Іловайськ
| Іловайськ | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| адміністративно-територіальна одиниця | |||||||
| |||||||
| Залізничний вокзал | |||||||
| Основні дані | |||||||
| Країна |  Україна
| ||||||
| Область | Донецька область | ||||||
| Район | Іловайська міська рада | ||||||
| Код КОАТУУ: | 1415070800 | ||||||
| Засноване | 1869 | ||||||
| Статус міста | з 1938 року | ||||||
| Населення | ▼ 15 651 (01.01.2017)[1] | ||||||
| Площа | 10.8 км² | ||||||
| Густота населення | 1449.2 осіб/км² | ||||||
| Поштові індекси | 86793 | ||||||
| Телефонний код | +380-6257 | ||||||
| Координати | 47°55′39″ пн. ш. 38°12′12″ сх. д. / 47.92750° пн. ш. 38.20333° сх. д.Координати: 47°55′39″ пн. ш. 38°12′12″ сх. д. / 47.92750° пн. ш. 38.20333° сх. д. | ||||||
| Висота над рівнем моря | 195 м | ||||||
| Відстань | |||||||
| Найближча залізнична станція | Іловайськ | ||||||
| До обл./респ. центру | |||||||
| - фізична | 29,8 км | ||||||
| - залізницею | 54 км | ||||||
| - автошляхами | 42,9 км | ||||||
| До Києва | |||||||
| - фізична | 623 км | ||||||
| - залізницею | 841 км | ||||||
| - автошляхами | 748 км | ||||||
| Міська влада | |||||||
| Адреса | 86793, Донецька обл., Харцизька міськрада, м. Іловайськ, вул. Первомайська, 107, 2-06-84 | ||||||
| Міський голова | Вітер Микола Іванович | ||||||
|
| |||||||
Ілова́йськ — місто районного значення в Донецькій області України, підпорядковане Харцизькій міській раді міста Харцизька.
Значний залізничний вузол станція Іловайськ. На ній діють два пункти контролю на кордоні з Росією: Іловайськ-Пасажирський парк, Іловайськ-Південний парк.
Входить до Донецької агломерації. Підпорядковані селища Виноградне, Третяки.
Населення[ред. | ред. код]
Історична динаміка чисельності населення:[2]
| рік | населення |
|---|---|
| 1923 | 3 065 |
| 1926 | 6 145 |
| 1939 | 15 222 |
| 1959 | 21 947 |
| 1970 | 19 676 |
| 1979 | 20 435 |
| 1989 | 21 076 |
| 1992 | 21 000 |
| 1998 | 20 500 |
| 2001 | 17 620 |
| 2005 | 16 915 |
| 2010 | 16 255 |
| 2014 | 15 808 |
За даними перепису 2001 року населення міста становило 17621 особу, з них 16,83 % зазначили рідною мову українську, 82,58 % — російську, 0,23 % — вірменську, 0,09 % — циганську, 0,02 % — білоруську та грецьку, 0,01 % — молдовську, болгарську, німецьку та румунську мови[3].
Історія[ред. | ред. код]
Засноване в 60-х роках XIX століття як роз'їзд № 17 на залізничній лінії Харків—Таганрог. Назване на честь Іловайських, по родових землях яких у цих місцях пролягла дорога.
Селище стало швидко розвиватися з кінця 80-х років XIX століття після з'єднання Курсько-харківсько-азовської залізниці з Катерининською.
Після спорудження Другої Катерининської залізниці (Долгинцево—Волноваха—Іловайськ—Дебальцеве) в 1902—1904 роках Іловайськ став вузловою станцією. Завдяки збільшенню притоку робочих з інших міст до 1903 року в селищі налічувалося понад 900 жителів.
Під час революції 1905—1907 в місті діяла місцева дружина. 10 грудня 1905 політична боротьба у місті переросла у збройні сутички. Після оголошення загальноміського страйку була сформована місцева дружина. Залізничники, зібравши гроші, придбали 40 револьверів і рушниць. Після поразки повсталих у Горлівці до селища прибули козаки, які роззброїли дружину та заарештувати членів страйкового комітету. Один з членів страйкового комітету — Корнєєв — помер у в'язниці. Інші (Ганін, Ройтер і Подласний) вийшли на волю у 1910.
У 1938 році селище Іловайськ отримало статус міста.
Бої за Іловайськ[ред. | ред. код]
10 серпня українські частини спробували взяти місто штурмом, у ході якого загинув чоловік активістки Майдану Тетяни Чорновіл. Терористи відбили штурм і заявили про знищення 9 одиниць бронетехніки.
19 серпня за місто розгорнулися кровопролитні бої між українськими військами та терористами. У бою за місто отримав поранення Семен Семенченко, командир батальйону Донбас, також загинув американський доброволець українського походження 55-тирічний Марк Паславський «Франко».
20 серпня місто на дві третини під контролем української армії. В Іловайську бійці 51-ї бригади взяли в полон п'ятьох російських десантників. За дві доби тут загинуло десять українських вояків, багато поранених, у тому числі й комбат «Донбасу» Семен Семенченко[4].
У сутичках за Іловайськ ворогові протистоять батальйони «Дніпро», «Донбас», «Азов», «Шахтарськ» за підтримки армійських частин 17-ї дніпропетровської танкової, 93-ї дніпропетровської механізованої та 51-ї волинської бригад[4].
20 серпня до терористів на підмогу прибули терористичні угрупування «Восток» та «Оплот», при спробі прорватися до міста 5 одиниць бронетехніки терористів 2 одиниці знищили бійці «Донбасу», на допомогу батальйону «Донбас» прийшли сили ВСУ[5].
23 серпня терористи з гаубиць обстрілювали місцеперебування батальйону «Донбас», 1 боєць загинув, 3 поранено[6].
- Катастрофа
27 серпня 2014 року російські бойовики повідомили, що повністю взяли Іловайськ під свій контроль[7], але бої продовжувалися[8][9]. На 28 серпня українські війська потрапили в оточення, їх ситуація стала катастрофічною[10].
27 серпня комбат «Донбасу» Семен Семенченко заявив, що Іловайськ може перетворитися на братську могилу, добровольців під Іловайськом обдурили, і закликав пікетувати Генштаб[11]. Жодної допомоги поки не надійшло.[12]
28 серпня він розповів, що штурм міста здійснювали лише 340 осіб, коли повинні були брати участь 800, план операції був погоджений і затверджений керівництвом АТО, а безпосереднє командування здійснював генерал Збройних сил України.[13]
Командир батальйону «Донбас» Семен Семенченко згадує:
"Вже був убитий командир батальйону «Херсон», контужений комбат «Дніпра» Юра Береза, вбиті або поранені частина моїх взводних … А далі вдарив ворог з сектора Д, і потім «відійшли» підрозділи ЗСУ які повинні були прикривати нам тил. Ні, я впевнений що такого наказу у них не було. Вони просто «відійшли» так, що деяких ловили аж за 150 км від місця дислокації. А потім ударив ворог від Новоазовська, а потім ударив ворог з Моспине на Старобешеве. І ми потрапили в оперативне оточення. І останній наказ «триматися»[14]
Бійців в Іловайську почали «методично розстрілювати» з РСЗВ «Град» і «Ураган». «А потім була бригада Нацгвардії, яку відправив до нас міністр МВС і командувач Нацгвардії на допомогу. А потім незрозумілий наказ розгорнути її на 180 градусів. Наказ командувача АТО».[13]
28 серпня речник ІАЦ РНБО Андрій Лисенко передав, що Іловайськ під контролем українських військових. За його словами, туди вже надійшло підкріплення[15].
28 серпня на екстреному засіданні РНБО президент України Петро Порошенко заявив, що тяжка ситуація українських військ в Іловайську багато в чому викликана зрадою керівництва двох бригад, які самовільно залишили лінію оборони[16].
- 29 серпня
00:05. В розміщеному на сайті зверненні Володимир Путін звернувся до бойовиків із закликом випустити українських військових через гуманітарний коридор[17][18].
Українські підрозділи повинні були виходити з оточення двома колонами. Однак, при виході, командувач української угрупованням генерал Хомчак вступив у конфлікт з парламентерами протилежного боку. В результаті, український командир віддав наказ прориватися з боєм. Підрозділи батальйонів "Дніпро" і "Донбас" атакували позиції "сіверян". В результаті атаки їм вдалося знищити танк і БМД, крім того, захопити в якості трофея танк Т-72Б3. Четверо російських військовослужбовців потрапили в полон. Однак, ця витівка не привела українську сторону до успішного виходу з оточення. Навпаки, виходять колони автотранспорту обрушився шквал вогню, у результаті чого, за попередніми даними, загинуло близько 100 українських бійців з 40-ї, 39-ї, 28-ї батальйонів ЗСУ та залишків 51-ї Волинській бригади.
29 серпня лідер громадської ініціативи «Права справа» Дмитро Снєгірьов заявив, що, якщо силовикам вдасться втримати навалу біля Новоазовська, українська армія піде у наступ[19].
18:09 У РНБО закликали не драматизувати ситуацію навколо Іловайська. В РНБО наголосили, що навколо ситуації в Іловайську розгорнута інформаційна кампанія.[20].
18:22 Спікер інформаційного центру РНБО Андрій Лисенко повідомив, що ніяких гуманітарних коридорів для українських військовослужбовців, відкрити які терористів закликав президент Росії Володимир Путін, у Донбасі немає, а якщо вони з'являться — сили АТО ними не скористуються[20].
Близько 22:00. Війська РФ під Іловайськом поставили вимогу від сил АТО здатися до 6 ранку, інакше усі будуть знищені[21].
Близько 23:30. Бійці АТО намагаються з запеклими боями вирватися з оточення[22].
- 30 серпня
01:44. Семен Семенченко після розмови з Петром Порошенком повідомив, що в результаті переговорів на вищому рівні досягнута домовленість про таке[23]:
1) До 10:00 сьогодні всі бійці які не здалися в полон, із зброєю і прапорами будуть випущені через спеціальний коридор до місця дислокації основних сил АТО. Бойова техніка підірвана.
2) Протягом декількох днів усі, хто здався в полон, а також поранені, які знаходяться в полоні, будуть обміняні на російських десантників в Харкові.
Мені сказати більше нічого. Слів не залишилося. Чекаю ранку. Через десять хвилин опублікую телефон для родичів — будемо заспокоювати. Список хлопців зараз складаємо.
- 31 серпня
23:45. Стало відомо, що під Іловайськом зникли керівник проекту «Дорожній контроль» Ростислав Шапошников, журналіст Єгор Воробйов і оператор Еспресо TV Тарас Чкан. Журналісти знаходилися разом із Другим взводом 39 батальйону та потрапили в оточення в районі села Многопілля між Іловайськом і Кутейниковим. Звʼязку з ними немає понад кілька днів.[24]
Виробництво[ред. | ред. код]
Населення міста в основному зайняте на підприємствах з обслуговування залізничного транспорту. Також розвинене виробництво шлакоблоків. Близько 40 % зайнятих у народному господарстві працюють в Іловайському відділенні Донецької залізниці.
Персоналії[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- ↑ http://pop-stat.mashke.org/ukraine-cities.htm
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Донецька область
- ↑ а б Волинська бригада продовжує бої за Іловайськ Архівовано 3 вересень 2014 у Wayback Machine. //
- ↑ На підмогу терористам в Іловайську прийшли бійці «Оплоту» та «Востока», — батальйон «Донбас»
- ↑ В Іловайську з гаубиць обстріляли місця дислокації частин батальйону «Донбас» — С.Семенченко
- ↑ ДНР: ополченцы полностью взяли под контроль украинский Иловайск - РИА.
- ↑ ukrainian-military-are-trying-to-keep-ilovaisk-under-control - KyivPost.
- ↑ Ukraine conflict: Fierce battle for town of Ilovaisk (BBC News).
- ↑ Волонтеры рассказали о трагедии 51 бригады под Иловайском
- ↑ Іловайськ може перетворитися на братську могилу — комбат «Донбасу» закликав пікетувати Генштаб // 27.08.2014 | 14:19
- ↑ Семенченко: Жодної допомоги поки не надійшло // 27 серпня, 2014, 23:31
- ↑ а б Комбат «Донбасу» розкрив подробиці бою за Іловайськ // ТСН.ua, 28 серпня 2014, 14:01
- ↑ http://www.unn.com.ua/uk/news/1380153-s-semenchenko-rozpoviv-yak-biytsi-utrimuvali-ilovaysk-bez-pidkriplennya С.Семенченко розповів, як бійці утримували Іловайськ без підкріплення
- ↑ У РНБО заявляють, що Іловайськ під контролем сил АТО, ще 27-го туди надійшло підкріплення // espreso.tv, 28 серпня, 2014 17:50
- ↑ Иловайск сдали предатели в двух бригадах Архівовано 30 серпень 2014 у Wayback Machine. 28.08.2014, 18:03
- ↑ Президент Росії Володимир Путін звернувся до бойовиків із закликом випустити українських військових через гуманітарний коридор
- ↑ Президент России Владимир Путин обратился к ополчению Новороссии // 29 августа 2014 года, 01:10
- ↑ Українська армія найближчими днями може перейти у контрнаступ, — Снєгирьов
- ↑ а б Война России против Украины: последние события в Донбассе // 29.08.2014 21:44
- ↑ «Гуманітарний коридор» для бійців АТО обстріляли. Поранених віддали росіянам // П'ятниця, 29 серпня 2014, 23:56
- ↑ В Иловайске бойцы АТО пытаются вырваться из окружения, идут бои // liga, 30.08.2014 00:25
- ↑ В іловайському «котлі» тиждень тому зник керівник «Дорожнього контролю» і ще два журналісти // tsn
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Іловайськ |
Додаткові джерела[ред. | ред. код]
- Сторінка на сайті Харцизької міськради
- Іловайськ — Інформаційно-пізнавальний портал | Донецька область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)
- Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 15 000 прим.
Література[ред. | ред. код]
- Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
- Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с.
- Пірко В. О. Заселення Донеччини у XVI—XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) / Український культурологічний центр. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 180 с.
- Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
- Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
- Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.
| ||||||||||||||
|
