Треллеборг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Треллеборг
(швед. Trelleborg)
Герб
герб
Міська ратуша
Міська ратуша
Міська ратуша
Треллеборг
Основні дані
55°22′30″ пн. ш. 13°09′00″ сх. д. / 55.37500° пн. ш. 13.15000° сх. д. / 55.37500; 13.15000
Країна Швеція Швеція
Регіон Сконе
Столиця для Треллеборґ (комуна Швеції)
Засновано 1257
Перша згадка 1257
Статус міста 1867
Площа 13.66 км²
Населення 28,290 (2010)
· густота 2,071 осіб/км²
Телефонний код (+46) 0410
Часовий пояс UTC+1, UTC+2 і літній час
GeoNames 2667402
OSM 935531 ·R (Треллеборґ)
Міська влада
Вебсайт trelleborg.se
Мапа
Мапа


CMNS: Треллеборг у Вікісховищі

Треллеборг (швед. Trelleborg) — місто у Швеції, на березі Балтійського моря, центр однойменної комуни. Найпівденніше місто Швеції.

В Треллеборзі знаходиться головний офіс компанії «Trelleborg AB», що виготовляє гумові вироби.[1] Треллеборзький порт — один з найбільших у Швеції. Через місто проходять європейські автомобільні маршрути E22 і E06.

Історія

[ред. | ред. код]

Перша письмова згадка про Треллеборг датується 1257 роком. 1260 року король Данії Ерік IV подарував Треллеборг і Мальме королю Швеції Вальдемару I як посаг для своєї доньки Софії на їхнє весілля. Але пізніше Треллеборг, як і вся провінція Сконе, повернулась до складу Данії. 1619 року після пожежі втратив статус міста. В 1658 за Роскільським миром відійшов до Швеції. У 1840 році отримав статус торгового міста, в 1867 — статус міста.

Спорт

[ред. | ред. код]

Професійний футбольний клуб Треллеборг виступає у вищій шведській лізі.

Туризм

[ред. | ред. код]

Головною туристичною принадою міста є церква святого Миколая, збудована архітектором Хельго Зеттерваллем в 1881–1883 рр. на місці середньовічної церкви. На території міста збереглись залишки кругової фортеці вікінгів.

Відомі мешканці Треллеборга

[ред. | ред. код]

Галерея

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Офіційний сайт компанії. Архів оригіналу за 22 серпня 2010. Процитовано 9 вересня 2010.
  2. Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.