Трамваї Путіловського заводу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Трамваї Путіловського заводу — вагони серій Ф (Фонарний), МС (Моторний Стальний) і ПС (Прицепний Стальний), що вироблялися в 1928—1933 роках на заводі «Червоний Путиловець» в Ленінграді. До моменту перейменування підприємства на «Кіровський завод» у грудні 1934 року, база ленінградського трамваєбудування була передислокована на відкритий навесні того ж року ВАРЗ, який взяв на себе, окрім випуску вагонів нових моделей, ремонт і модернізацію раніше побудованого рухомого складу.

Модельний ряд

[ред. | ред. код]

Ф

[ред. | ред. код]

Двохосний моторний вагон. Були шість вікон простого прямокутного типу. Фари були відсутні, їх замінювала пара прожекторів, що підвішувалися знизу до даху обох майданчиків вагона[1].

МС-1

[ред. | ред. код]
Трамвай МС-1 на площі Рєпіна в Санкт-Петербурзі

У 1927 році «Червоний Путиловець» розпочав випуск двосторонніх моторних вагонів, що одержали позначення МС («моторний сталевий»). Вони мали залізний каркас кузова; звичайна вагонна рама зі швелерів була замінена підвіконною фермою розкісної системи (тобто застосована схема кузова з несучими рамою та бічними стінками). Ходова частина являла собою двовісний візок[2]

Вагон мав два тягові двигуни ПТ-35 (2x40 кВт) з опорно-осьовим підвішуванням; застосовувалася безпосередня система управління з контролер електричного двигуна барабанами типу (ДК-5 або ОВ-17), що дозволяли проводити як пуск, так і реостатне гальмування[3].

Число сидячих місць дорівнювало 24, лави були дерев'яними і розташовувалися в салоні подовжньо. У вагонів першої модифікації (МС-1) майданчики відокремлювалися від салону перегородками зі зсувними дверима; зовнішні вхідні отвори спочатку дверей не мали і закривалися невисокими гратами, але в процесі експлуатації (1930-х рр.) на вагони стали встановлюватися і зовнішні двері. Кузов мав закруглені кути; це є основною зовнішньою відмінністю МС-1 від пізніших модифікацій МС.

Зовнішні зображення
Один з перших вагонів МС-1
Вагон МС-1 №1924
Вагон МС-1 №1862 (знімок 1930 р., зроблений після аварії)[4]. Вагон має відкриті вхідні отвори.
Вагон МС-1 №1919 (знімок 1930-х рр.)[5]. Зовнішні двері вже встановлені. Вагон має робоче реостатне гальмування – на це вказують розетку міжвагонного кабелю для підключення соленоїдного гальма причіпного вагона (встановлена над фарою) та відсутність кінцевого рукава пневмосистеми.

Службове гальмування здійснювалося пневматичним колісно-колодковим гальмом із двостороннім натисканням колодок; для отримання стисненого повітря застосовувався компресор, що наводився від осі вагона. Однак на частині вагонів пневмотормоз був відсутній, а як службове використовувалося електричне гальмо (реостатний). При експлуатації таких вагонів з причіпними останні повинні були мати не пневматичний, а солонідний гальмо, що працює при приведенні в дію реостатного гальма на моторному вагоні.

Випуск вагонів МС-1 продовжувався до 1930 року.

МС-2 та МС-3

[ред. | ред. код]
Трамвай МС-2 на Старо-Микільському мосту в Санкт-Петербурзі

Вагони МС другої модифікації випускалися з 1931 року. Загалом вони були аналогічні МС-1, але кузов мав майданчики трапецієподібної форми (без закруглень на кутах), в салоні були скасовані внутрішні перегородки. Як робоче гальмо використовувався реостатний.

Зовнішні зображення
Салон вагона МС-2 №2135.
Вагон МС-2 №2164 (знімок 1945 р.)[6].
Вагон МС-3 № 2390 з причіпним МСП (знімок 1959 р.)[7].

У 1932 році було випущено партію вагонів МС-3. Від МС-2 вони відрізнялися наявністю перегородок між салоном та майданчиками[8][9].

МС-4

[ред. | ред. код]
Трамвай МС-4 з причіпним вагоном МСП-3 на Тучковому мосту в Санкт-Петербурзі

Вагони МС-4 випускалися у 1932—1933 роках. Вони мали форму кузова, аналогічну МС-2 та МС-3 (з майданчиками трапецієподібної форми), проте відрізнялися деякими елементами кузова та гальма. Вагони мали перегородки між салоном та майданчиками та зовнішні двері; кількість сидячих місць (24) порівняно з попередніми модифікаціями не змінилася. Один із вагонів був випущений із кузовом звареної, а не клепаної конструкції.

МС-4 № 2601 став тисячним сталевим вагоном, побудованим на «Червоному Путилівці». На відміну від серійних вагонів він мав м'які сидіння з їх поперечним розташуванням[10].

ПС

[ред. | ред. код]

У 1929—1931 р.р. «Червоним Путиловцем» випускалися двосторонні причіпні вагони ПС («причіпний сталевий»; модифікацій ця серія не мала). Конструкція кузова була аналогічна вагонам МС, проте його довжина була зменшена з 9595 до 8915 мм (за рахунок скорочення майданчиків); діаметр коліс порівняно з МС також був зменшений і становив 700 мм. Ходова частина була виконана безтележечною (з вільними осями). Вагони мали колісно-колодкове гальмо з соленоїдним приводом.

Число сидячих місць дорівнювало 24.

МСП

[ред. | ред. код]

Зважаючи на брак тягового електрообладнання, частина вагонів МС була випущена без нього; такі вагони вводилися в експлуатацію як причіпні. Надалі деякі з них були переобладнані на моторні, інші продовжували використовуватися як причіпні. Ці вагони одержали позначення МСП (з додаванням номера модифікації).

Зовнішні зображення
Трамвайні поїзди на пл. Повстання (Ленінград, 1930 р.). Біля лівого краю знімка – потяг із трьох вагонів МС-1; другий та третій вагони не мають тягового електрообладнання та використовуються як причіпні.

ГМ

[ред. | ред. код]

Двохосний двокабінний вантажний моторний вагон. Дві закриті кабіни та консоль даху між ними над вантажною платформою. Лобові листи спочатку вигнутої округлої форми (у такому вигляді вагони не збереглися). У 1960-х роках під час проведення капремонту маска кабіни замінювалася на «квадратні» листи. Пройшов такий капітальний ремонт з модернізацією вагон ГМу (посилена версія вагона ГМ виробництва ВАРЗ) зберігається в Музеї електротранспорту у Санкт-Петербурзі. Подібний вагон знімався в х/ф «Брат»

ГП-10

[ред. | ред. код]

Двохосна безмоторна відкрита вантажна платформа. Вантажопідйомність — 10 тонн. Випускався варіант і з «кондукторською» кабінкою, обладнаною ручною гальмівною колонкою. На даний момент збереглося 14 таких вагонів.

Модернізації

[ред. | ред. код]

Протягом періоду своєї експлуатації вагони МС, МСП та ПС неодноразово модернізувалися. Так, з 1937 р. на моторних вагонах зі службовим реостатним гальмуванням старі двигуни замінювалися на ДТІ-60 (55 кВт).

З робіт з модернізації, що проводилися у повоєнні роки, можна назвати такі:

Зовнішні зображення
Поїзд із моторного вагона МС та причіпних ПС (знімок 1959 р.). Вагони переобладнані в односторонні та мають лобові софіти; у поїзда зберігається службове електричне гальмування (у хвостового вагона відсутній сполучний рукав пневмосистеми).

- переобладнання вагонів в односторонні (зашивка дверних отворів з лівого боку та ліквідація у моторних вагонів другого поста керування; на задньому майданчику при цьому обладналися три сидячі місця);

- Перенесення маршрутних покажчиків та сигнальних вогнів з даху в лобові софіти;

— заміна осьових компресорів на мотор-компресори;

- Переведення вагонів зі службовим електричним гальмуванням на службове пневматичне гальмування;

- Заміна барабанних контролерів на більш досконалі кулачкові (МТ-1); на вагонах зі службовим електричним гальмуванням до обладнання їх пневмотормозом залишалися барабанні контролери ОВ-17, оскільки при контролері МТ-1 неможливе реостатне гальмування у разі несправності одного з двигунів;

- Влаштування окремої кабіни для вагоновожатого;

- Влаштування опалення;

- Обладнання зовнішніх дверей пневмоприводом;

- Обладнання вагонів радіотрансляцією.

Вагони МС, переобладнані в односторонні, отримували позначення «МСО». Два вагони типу МСО-1 та МСО-4 збереглися в Петербурзькому музеї електротранспорту.

Географія поширення

[ред. | ред. код]

Трамваї Путилівського заводу використовувалися в Пермі, Алма-Аті, Астрахані, Бійську, Владикавказі, Запоріжжі, Іркутську, Іжевську, Твері (Калинині), Гянджі (Кіровабаді), Краснодарі, Самарі (Куйбишеві), Курську, Липецьку, Санкт-Петербурзі (Ленінграді), Мінську, Нижньому Новгороді (Горькому), Нижньому Тагілі, Новокузнецку, Новоросійську, Єкатеринбурзі (Свердловську), Челябінську, Сімферополі, Таганрозі, Теміртау, Уфі, Горлівці.

Сучасний стан

[ред. | ред. код]

До цього моменту в музеї електричного транспорту Санкт-Петербурга збереглися кілька екземплярів МС-1, МС-2, один МСП-3, близько десяти МС-4 та один МСО-4. Кілька вагонів МС досі використовуються в Санкт-Петербурзі як службові.

Список вагонів МС, що збереглися до наших днів в Санкт-Петербурзі[11].

  • МС (точно не відома модель)
    • М-23 (переданий до музею)
    • М-63 (переданий до музею)
    • М-66 (переданий до музею)
    • М-74 (переданий до музею)
    • М-84 (переданий до музею)
    • 2465 (пам'ятник біля трам.парку № 8 в Санкт-Петербурзі)
    • 2601 (у фондах музею)
  • МС-1
    • 1877 (музейний)
    • 2092 (у фондах музею)
  • МС-2
    • 2135 (музейний)
    • 2162 (переданий до музею, у 1957—2013 роках працював буксиром на Петербурзькому трамвайно-механічному заводі, де отримав прізвисько «господар»)
    • 2170 (кістя на ПТМЗ)[12]
    • М-2171 (Служба Шляху)
    • С-2175 (у фондах музею)
    • 2610 (у фондах музею)
  • МСП-3
    • 2384 (музейний)
  • МС-4
    • 1811 (ТрамПарк № 1)
    • 2171 (Служба Шляху)
    • С-2421 (ТрамПарк № 3)
    • 2424 (музейний)
    • 2492 (у фондах музею)
    • 2507 (у фондах музею)
    • 2642 (музейний)
    • С-2723 (у фондах музею)
  • МСО-4
    • 2575 (музейний)
  • Репліки на базі МС
    • 1028 (музейний) — репліка вагона моделі Бреш

У червні 2010 року трамвай МС-4 № 2420 був переданий з Санкт-Петербурга до Волгограда. На його базі до 100-річчя Волгоградського трамвая був відтворений зовнішній вигляд та інтер'єр вагона моделі Х[13]. А також у Липецьку зберігся один вагон МС-4 №ЕВ-01[14]. 1970 року один вагон МС-4 № 2603 був переданий Брюссельському трамвайному музею[15].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ ЕлектроТранспорт Петербурга. Архів оригіналу за 8 жовтня 2016. Процитовано 21 жовтня 2013.
  2. ↑ Каркас кузова вагона МС-1
  3. ↑ МС-1. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 1 вересня 2023.
  4. ↑ Санкт-Петербург, трамвайний вагон №1862 - СТТС. Процитовано 9 січня 2014.
  5. ↑ ЕлектроТранспорт Петербурга. Трамвайний вагон №1919. Архів оригіналу за 9 січня 2014. Процитовано 9 січня 2014.
  6. ↑ Фотографії старого Петербурга. Архів оригіналу за 10 січня 2014. Процитовано 10 січня 2014.
  7. ↑ Санкт-Петербург, трамвайний вагон №2390 – СТТС. Процитовано 10 січня 2014.
  8. ↑ МС-2. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 1 вересня 2023.
  9. ↑ МС-3. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 1 вересня 2023.
  10. ↑ МС-4. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 1 вересня 2023.
  11. ↑ База даних вагонів типів МС на сайті СТТС
  12. ↑ Фото: Санкт-Петербург, трамвай МС-2 № 2170 — СТТС
  13. ↑ Раритетний трамвай у Волгограді. Архів оригіналу за 2 серпня 2010. Процитовано 15 серпня 2010.
  14. ↑ Фотогалерея вагона на сайті СТТС
  15. ↑ Брюссель, трамвайний вагон № 2603

Література

[ред. | ред. код]
  • Вагони трамвайні / Н. Подобєдов // Технічна енциклопедія. — Т. 3. — М.: Радянська енциклопедія, 1928. — С. 239—248.
  • Рєзнік М. Я., Чорток М. С. Навчальний посібник для водія трамвая 1 класу / М. Я. Резник, М. С. Чорток. — М.: Будвидав, 1964. — 372 с.
  • Механічне обладнання рухомого складу трамвая: [Учеб. посібник для учнів технікумів за спеціальністю «Експлуатація», ремонт та енергопостачання міського електротранспорту]. — М. : Видавництво МКГ РРФСР, 1963. — 406 с.
  • Пристрій та огляд трамвайних вагонів: О 3 год. — Л., 1936-1939.
  • Електричні схеми силової ланцюга трамвайних вагонів. — Л. : Держтрансвидав, 1936. — 57 с.
  • Двохосні вагони Ленінградського трамвая / К. Нюквіст // Залізнична справа. — 1996. — № 1 (9). — С. 14-16.

Посилання

[ред. | ред. код]
Трамваї Путіловського заводу
у сестринських Вікіпроєктах
CMNS: Файли у Вікісховищі?
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Трамваї_Путіловського_заводу