Матчі Групи 4 чемпіонату світу з футболу 1970 відбувалися з 2 по 11 червня 1970 року на стадіоні Естадіо Ноу Камп у Леоні. Учасниками змагання в групі були команди ФРН, Болгарії, Перу і Марокко. Путівки до стадії плей-оф здобули західнонімецькі й перуанські футболісти.
Абсолютний новачок фінальних частин чемпіонатів світу, збірна Марокко, до плей-оф не вийшла, проте здобула свою історичну першу нічию в рамках фінальних частин чемпіонатів світу, розділивши очки у грі з Болгарією.
Поз
|
Команда
|
І
|
В
|
Н
|
П
|
ГЗ
|
ГП
|
РГ
|
О
|
Кваліфікація
|
1
|
ФРН
|
3
|
3
|
0
|
0
|
10
|
4
|
+6
|
6
|
Вихід до плей-оф
|
2
|
Перу
|
3
|
2
|
0
|
1
|
7
|
5
|
+2
|
4
|
3
|
Болгарія
|
3
|
0
|
1
|
2
|
5
|
9
|
−4
|
1
|
|
4
|
Марокко
|
3
|
0
|
1
|
2
|
2
|
6
|
−4
|
1
|
Час матчів наведений за місцевим часом (UTC−6)
Грі передувала хвилина мовчання у пам'ять десятків тисяч жертв землетрусу в Перу, що відбувся двома днями раніше.
Рахунок на 13-й хвилині гри відкрив Динко Дерменджиєв прямим ударом зі штрафного, хоча й не без допомоги рикошету від партнера по команді. Решту першого тайму перуанці намагалися зрівняти рахунок, проте безрезультатно. Натомість на початку другого тайму болгарські футболісти подвоїли свою перевагу, знову реалізувавши штрафний удар.
Після другого пропущеного гола у збірної Перу нарешті почало виходити реалізовувати свої шанси у нападі. Вже на наступній хвилині після результативного удару Бонєва успіху досяг Альберто Гальярдо, вразивши ворота європейської команди потужним дальнім пострілом від поперечки воріт. А ще за п'ять хвилин рахунок було зрівняно, до взяття воріт призвів черговий штрафний удар, цього разу реалізований ударом низом у виконанні перуанця Ектора Чумпітаса. Зрівнявши рахунок, південноамериканці не збавили обертів і на 73-й хвилині вирвали перемогу — Теофіло Кубільяс обігрався з Рамоном Міффліном, після чого пройшов захисника і переграв болгарського голкіпера. До кінця гри перуанці ще двічі вразили ворота суперників, проте в обох випадках голи не були зараховані[1].
Матч проходив за повної переваги західнонімецьких футболістів, проте рахунок на 21-й хвилині неочікувано відкрили абсолютні дебютанти світових першостей марокканці — історичний перший м'яч команди на головному футбольному турнірі світу забив Хуман Жарір, скориставшись помилкою захисника Геттгеса, який невдало спробував скинути м'яч головою на партнера. Довгий час європейцям не вдавалося бодай зрівняти рахунок, їх ударам бракувало точності, в решті ж епізодів впевнено грав голкіпер Марокко Аллаль Бен-Кассу.
Нарешті забити гол у відповідь збірна ФРН змогла лише на 56-й хвилині, коли відзначився Уве Зеелер. А за десять хвилин до завершення гри той же Зеелер ударом головою влучив у поперечину воріт суперників, м'яч відскочив у поле, де на добиванні першим виявився Герд Мюллер, встановивши остаточний рахунок матчу[1].
У своєму другому матчі на турнірі збірна Марокко, номінальний аутсайдер групи, знову вдало провела перший тайм — попри велику кількість моментів біля її воріт перуанцям так і не вдалося пробити голкіпера Аллаля Бен-Кассу. Але на 65-й хвилині гри Теофіло Кубільяс нарешті зумів вразити його ворота ударом з близької відстані. А вже за дві хвилини до карного майданчика марокканців увірвався Роберто Чальє і, перегравши воротаря, подвоїв перевагу своєї команди. Остаточний рахунок матчу встановив той же Кубільяс, забивши свій другий гол на 75-й хвилині з передачі Уго Сотіля[1].
Гравці збірної Болгарії у своєму другому матчі на турнірі повели в рахунку, на 12-й хвилині знову відзначившись після штрафного, однак цього разу їх перевага протрималася лише до 20-ї хвилини, коли простріл Уве Зеелера замкнув Райнгард Лібуда. А вже на 27-й хвилині той же Лібуда пройшов автора першого гола гри Аспаруха Никодимова і віддав м'яч на Герда Мюллера, якому лишалося лише поцілити у ворота і вивести свою команду уперед.
У другому таймі Лібуда став безпосереднім учасником і третього взяття воріт болгарської команди — його прохід у її карний майданчик було зупинено із порушенням правил, після чого Мюллер реалізував пенальті. Згодом Уве Зеелер забив четвертий гол західнонімецької збірної, замкнувши простріл від Герда Мюллера, а за дві хвилини до завершення гри німці забили й уп'яте — Мюллер відзначився ударом головою після навісу з кутового, ставши таким чином автором хет-трику. Утім за час, що залишався, болгарам вдалося дещо покращити різницю голів, коли Тодор Колев замкнув навіс від Бонєва[1].
У грі команд, які виграли усі свої попередні матчі у групі і гарантували прохід до плей-оф, визначався лише розподіл місць між ними та, відповідно, потенційно сильніший або слабший суперник на стадії чвертьфіналів. Західнонімецькі футболісти запропонували гостроатакувальну гру з акцентом на фланги, яка дозволила їм у перші 40 хвилин матчу тричі вразити ворота південноамериканських опонентів, причому усі голи забив Герд Мюллер, зробивши хет-трик у другій грі поспіль і довівши свій бомбардирський здобуток до семи голів у трьох зустрічах. Спочатку він відзначився, обробивши навісну передачу від Лібуди з правого флангу, згодом замкнув на ближній стійці простріл зліва від Ганнеса Лера, після чого вразив головою навіс знову з правого флангу, цього разу у виконанні Уве Зеелера. За хвилину до перерви дещо скоротити відставання у рахунку перуанцям вдалося зусиллями Теофіло Кубільяса після штрафного удару, проте у другому таймі голів забито не було, і гра завершилася з рахунком 3:1 на користь європейської команди[1].
Обидві команди, програвши свої попередні ігри у групі, не набрали жодного очка і не мали шансів на вихід до плей-оф. Тому тренери дали можливість відчути атмосферу головного футбольного турніру світу низці гравців, які у перших матчах по поле не виходили.
У своєму третьому матчі поспіль болгари відкрили рахунок і знову зробили це ударом зі штрафного, цього разу у виконанні Добромира Жечева. Загалом чотири із п'яти їх м'ячів на ЧС-1970 були забиті зі штрафних. По завершенні години гри матч у відповідь провів Маухуб Газуані, забивши другий гол на чемпіонатах світу для своєї команди і принісши їй перше очко в іграх світової першості. Оскільки це була лише друга участь представників Африки у фінальних частинах мундіалів, а збірна Єгипту свою єдину гру на ЧС-1934 програла, цей матч став першим непрограним для африканських команд у рамках цих турнірів[1].