Умов Микола Олексійович
| Умов Микола Олексійович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 23 січня (4 лютого) 1846 Ульяновськ, Російська імперія[1] |
| Помер | 2 (15) січня 1915 (68 років) Москва, Російська імперія[2] ·пептична виразка[1] |
| Поховання | Ваганьковське кладовище |
| Країна |  Російська імперія |
| Діяльність | математик, фізик, філософ, викладач університету |
| Галузь | фізика[3], філософія, математична фізика[3] і перетворення енергіїd[3] |
| Alma mater | Перша московська гімназіяd (1863)[1] і фізико-математичний факультет Московського університетуd |
| Вчителі | Давидов Август Юлійовичd[1], Бредіхін Федір Олександрович[1] і Слудський Федір Олексійовичd[1] |
| Відомі учні | Alexander Zingerd |
| Знання мов | російська[3] |
| Заклад | Новоросійський університет[1], МДУ[1][4], ОНУ ім. І. І. Мечникова і Імператорський Московський університетd |
| Членство | Московське товариство дослідників природиd[4] |
| Magnum opus | вектор Пойнтінга |
Умов Микола Олексійович (23.І (4.II) 1846, Симбірськ, тепер Ульяновськ — 15 (28).І 1915, Москва) — російський фізик.
1867 закінчив математичний відділ фізико-математичного факультету Московського університету. Слухав лекції О. Столєтова. 1872 р. захистив магістерську дисертацію і ще в 1871 був запрошений викладати у Новоросійському університеті як доцент кафедри фізики (професор з 1875). У 1874 році захистив у Московському університеті докторську дисертацію «Рівняння руху енергії в тілах».
З 1893 після двадцяти двох років роботи в Одесі М. О. Умов почав працювати в Московському університеті, де з 1896 очолював кафедру фізики. Викладав фізику студентам-медикам і теоретичну фізику студентам-математикам. Після смерті професора Столєтова читав курси з експериментальної фізики.
Спільно з Лебедєвим брав участь в складанні проекту і організації Фізичного інституту при університеті. На знак протесту проти реакційних заходів міністра освіти Л. О. Кассо 1911 залишив університет.
Наукові праці — з різних теоретичних питань фізики, зокрема з теорії коливальних процесів у пружних середовищах, висновки якої поширив на термомеханічні явища в цих середовищах.
1874 запровадив поняття про густину потоку енергії. Уявлення про енергію Дж. Пойнтінг застосовував для електромагнітного поля (див. Умова — Пойнтінга вектор). 1875 року розв'язав задачу про розподіл струмів на поверхні провідника.
1902-1904 — виконав дослідження з теорії земного магнетизму. Експериментально досліджував дифузію речовин у водних розчинах, відкрив ефект хроматичної деполяризації променів світла, що падають на матову поверхню тощо.
- ↑ а б в г д е ж и Шпольский Э. В. Николай Алексеевич Умов (1846 — 1915) // УФН / под ред. В. А. Рубаков — Москва: ФИАН, 1947. — Т. 31. — С. 129–146. — ISSN 1063-7869; 1468-4780; 0038-5670; 0042-1294; 1996-6652 — doi:10.3367/UFNR.0031.194701F.0129
- ↑ Умов Николай Алексеевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ а б «Тюремная автобиография» Николая Александровича Максимова, The “Prison Autobiography” by Nikolay Alexandrovich Maximov // Историко-биологические исследования — 2016. — Т. 8, вып. 4. — С. 69–89. — ISSN 2076-8176; 2500-1221