Тороманян Торос Арутюнович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Торос Арутюнович Тороманян
вірм. Թորոս Հարությունի Թորամանյան
Народився18 березня 1864(1864-03-18)
Шебінкарахісар, Османська імперія
Помер1 березня 1934(1934-03-01) (69 років)
Ерівань, Вірменська РСР, СРСР
ПохованняПантеон імені Комітаса
ГромадянствоТуреччина Туреччина
СРСР СРСР
Національністьвірменин
Місце проживанняБолгарія[1]
Румунія[1]
Париж[1]
Ані[1]
Вагаршапат[1]
Відень[1]
Діяльністьархітектор
Alma materIstanbul State Academy of Fine Artsd
ЗакладНаціональний історичний музей Вірменії
Нагороди

Торос Арутюнович Тороманян (вірм. Թորոս Հարությունի Թորամանյան, нар. 18 березня 1864, Шебінкарахісар, Османська імперія — пом. 1 березня 1934, Ерівань, Вірменська РСР, СРСР) — видатний вірменський архітектор та дослідник архітектури. Вважається «батьком вірменської архітектурної історіографії».[2]

Біографія

[ред. | ред. код]
Тороманян в Ані, 1907

Тороманян народився 1864 року в Шебінкарахісарі, Османська імперія. Вивчав архітектуру в Константинопольській академії образотворчих мистецтв та в університетах Сорбони та Парижу. Працював над дослідженням залишків середньовічних пам'яток Вірменії. 1902 року отримує запрошення взяти участь в експедиції до древньої столиці Вірменії — Ані. 1904 року приєднується до розкопок церкви Звартноц. Результати досліджень публікує через рік в праці «Храм Звартноц». 1921 року, після приєднання Ані до Туреччини, втрачає можливість проводити свої дослідження. 1923 року у Вірменській РСР створюється Комітет із захисту древніх пам'яток, членом якого стає Тороманян. В складі комітету бере участь у реконструкції Ечміадзинського собору. 1930—1932 — завідував архітектурний відділом Історичного музею Вірменії. Був членом Світового конгресу вірменів.

Наукова робота Тороманяна проклала шлях для іншого науковця — Йозефа Стжиговського, який, після довгого вивчення християнської архітектури, дійшов висновку, що вірменська архітектура мала великий вплив на розвиток візантійської, а згодом і західно-європейської архітектури.[3] 1920 року під час Турецько-вірменської війни Тороманян втратив велику частину своїх наукових досліджень.[4]

Помер 1934 року в Єревані. Похований на Пантеоні імені Комітаса

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]
  • 1969 року Академія наук Вірменії започаткувала пам'ятну медаль ім. Тороманяна.[5]
  • 2000 року було випущено поштову марку Вірменії, на честь Тороманяна.
Поштова марка з зображенням Тороманяна

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. Խուդավերդյան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1974.
  2. ↑ Armen, Garbis (1992), An Architecture of Survival, p. 71, ISBN 0-9695988-0-7
  3. ↑ Varjabedian, Hermine (1969) The Great 4: Mesrob, Komidas, Antranik, Toramanian, Beirut, p. 43
  4. ↑ Varjabedian, Hermine (1969) The Great 4: Mesrob, Komidas, Antranik, Toramanian, Beirut, p. 45
  5. ↑ http://armus.narod.ru/history/armp_015.htm. archive.is. 8 липня 2012. Архів оригіналу за 8 липня 2012. Процитовано 8 травня 2017.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тороманян_Торос_Арутюнович&oldid=40426189