Іловайськ
| Іловайськ | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Залізничний вокзал
| |||||||||
| Основні дані | |||||||||
| Країна |  Україна
| ||||||||
| Область | Донецька область | ||||||||
| Район | Донецький район | ||||||||
| Громада | Іловайська міська громада | ||||||||
| Засноване | 1869 | ||||||||
| Статус міста | з 1938 року | ||||||||
| Населення | ▼ 15 651 (01.01.2017)[1] | ||||||||
| Площа | 10.8 км² | ||||||||
| Густота населення | 1449.2 осіб/км² | ||||||||
| Поштові індекси | 86793 | ||||||||
| Телефонний код | +380-6257 | ||||||||
| Координати | 47°55′39″ пн. ш. 38°12′12″ сх. д. / 47.92750° пн. ш. 38.20333° сх. д.Координати: 47°55′39″ пн. ш. 38°12′12″ сх. д. / 47.92750° пн. ш. 38.20333° сх. д. | ||||||||
| Висота над рівнем моря | 195 м | ||||||||
| Назва мешканців | ілова́єць, ілова́йка, ілова́йці | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближча залізнична станція | Іловайськ | ||||||||
| До обл./респ. центру | |||||||||
| - фізична | 29,8 км | ||||||||
| - залізницею | 54 км | ||||||||
| - автошляхами | 42,9 км | ||||||||
| До Києва | |||||||||
| - фізична | 623 км | ||||||||
| - залізницею | 841 км | ||||||||
| - автошляхами | 748 км | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Адреса | 86793, Донецька обл., Харцизька міськрада, м. Іловайськ, вул. Первомайська, 107 | ||||||||
| Міський голова | Вітер Микола Іванович | ||||||||
|
| |||||||||
Ілова́йськ — місто в Донецькому районі Донецької області України. Адміністративний центр Іловайської міської громади. Входить до Донецької агломерації. Значний залізничний вузол станція Іловайськ. На ній діють два пункти контролю на кордоні з Росією: Іловайськ-Пасажирський парк, Іловайськ-Південний парк.
Населення[ред. | ред. код]
Історична динаміка чисельності населення:[2]
| рік | населення |
|---|---|
| 1923 | 3 065 |
| 1926 | 6 145 |
| 1939 | 15 222 |
| 1959 | 21 947 |
| 1970 | 19 676 |
| 1979 | 20 435 |
| 1989 | 21 076 |
| 1992 | 21 000 |
| 1998 | 20 500 |
| 2001 | 17 620 |
| 2005 | 16 915 |
| 2010 | 16 255 |
| 2014 | 15 808 |
За даними перепису 2001 року населення міста становило 17621 особу, з них 16,83 % зазначили рідною мову українську, 82,58 % — російську, 0,23 % — вірменську, 0,09 % — циганську, 0,02 % — білоруську та грецьку, 0,01 % — молдовську, болгарську, німецьку та румунську мови[3].
Історія[ред. | ред. код]
Засноване в 60-х роках XIX століття як роз'їзд № 17 на залізничній лінії Харків—Таганрог. Назване на честь Іловайських, по родових землях яких у цих місцях пролягла дорога.
Селище стало швидко розвиватися з кінця 80-х років XIX століття після з'єднання Курсько-харківсько-азовської залізниці з Катерининською.
Після спорудження Другої Катерининської залізниці (Долгинцево—Волноваха—Іловайськ—Дебальцеве) в 1902—1904 роках Іловайськ став вузловою станцією. Завдяки збільшенню притоку робочих з інших міст до 1903 року в селищі налічувалося понад 900 жителів.
Під час революції 1905—1907 в місті діяла місцева дружина. 10 грудня 1905 політична боротьба у місті переросла у збройні сутички. Після оголошення загальноміського страйку була сформована місцева дружина. Залізничники, зібравши гроші, придбали 40 револьверів і рушниць. Після поразки повсталих у Горлівці до селища прибули козаки, які роззброїли дружину та заарештувати членів страйкового комітету. Один з членів страйкового комітету — Корнєєв — помер у в'язниці. Інші (Ганін, Ройтер і Подласний) вийшли на волю у 1910.
У 1938 році селище Іловайськ отримало статус міста.
Бої за Іловайськ[ред. | ред. код]
10 серпня 2014 українські частини спробували взяти місто штурмом, у ході якого загинув чоловік активістки Майдану Тетяни Чорновіл. Терористи відбили штурм і заявили про знищення 9 одиниць бронетехніки.
19 серпня за місто розгорнулися кровопролитні бої між українськими військами та терористами. У бою за місто отримав поранення Семен Семенченко, командир батальйону "Донбас", також загинув американський доброволець українського походження 55-тирічний Марк Паславський «Франко».
20 серпня місто на дві третини під контролем української армії. В Іловайську бійці 51-ї бригади взяли в полон п'ятьох російських десантників. За дві доби тут загинуло десять українських вояків, багато поранених, у тому числі й комбат «Донбасу» Семен Семенченко[4].
У сутичках за Іловайськ ворогові протистояли батальйони «Дніпро», «Донбас», «Азов», «Шахтарськ» за підтримки армійських частин 17-ї дніпропетровської танкової, 93-ї дніпропетровської механізованої та 51-ї волинської бригад[4].
20 серпня до терористів на підмогу прибули терористичні угрупування «Восток» та «Оплот». При спробі прорватися до міста 5 одиниць бронетехніки терористів 2 одиниці знищили бійці «Донбасу». На допомогу батальйону «Донбас» прийшли сили ЗСУ[5].
23 серпня терористи з гаубиць обстрілювали місцеперебування батальйону «Донбас», 1 боєць загинув, 3 поранено[6].
- Катастрофа
27 серпня 2014 року російські бойовики повідомили, що повністю взяли Іловайськ під свій контроль[7], але бої продовжувалися[8][9]. На 28 серпня українські війська потрапили в оточення, їх ситуація стала катастрофічною[10].
27 серпня комбат «Донбасу» Семен Семенченко заявив, що Іловайськ може перетворитися на братську могилу, бо добровольців під Іловайськом обдурили, і закликав пікетувати Генштаб[11]. Жодної допомоги поки не надійшло.[12]
28 серпня він розповів, що штурм міста здійснювали лише 340 осіб, коли повинні були брати участь 800. План операції був погоджений і затверджений керівництвом АТО, а безпосереднє командування здійснював генерал Збройних сил України.[13]
Командир батальйону «Донбас» Семен Семенченко згадує:
"Вже був убитий командир батальйону «Херсон», контужений комбат «Дніпра» Юра Береза, вбиті або поранені частина моїх взводних … А далі вдарив ворог з сектора Д, і потім «відійшли» підрозділи ЗСУ, які повинні були прикривати нам тил. Ні, я впевнений, що такого наказу у них не було. Вони просто «відійшли» так, що деяких ловили аж за 150 км від місця дислокації. А потім ударив ворог від Новоазовська, а потім ударив ворог з Моспине на Старобешеве. І ми потрапили в оперативне оточення. І останній наказ «триматися».[14]
Бійців в Іловайську почали «методично розстрілювати» з РСЗВ «Град» і «Ураган». «А потім була бригада Нацгвардії, яку відправив до нас міністр МВС і командувач Нацгвардії на допомогу. А потім незрозумілий наказ розгорнути її на 180 градусів. Наказ командувача АТО».[13]
28 серпня речник ІАЦ РНБО Андрій Лисенко передав, що Іловайськ під контролем українських військових. За його словами, туди вже надійшло підкріплення[15].
28 серпня на екстреному засіданні РНБО президент України Петро Порошенко заявив, що тяжка ситуація українських військ в Іловайську багато в чому викликана зрадою керівництва двох бригад, які самовільно залишили лінію оборони[16].
- 29 серпня
00:05. В розміщеному на сайті зверненні Володимир Путін звернувся до бойовиків із закликом випустити українських військових через гуманітарний коридор[17][18].
Українські військові виходили з Іловайська двома колонами. О 8:15 за попередньо оговореними маршрутами військові почали рухатися повз укріплені росіянами позиції. Але дві години потому, о 10-й, попри домовленості, біля Червоносільського російська сторона відкрила вогонь на знищення та почала розстріл “гуманітарного коридору” [19]. За безпосередньою вказівкою та наказом командування Генерального штабу ЗС РФ російські військовослужбовці впритул розстріляли з важкого озброєння колони українських військових, разом із полоненими російськими військовослужбовцями під час виходу за визначеним маршрутом як гуманітарним коридором особового складу підрозділів сил АТО у похідному (не бойовому) порядку в районі населених пунктів Старобешево, Чумаки, Новодвірське, Агрономічне, Многопілля, Червоносільське, Осикове, Новокатеринівка Донецької області [20]. Українські військові змушені були зупинитись і закріпитись на позиціях. Саме там бійці і знищили два танки ворога – Т-72Б3 [21].
За вказаних обставин вчинено віроломне вбивство 366 українських воїнів, 429- отримали поранення різного ступеню тяжкості, понад 300 – потрапили у полон (на цей час у полоні залишається 41 особа), зникло безвісти більше 500 осіб (на цей час залишається безвісти зниклими 93 особи), Збройні Сили України понесли значні втрати озброєння і військової техніки на суму майже 300 млн грн [21].
Близько 22:00 війська РФ під Іловайськом поставили вимогу силам АТО здатися до 6 ранку, інакше усі будуть знищені[22].
Близько 23:30. Бійці АТО намагаються з запеклими боями вирватися з оточення[23].
- 30 серпня
01:44. Семен Семенченко після розмови з Петром Порошенком повідомив, що в результаті переговорів на вищому рівні досягнута домовленість про таке[24]:
1) До 10:00 сьогодні всі бійці, які не здалися в полон, із зброєю і прапорами будуть випущені через спеціальний коридор до місця дислокації основних сил АТО. Бойова техніка підірвана.
2) Протягом декількох днів усі, хто здався в полон, а також поранені, які знаходяться в полоні, будуть обміняні на російських десантників в Харкові.
- 31 серпня
23:45. Стало відомо, що під Іловайськом зникли керівник проекту «Дорожній контроль» Ростислав Шапошников, журналіст Єгор Воробйов і оператор Еспресо TV Тарас Чкан. Журналісти знаходилися разом із Другим взводом 39 батальйону та потрапили в оточення в районі села Многопілля між Іловайськом і Кутейниковим. Звʼязку з ними немає понад кілька днів.[25]
Виробництво[ред. | ред. код]
Населення міста в основному зайняте на підприємствах з обслуговування залізничного транспорту. Також розвинене виробництво шлакоблоків. Близько 40 % зайнятих у народному господарстві працюють в Іловайському відділенні Донецької залізниці.
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Панов Борис Семенович
- Гуренко Станіслав Іванович
- Сиволоб Андрій Володимирович
- Богатиренко Юрій Кирилович (1932—2020) — радянський та український художник кіно, художник-постановник.
- Дем'ян Васильович Осика
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 25 серпня 2014.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Донецька область. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 23 грудня 2021.
- ↑ а б Волинська бригада продовжує бої за Іловайськ [Архівовано 3 вересня 2014 у Wayback Machine.] //
- ↑ На підмогу терористам в Іловайську прийшли бійці «Оплоту» та «Востока», — батальйон «Донбас». Архів оригіналу за 22 серпня 2014. Процитовано 22 серпня 2014.
- ↑ В Іловайську з гаубиць обстріляли місця дислокації частин батальйону «Донбас» — С.Семенченко. Архів оригіналу за 26 серпня 2014. Процитовано 24 серпня 2014.
- ↑ ДНР: ополченцы полностью взяли под контроль украинский Иловайск - РИА. Архів оригіналу за 29 серпня 2014. Процитовано 29 серпня 2014.
- ↑ ukrainian-military-are-trying-to-keep-ilovaisk-under-control - KyivPost. Архів оригіналу за 29 серпня 2014. Процитовано 29 серпня 2014.
- ↑ Ukraine conflict: Fierce battle for town of Ilovaisk (BBC News). Архів оригіналу за 21 серпня 2014. Процитовано 29 серпня 2014.
- ↑ Волонтеры рассказали о трагедии 51 бригады под Иловайском. Архів оригіналу за 29 серпня 2014. Процитовано 29 серпня 2014.
- ↑ Іловайськ може перетворитися на братську могилу — комбат «Донбасу» закликав пікетувати Генштаб [Архівовано 30 серпня 2014 у Wayback Machine.] // 27.08.2014 | 14:19
- ↑ Семенченко: Жодної допомоги поки не надійшло [Архівовано 29 серпня 2014 у Wayback Machine.] // 27 серпня, 2014, 23:31
- ↑ а б Комбат «Донбасу» розкрив подробиці бою за Іловайськ [Архівовано 1 вересня 2014 у Wayback Machine.] // ТСН.ua, 28 серпня 2014, 14:01
- ↑ http://www.unn.com.ua/uk/news/1380153-s-semenchenko-rozpoviv-yak-biytsi-utrimuvali-ilovaysk-bez-pidkriplennya [Архівовано 11 вересня 2014 у Wayback Machine.] С.Семенченко розповів, як бійці утримували Іловайськ без підкріплення
- ↑ У РНБО заявляють, що Іловайськ під контролем сил АТО, ще 27-го туди надійшло підкріплення [Архівовано 31 серпня 2014 у Wayback Machine.] // espreso.tv, 28 серпня, 2014 17:50
- ↑ Иловайск сдали предатели в двух бригадах [Архівовано 30 серпня 2014 у Wayback Machine.] 28.08.2014, 18:03
- ↑ Президент Росії Володимир Путін звернувся до бойовиків із закликом випустити українських військових через гуманітарний коридор. Архів оригіналу за 31 серпня 2014. Процитовано 29 серпня 2014.
- ↑ Президент России Владимир Путин обратился к ополчению Новороссии [Архівовано 29 серпня 2014 у Wayback Machine.] // 29 августа 2014 года, 01:10
- ↑ Морі, Євген (29 серпня 2022). Іловайська трагедія: хронологія подій. Суспільне Новини. Процитовано 29 серпня 2022.
- ↑ Хронологія подій у районі м. Іловайськ у серпні 2014 року. gp.gov.ua (англ.). Процитовано 29 серпня 2022.
- ↑ а б «Вони не приховували, що — росіяни»: спогади очевидців про Іловайськ. Громадське радіо (укр.). Процитовано 29 серпня 2022.
- ↑ «Гуманітарний коридор» для бійців АТО обстріляли. Поранених віддали росіянам [Архівовано 29 серпня 2014 у Wayback Machine.] // П'ятниця, 29 серпня 2014, 23:56
- ↑ В Иловайске бойцы АТО пытаются вырваться из окружения, идут бои [Архівовано 1 вересня 2014 у Wayback Machine.] // liga, 30.08.2014 00:25
- ↑ facebook. Архів оригіналу за 30 серпня 2014. Процитовано 29 серпня 2014.
- ↑ В іловайському «котлі» тиждень тому зник керівник «Дорожнього контролю» і ще два журналісти [Архівовано 5 вересня 2014 у Wayback Machine.] // tsn
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Іловайськ |
Додаткові джерела[ред. | ред. код]
- Сторінка на сайті Харцизької міськради
- Іловайськ — Інформаційно-пізнавальний портал | Донецька область у складі УРСР [Архівовано 14 лютого 2015 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)
- Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с. — 15 000 прим.
Література[ред. | ред. код]
- Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
- Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с. [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.]
- Пірко В. О. Заселення Донеччини у XVI—XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] / Український культурологічний центр. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 180 с.
- Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
- Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
- Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.
| ||||||||||||||
| ||||||||
|
