Вальдемар I Біргерсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вальдемар I Біргерсон
швед. Waldemar
Waldemar of Sweden (1240s) bust 2009 Skara (2).jpg
Народився 1239
Помер 1302
Nyköping Castle[d], Ничепінг, лен Седерманланд, Швеція
Громадянство
(підданство)
Flag of Sweden.svg Швеція
Діяльність політик
Володіє мовами шведська
Посада Король Швеції[d]
Рід Фолькунги
Батько Біргер Ярл
Мати Ingeborg Eriksdotter of Sweden[d]
Брати, сестри
У шлюбі з Sophia of Denmark[d]
Діти Ingeborg of Sweden[d], Marina Valdemarsdotter of Sweden[d], Richeza of Sweden, Queen of Poland[d], Q4958317?, Margareta Valdemarsdotter av Sverige[d][1] і Erik Valdemarsson[d]

Вальдемар I (1238—1302) — король Швеції з 1250 до 1275 року. Походив з династії Фолькунгів.

Життєпис[ред. | ред. код]

Був сином ярла Біргера та Інгеборг, сестри короля Еріка XI. Завдяки сильній позиції ярла Біргера у державі Вальдемара після смерті короля Еріка у 1250 році було обрано новим королем Швеції. Проте до 1266 року ярл Біргер виконував обов'язки регента, фактично керуючи державою.

За цих обставин Вальдемар I був лише номінальним королем. Водночас ніхто не намагався оспорювати його трон. Після смерті ярла Біргера почалося повстання братів Вальдемара — Магнуса та Еріка. Це повстання підтримала Данія, намагаючись послабити королівство, а також деякі незадоволені феодали.

Вальдемар I

Врешті-решт 14 червня 1275 року в битві під Гувою Вальдемар I зазнав поразки від об'єднаних сил своїх супротивників. Внаслідок цього Вальдемара позбавили трону, який посів його брат Магнус.

Після цього Вальдемар з 1277 до 1278 року керував провінцією Готланд. Проте незабаром був відсторонений від влади, а 1288 року Вальдемара ув'язнили у замку Нючепінг.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Софія (1241—1286), донька Еріка IV Естрідсена, короля Данії

Діти:

  • Інгеборг (1263—1292)
  • Ерік (1272—1330)
  • Рікіса (1273—1293)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Margareta Valdemarsdotter av Sverige

Джерела[ред. | ред. код]

  • Kyhlberg, Ola Gånget ut min hand (Riddarholmskyrkans stiftargravar Kungl. Vitterhets Historie och Antikvitets Akademien, Stockholm: 1997)