Теофіл Ленартович

Теофіл Александер Ленартович
Народився	27 лютого 1822(1822-02-27) Варшава
Помер	3 березня 1893(1893-03-03) (71 рік) Флоренція
Поховання	Крипта заслужених на Скалці
Країна	Республіка Польща  Російська імперія
Національність	поляк
Діяльність	поет
Alma mater	Болонський університет
Знання мов	польська
Членство	Познанське Товариство приятелів наукd
Конфесія	католицтво
Рід	Ленартовичі
Батько	Кароль Ленартович
Мати	Маріанна Квасіборська
У шлюбі з	Зофія Шимоновська
Діти	Ян Ленартович
Автограф
Герб
Медіафайли у Вікісховищі

Теофіл Александер Ленартович (пол. Teofil Aleksander Lenartowicz; 27 лютого 1822 — 3 лютого 1893) — польський поет епохи романтизму, етнограф. Прізвисько «Мазовецький лірник» (за любов до мазовецького фольклору).

Життєпис

Походив зі шляхетського роду Ленартовичів гербу Побуг. Батько Кароль походив зі шляхти у ВКЛ, під час 4-літнього сейму вписався до варшавського міщанства, брав участь у повстанні Костюшка як капітан національної міліції. Пізніше, маючи патент майстра-муляра, займався будівництвом у Варшаві. Після смерті батька матір знову вийшла заміж, родина покинула Варшаву, перебравшись на села Равського повіту у лівобережній Мазовії.

Здобув освіту правника, деякий час працював у Варшавському окружному суді. З 1841 року розпочав свою літературну діяльність. На початку 1840-х років він збирав у Мазовії фольклор, який визначив найважливіші риси його поезії.

Брав участь у революційних виступах 1848 року в Кракові. 1849 року був змушений тікати до Дрездена (королівство Саксонія).

1852 року переїхав до Парижа, 1856 року перебирається до Італії, де 1860-го оселився у Флоренції. Тут одружився з Зофією Шимановською, зведеною сестрою Адама Міцкевича. У 1879—1883 роках вивчав слов'янську літературу у Болонському університеті. 1888—1893 Теофіл Ленартович був почесним членом Познанського Товариства друзів науки.

Творчість

Вагомими працями з доробку Ленартовича є збірники «Ліра» (1855 рік) і «Нова ліра» (1859 рік). Особливістю їх є народний погляд на події, фольклорно-пісенна поетика, ліричність. При цьому він не впадав у сентиментальність.

Темі повстання 1863 року присвячено і найрадикальніший його твір — «Марцин Борельовський-Лелевель» (1865 рік). Також перекладав «Божественну комедію» Данте, О. Пушкіна і Мюссе. Твори самого автора часто перекладались французькою та італійською мовами.

Джерела

• Nowakowski J. Lenartowicz Teofil Aleksander… // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1972. — T. XVII/1. — Zeszyt 72. — S. 39—43. (пол.)
• Witkowska A. Ryszard Przybylski, Wielka historia literatury polskiej. Romantyzm. — PWN, 1997. (пол.)