичної служби Андрій Садовник, який у складі 61-го мобільного госпіталю протягом чотирьох діб евакуював понад 600 поранених та полонених українських військовослужбовців з Іловайського котла. Заступник Міністра оборони України — керівник апарату Петро Мехед вручив Садовнику медаль «Знак пошани».[86]

27 грудня п'ятьох загиблих вояків — довгий час були у списках зниклих безвісти під Іловайськом, привезли із Запоріжжя до Луцька.[87] Поховають хлопців на малій батьківщині:

  • Ляшук Максим — у селі Острожець Млинівського району (Рівненщина)
  • Помінкевич Сергій — у селі Забороль Луцького району;
  • Сацюк Олександр — у селі Куснища Любомльського району;
  • Сивий Олександр — у селі Боратин Луцького району;
  • Шолуха Віктор — у селищі Локачі.

3 квітня 2015 року в Івано-Франківську відбулася панахида за трьома бійцями батальйону «Івано-Франківськ», прощалися їхні рідні, побратими, особовий склад прикарпатської міліції, влада і громадськість. Більше півроку вони вважалися зниклими безвісти, насправді були поховані в Дніпропетровську як невпізнані, їх ідентифіковано за ДНК-експертизою.[88]

2 жовтня 2015 року на Кушугумському кладовищі поховали останні 6 тіл невпізнаних військовиків, котрі загинули під Іловайськом.[89]

З"явилася пісня про українських воїнів, які захищали Іловайськ.[90]

Див. також[ред.ред. код]

Матеріали[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Виноски
  1. Дані з відкритих джерел
  2. ТИЖДЕНЬ.UA «Іловайськ. Частина І. Невиправдні сподівання на перемогу»:
    "Крізь отвір, проламаний контрактниками спочатку під селом Степанівкою, а потім — під Нікіфорове, почали виходити зі сходу «окруженці»"[8]
  3. ТИЖДЕНЬ.UA «Іловайськ. Частина І. Невиправдні сподівання на перемогу»:
    "Прямо в полі ці мобілізовані солдати покинули свою бойову техніку: десятки САУ, танків, броньових машин…. Навіть з відкритими люками. І поїхали собі додому."[8]
  4. а б Карта українських блокпостів
  5. ТИЖДЕНЬ.UA «Іловайськ. Частина ІІ.»:
    "31 [бійців]"[9]
    ТИЖДЕНЬ.UA «Іловайськ: цифри і факти»:
    31 (див табл.)[10]
  6. ТИЖДЕНЬ.UA «Іловайськ. Частина ІІ.»:
    "39-й [..] чергував на блокпостах від Амвросієвки до Кутєйніково"[9]
  7. ТИЖДЕНЬ.UA «Іловайськ. Частина ІІ.»:
    "202 [бійців]"
  8. ТИЖДЕНЬ.UA «Іловайськ. Частина ІІ.»:
    "40-й [..] [чергував] від Кутєйніково до Старобешево"[9]
  9. ТИЖДЕНЬ.UA «Іловайськ. Частина І. Невиправдні сподівання на перемогу»:
    "6-го та 7-го серпня через захоплений сепаратистами контрольно-пропускний пункт Ізварине почали вводитись російські регулярні війська."[8]
  10. ТИЖДЕНЬ.UA «Іловайськ. Частина І. Невиправдні сподівання на перемогу»:
    ".. район розташування 30-ї бригади від кордону і аж до села Нікіфорове (понад 20 кілометрів углиб України) почав щільно обстрілюватись артилерією з російської території .."
    " ..в якому протягом двох попередніх днів через артилерійський вогонь зі сторони Росії було знищено чималу кількість військової техніки.."[8]
  11. ТИЖДЕНЬ.UA «Іловайськ. Частина І. Невиправдні сподівання на перемогу»:
    "«Фронт» у районі Степанівки остаточно луснув. Мобілізовані хлопці, хто на чому міг — утікали на захід."[8]
  12. Аналіз бойових дій в районі Іловайська:
    "в Кутейниково стояли наши подразделения сектора «Д» и подразделения БТрО «Прикарпатье». Где- то 23 числа я ездил под Старобешево из-под Многополья и заметил, что там уже подразделений нет. Они ушли к Старогнатовке, потом на Розовку и так далее, Мариуполь и дальше-дальше…"[14]
  13. ТИЖДЕНЬ.UA «Іловайськ. Частина ІІ.»:
    "..відступ збірної роти 93-ї бригади панічно вплинув на 5-й батальйон територіальної оборони «Прикарпаття». В обід 23-го серпня він знявся зі своїх опорних постів та поїхав на захід.."
    ".. 23-го серпня з фронту дезертував батальйон «Прикарпаття», а згодом — і батальйон «Горинь»."[9]
  14. «Подвиг и трагедия Иловайска»:
    "К вечеру 24 августа стало ясно, что в секторе «Д» утрачено управление войсками, а отход украинских подразделений стал неорганизованным. Через район Старобешево-Кутейниково прошли войска численностью не менее полутора тысяч человек, с артиллерией и бронетехникой."[15]
  15. PETRIMAZEPA «Иловайск: все точки над і»: 192[16]
    ТИЖДЕНЬ.UA «Іловайськ. Частина І. Невиправдні сподівання на перемогу»: 220[8]
    ТИЖДЕНЬ.UA «Іловайськ. Частина ІІ.»: 220[9]
  16. PETRIMAZEPA «Иловайск: все точки над і»: 78[16]
    ТИЖДЕНЬ.UA «Іловайськ. Частина ІІ.»: 78[9]
  17. PETRIMAZEPA «Иловайск: все точки над і»: 52[16]
    ТИЖДЕНЬ.UA «Іловайськ. Частина ІІ.»: 74[9]
  18. PETRIMAZEPA «Иловайск: все точки над і»: 27[16]
    ТИЖДЕНЬ.UA «Іловайськ. Частина ІІ.»: 30[9]
  19. PETRIMAZEPA «Иловайск: все точки над і»: 25[16]
    ТИЖДЕНЬ.UA «Іловайськ. Частина ІІ.»: 33[9]
  20. PETRIMAZEPA «Иловайск: все точки над і»: 23[16]
    ТИЖДЕНЬ.UA «Іловайськ. Частина ІІ.»: 40[9]
  21. ТИЖДЕНЬ.UA «Іловайськ. Частина ІV. Чому і як виходила з оточення „північна“ група генерала Руслана Хомчака»:
    "Загальна кількість оточеного під Іловайськом українського угрупування офіційно оцінюється у 1300—1400 бійців."[17]
  22. PETRIMAZEPA «Иловайск. Все точки над i»:
    "На момент выхода из окружения общее количество группировки насчитывало порядка 1400 человек."[16]
  23. ТИЖДЕНЬ.UA «Іловайськ. Частина ІV. Чому і як виходила з оточення „північна“ група генерала Руслана Хомчака»: "Загалом у колоні генерала Руслана Хомчака мало бути приблизно 850 військовослужбовців та 222 бійця добровольчих батальйонів МВС."[17]
    ТИЖДЕНЬ.UA «Серпень 2014 року. Іловайськ. Частина V. Вихід „південної“ групи»: "Всього у колоні полковника О.Грачова нараховувалось близько 650 бійців."[18]
  24. ТИЖДЕНЬ.UA «Іловайськ. Частина ІІ.»: поміж генералом Р.Хомчаком та командуванням 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас» виник конфлікт, у результаті якого військовослужбовці цієї частини почали зневажливо ставитись до штабу Сектору Б та саботувати його накази. Вочевидь, саме ця обставина і призвела до того, що в район Іловайська почали стягуватись добровольчі підрозділи з батальйонів «Донбас», «Азов» та «Шахтарськ».
  25. ТИЖДЕНЬ.UA «Серпень 2014 року. Іловайськ. Частина V. Вихід „південної“ групи»: .. загін 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас» […] виходив з крайнього опорного пункту Збройних Сил України — на півночі від Іловайська, неподалік від с. Зеленого
  26. ТИЖДЕНЬ.UA «Іловайськ. Частина ІІ.»: ["Азов"] повернувся до Маріуполя […]. На «Шахтарськ» було покладено завдання охороняти село Комсомольське.
  27. Проміжний звіт Тимчасової Слідчої Комісії:
    Приблизно о 10.30 24 серпня, під час параду в Києві, офіцери штабу Сектору Д на чолі з полковником Ромигайло П.Д. з передового командного пункту в лісопосадці на трасі Амвросіївка-Кутейникове спостерігали колону бронетехніки російської армії загальною чисельністю понад 100 одиниць, у складі бойових машин десанту, танків, самохідних артилерійських знарядь, а також великої кількості тентованих КАМАЗів з боєприпасами та особовим складом, які на великій швидкості рухались вглиб території України.[28]
  28. Цензор. НЕТ. «КАПИТАН, КОТОРЫЙ ИЗМЕНИЛ ХОД ВОЙНЫ»: .. это грузовик предположительно из состава 40-го батальона «Кривбасс» под Кутейниково. Машину расстреляли российские войска утром 24 августа ..
  29. Цензор. НЕТ. «КАПИТАН, КОТОРЫЙ ИЗМЕНИЛ ХОД ВОЙНЫ»: «разведка 28-ой механизированной бригады сообщила нам, что с юга на Кутейниково направляется колонна российской бронетехники»
  30. ТИЖДЕНЬ.UA «Серпень 2014. Іловайськ. Частина ІІІ. Спроба деблокади „Іловайського котла“, 27 — 28 серпня»: Пізніше майже всіх їх відпустили додому.
  31. PETRIMAZEPA «Интервью с главой Генерального штаба Вооружённых сил Украины Виктором Николаевичем Муженко»: в 23:00 28 августа на меня вышел генерал Богдановский и информировал, что условия меняются, и выход возможен лишь, если мы оставим вооружение и технику в тех районах, которые мы занимали, и тогда будет разрешён выход военнослужащих
  32. Загинув під с. Побєда [1]
  33. Загинув одразу за с. Побєда [2]
  34. Немає жодних даних про те, що південна колона мала 3 танки, але офіцери Дмитро Денисов і Олексій Борищак швидше за все були саме у південній колонні, оскільки загинули під с. Побєда. За матеріалами «Тижня», 3 танки були у північній колоні, але вони належали 17 ОТБр.
  35. ТИЖДЕНЬ.UA «"Комбриг не вийшов з бою":
    "Сергій Бойко добре пам`ятає, що там у кілька рядів стояла російська техніка: спочатку – танки, потім – БМП, потім – гаубиці Д-30."[34]
  36. ТИЖДЕНЬ.UA «Іловайськ. Частина ІV. Чому і як виходила з оточення „північна“ група генерала Руслана Хомчака»:
    "Група полковника Пивоваренка у складі танку Т-64 та кількох БМП висунулась на зустріч супротивнику. У короткотривалому бою вони знищили як мінімум 1 БМП та 2 танки Т-72, що вирушили їм на зустріч."[17]
  37. ТИЖДЕНЬ.UA «Іловайськ. Частина ІV. Чому і як виходила з оточення „північна“ група генерала Руслана Хомчака»:
    "..тут выскакивает 64-ка и с ходу лупит 72-ку, которая рядом ехала.."[17]
  38. ТИЖДЕНЬ.UA «Іловайськ. Частина ІV. Чому і як виходила з оточення „північна“ група генерала Руслана Хомчака»:
    "БМП, на якій проривався комбриг – це та сама бойова машина, яка залишилась на одинці серед ворогів на дорозі поміж хутором Горбатенко та селом Новокатеринівка, та до останнього відбивалась від них."[17]
  39. 211 чол. + 18 чол. не в таблиці
Джерела
  1. СБУ сообщила о подозрении начальнику Генштаба ВС РФ за события в Иловайске
  2. Брифінг Головного військового прокурора України А. Матіоса
  3. Під Іловайськом загинули понад 300 російських військових — Гелетей
  4. Путин призвал ополчение открыть гуманитарный коридор для окруженных военных. Процитовано 2016-08-10. 
  5. Військові у становищі. Як змінилася ситуація на Донбасі
  6. Роман БАКУМЕНКО (15 вересня 2014). ПРО Іловайськ, другий фронт і п’яту колону. Народна Армія. 
  7. Глава держави задовольнив рапорт Міністра оборони про відставку
  8. а б в г д е ж Серпень 2014-го. Іловайськ. Частина І. Невиправдні сподівання на перемогу
  9. а б в г д е ж и к л м н Серпень 2014-го. Іловайськ. Частина ІІ.
  10. а б в Іловайськ: цифри і факти
  11. Участь РСЗВ 18-ї ОМСБр ЗС Росії в ударах по Україні. Фотофакти й геолокація - InformNapalm.org (Українська) (uk-UA). 2016-02-28. Процитовано 2016-08-07. 
  12. Putin@war: Google Earth now shows major Russian invasion East of Marinovka. ukraineatwar.blogspot.com. Процитовано 2016-08-07. 
  13. Нацгвардія направила в Іловайськ підкріплення і важку техніку. Українська правда. Процитовано 2016-08-07. 
  14. а б Аналіз бойових дій в районі Іловайська після вторгнення російських військ 24-29 серпня 2014 року
  15. а б ПОДВИГ И ТРАГЕДИЯ ИЛОВАЙСКА
  16. а б в г д е ж и Иловайск. Все точки над i: анализ боевой обстановки
  17. а б в г д е Серпень 2014 року. Іловайськ. Частина ІV. Чому і як виходила з оточення «північна» група генерала Руслана Хомчака
  18. а б Серпень 2014 року. Іловайськ. Частина V. Вихід «південної» групи.
  19. а б в г д е Юрій Луценко прозвітував щодо результатів розслідування кримінального провадження за фактом розв’язання і ведення представниками влади та Збройних Сил Російської Федерації агресивної війни проти України. Управління зв’язків із громадськістю та ЗМІ Генеральної прокуратури України. 02.09.2016. 
  20. Муженко: Підрозділи МВС пішли на Іловайськ як реванш за втрачену Ясинувату
  21. Прошло два года с момента проведения... - Вячеслав Викторович Власенко | Facebook. www.facebook.com. Процитовано 2016-08-27. 
  22. Прошло два года с момента проведения Иловайской... - Вячеслав Викторо…. archive.is. Процитовано 2016-08-27. 
  23. Семен Семенченко: Не всі, хто на фронті — герої
  24. Батальйони Шахтарськ і Азов вихід з Іловайська погодили з МВС. ЛIГА.Новости. 2014-10-13. Процитовано 2016-12-07. 
  25. Силами АТО під Іловайськом знищено понад п'ятдесят бойовиків
  26. В ДНР заявили о наступлении на Еленовку и новом "котле". 2014-08-24. Процитовано 2016-08-07. 
  27. Putin@war: Google Earth shows how Russians crossed border to create Ilovaisk massacre. ukraineatwar.blogspot.com. Процитовано 2016-08-07. 
  28. а б в Проміжний звіт ТСК з розслідування трагічних подій під Іловайськом. Повний текст
  29. Іловайськ. Частина І.: «..генерал Руслан Хомчак, оповідаючи про несподівану появу російських військ 24-25 серпня, у своєму інтерв'ю заявив: „Тогда я, кстати, вообще не верил, что Россия может полноценными воинскими подразделениями открыто зайти в Украину и вести боевые действия“.»
  30. «Противника втримали величезною ціною» — полковник ЗСУ про Іловайськ: «Ми знали й готувалися до того, що може бути вторгнення Російської Федерації, але, відверто кажучи, ніхто в це тоді не вірив. Звісно, прораховувалися відповідні співвідношення сторін і засобів, велася якась розвідка, ми знали, яке озброєння є у ймовірного противника. Але в ніч на 24 серпня політичне керівництво Російської Федерації цинічно розпочало неоголошену війну і для нас це було несподіванкою.»
  31. Остатки российской БМД-2 у Кутейниково. 2014-й. Судя по форме и расположению тактич. знака, БМД была из 331-го ПДП : Askai on Twitter. Процитовано 2016-08-07. 
  32. а б Цензор.НЕТ. КАПИТАН, КОТОРЫЙ ИЗМЕНИЛ ХОД ВОЙНЫ (ru-RU). Процитовано 2016-08-09. 
  33. Цензор.НЕТ. СЕРЖАНТ ВЛАДИМИР КОЗАК: "РОССИЙСКИЕ ДЕСАНТНИКИ БЫЛИ, "ЯК ТЕЛЯТКО НА ПАСОВИЩІ"". КОГДА И КАК ВЗЯЛИ В ПЛЕН ДЕСЯТЬ РОССИЙСКИХ ДЕСАНТНИКОВ 24 АВГУСТА 2014 ГОДА? (ru-RU). Процитовано 2016-08-07. 
  34. а б "Комбриг не вийшов з бою". Як загинув командир 51-ої бригади
  35. а б Цензор.НЕТ. ПОЛКОВНИК КОВАЛЬСКИЙ: "РОССИЙСКИЙ Т-72Б3 МЫ ЗАХВАТИЛИ НЕОЖИДАННО ДЛЯ САМИХ СЕБЯ - ДЛЯ БОЛЬШИНСТВА ЭТО БЫЛ ПЕРВЫЙ БОЙ" (ru-RU). Процитовано 2016-08-07. 
  36. Mikhail's wall photos | 304 photos. archive.is. Процитовано 2016-08-07. 
  37. Vesti Backstage (2014-09-15). Трофейный Т-72М. Процитовано 2016-08-07. 
  38. Т-72Б3 в степях Украины. Процитовано 2016-08-07. 
  39. Місце знищеної колони 8-ї ОМСБр. 
  40. Подразделения ВС РФ под Иловайском 2014-го. 8-я отдельная мотострелковая бригада (в/ч 16544, н.п. Борзой, Чечня) : Askai on Twitter. Процитовано 2016-07-14. 
  41. Цензор.НЕТ. РАССКАЗ ТАНКИСТА ЕВГЕНИЯ СИДОРЕНКО, ПРОРВАВШЕГОСЯ ИЗ ИЛОВАЙСКА НА РОССИЙСКОМ Т-72 (ru-RU). Процитовано 2016-08-10. 
  42. Трупы солдат армии РФ под Донецком. YouTube. Процитовано 2016-08-10. 
  43. 6-я танковая бригада РФ: убитые, пленные, сожжённые танки ч.1. Процитовано 2016-08-10. 
  44. Серпень 2014. Іловайськ. Частина ІІІ. Спроба деблокади «Іловайського котла», 27 – 28 серпня - Суспільство - Український тиждень, Тиждень.ua. tyzhden.ua. Процитовано 2016-08-09. 
  45. 93-тя ОМБр - Життєпис | Facebook. www.facebook.com. Процитовано 2016-08-29. 
  46. 93-тя ОМБр. archive.is. Процитовано 2016-08-29. 
  47. Солдаты армии России на боевых позициях в Иловайском котле 29 августа 2014 (ФОТО) | Дорожный контроль | Интернет-издание. roadcontrol.org.ua. Процитовано 2016-08-16. 
  48. Askai. Определено местоположение российских военных и техники 8-й ОМСБр с иловайского видео. Процитовано 2016-09-03. 
  49. а б Як російські війська 23 серпня заходили на Донбас
  50. “Погода в Оренбурзі” знищила танки Т-72БА 21-ї ОМСБр ЗС РФ під Старобешевим - InformNapalm.org (Українська) (uk-UA). 2015-08-22. Процитовано 2016-08-11. 
  51. Знищені Т-72БА зі складу 21-ї ОМСБр ЗС РФ. 
  52. 6-я танковая бригада РФ: убитые, пленные, сожжённые танки ч.2. Процитовано 2016-08-10. 
  53. Elena Finogina (2015-07-07). Батальон "Донбасс" подбили российский танк Т-72 в с.Червоносiльське 29.08.2014г. Процитовано 2016-08-09. 
  54. Tatyana Zarovnaja (2014-10-29). Захваченный украинцами российский танк, российский сух.пай. - Путин вторгся в Украину. Процитовано 2016-08-09. 
  55. Интернет-пользователи идентифицировали пленных российских солдат под Иловайском - Inform Napalm (ru-RU). 2015-03-22. Процитовано 2016-08-09. 
  56. Цензор.НЕТ. «Они Там… БЫЛИ!». Цензор.НЕТ (ru-RU). Процитовано 2017-01-21. 
  57. Захваченные в августе 2014-го года под Иловайском, документы двух российских танкистов 6-й ОТБр: Askai on Twitter. Twitter (uk). Процитовано 2017-01-21. 
  58. Новый Фокус - «Будем жить, Никита» Как киевские каратели взяли абаканца на поле боя и спасли ему жизнь. www.khakasia.info. Процитовано 2017-04-07. 
  59. «Росіяни полонених розстрілювали або здавали в «ДНР» — боєць про Іловайськ
  60. З [39:46]: Документальний фільм "Північ АТО" (Дмитро Пальченко)
  61. ЧИ ГІДНИЙ ЄВГЕН ТЕЛЬНОВ - ДОБРОВОЛЕЦЬ НАЦГВАРДІЇ, ЯКИЙ ВСТАНОВИВ РЕКОРД ІЗ ЗНИЩЕННЯ РОСІЙСЬКОЇ БРОНЕТЕХНІКИ В ОДНОМУ БОЮ В ХОДІ ВІЙНИ, ЗВАННЯ ГЕРОЙ УКРАЇНИ (ПОСМЕРТНО)?
  62. а б feldherrnhalle (2017-02-26). Лучше сгореть, чем жить в унижении (с). Обитель цивилизатора. Процитовано 2017-03-08. 
  63. Resurgent pro-Russia rebels brim with confidence in Ukraine after gaining ground. National Post (en). Процитовано 2017-03-08. 
  64. Бойцы батальона взбунтовались... | Politiko. politiko.ua. Процитовано 2017-03-08. 
  65. В ГПУ назвали офіційні дані про втрати під Іловайськом
  66. Військова прокуратура озвучила точну кількість загиблих в «Іловайському котлі»
  67. Цензор.НЕТ. АНТОЛІЙ МАТІОС: "СПРАВИ ПО ІЛ-76 ТА ПО ІЛОВАЙСЬКУ БУДУТЬ ДОВЕДЕНІ ДО СУДУ НАЙБЛИЖЧИМ ЧАСОМ" (ru-RU). Процитовано 2016-08-09. 
  68. Матіос оприлюднив імена бійців, загиблих під Іловайськом // 112, 20 серпня 2015
  69. Анализ военного потенциала территории ДНР/ЛНР, или почему "Новороссия" не способна воевать без внешней помощи — 1. politota.dirty.ru (ru-RU). Процитовано 2017-03-15. 
  70. Картинки по уничтоженной и подбитой под Иловайском российской бронетехнике с установленным местоположением (1) : Askai on Twitter. Процитовано 2016-09-01. 
  71. Картинки по уничтоженной и подбитой под Иловайском российской бронетехнике с установленным местоположением (2) : Askai on Twitter. Процитовано 2016-09-01. 
  72. Українська влада уточнює кількість вбитих під Іловайськом - BBC Україна (uk-UA). Процитовано 2016-08-09. 
  73. Усі ключові військові успіхи бойовиків в Україні забезпечила російська армія — доповідь Нємцова // УНІАН. — 12.05.2015
  74. Оприлюднено головні тези доповіді Нємцова «Путін. Війна» // УНІАН. — 12.05.2015
  75. В Іловайському котлі воювало понад 4 тис. російських військових
  76. Діаграма Міністерства оборони: вторгнення військ РФ в районі Іловайська 24.08.2014. 
  77. ГПУ відкрила кримінальну справу через загибель бійців в «Іловайському котлі» — Семенченко
  78. Військовий прокурор України вважає, що першопричиною іловайської трагедії став батальйон «Прикарпаття»
  79. Військовий комісар про Іловайськ: Великі чиновники шукають цапа-відбувайла
  80. Перелік військових службових осіб командного складу Збройних Сил та представників влади Російської Федерації, яким Головною військовою прокуратурою повідомлено про підозру (ФОТО). Управління зв’язків із громадськістю та ЗМІ Генеральної прокуратури України. 22.08.2016. 
  81. Рада створила ТСК з розслідування загибелі українських бійців під Іловайськом
  82. Комісія Ради: у трагедії під Іловайськом винні Гелетей і Муженко
  83. Під Іловайськом знайшли тіла 26 українських військових
  84. Під Іловайськом знайшли останки шести десантників і однієї цивільної особи
  85. У Дніпропетровську з серпня поховали більше 300 загиблих під Іловайськом
  86. У Міноборони нагородили медика за евакуацію протягом 4 діб понад 600 поранених з Іловайського котла
  87. У Луцьку в суботу прощатимуться із бійцями, які загинули під Іловайськом
  88. На Закарпатті попрощалися із трьома військовими, які загинули під Іловайськом
  89. Шість невідомих бійців поховали на Запоріжжі
  90. http://news.online.ua/748207/on-treti-sutki-v-okruzhenii-v-seti-poyavilos-video-pronzitelnoy-pesni-ob-ilovayske/
  91. Іловайська трагедія. Звіт парламентської Тимчасової слідчої комісії,
  92. Віктор Муженко: Росіяни в Іловайську розстріляли і своїх військових разом з нашими
  93. Серпень 2014. Іловайськ. Частина ІІІ. Спроба деблокади «Іловайського котла», 27 — 28 серпня
  94. Іловайськ. Ексгумація. Підсумки
  95. Иловайск. Все точки над i: Интервью с Виктором Муженко
  96. Иловайск. Все точки над i: Интервью с Игорем Палагнюком
  97. Иловайск. Все точки над i: Интервью с Вячеславом Власенко (Филином)
  98. Иловайск. Все точки над i: Интервью с Юрием Мельником
  99. Иловайск. Все точки над i: Интервью с Андреем Тетеруком
  100. ИЛОВАЙСКАЯ ОПЕРАЦИЯ. БОЙ С ТАНКАМИ НА ОПОРНОМ ПУНКТЕ 40.03
  101. Інтерв'ю командира роти 39-го БТрО «Дніпро-2» Юрія Лисенка