Черкаський Юрій Аронович
Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (червень 2014) |
Тема цієї статті може не відповідати загальним критеріям значущості Вікіпедії. (червень 2014) |
Черкаський Юрій Аронович | ||||
---|---|---|---|---|
Народився | 1912[1] Луганськ, Катеринославська губернія, Російська імперія | |||
Помер | 8 лютого 1944 або 1943[1] Вітебськ, Білоруська РСР, СРСР | |||
Країна | СРСР | |||
Діяльність | поет, письменник | |||
Сфера роботи | творче та професійне письмоd[1] | |||
Мова творів | російська | |||
Роки активності | з 1933 | |||
| ||||
Юрій Аронович Черкаський (1912, Луганськ — 1944, побл. Вітебськ) — російський радянський письменник з Донбасу[2].
Народився у вересні 1912 в Луганську. Виріс в шахтарському середовищі. Навчався в фабрично-заводському училищі. Тут працював на паровозобудівельному заводі імені Жовтневої революції.
Перші вірші були надруковані в заводській багатотиражній газеті «Октябрський гудок», а потім у виданні «Луганська правда». Друкуватися почав у тридцяті роки в журналах «Забой» та «Літературний Донбас». Його поетичне становлення пов'язане з організацією Союз пролетарських письменників Донбасу «Забой».
У 1933 в Москві вийшла перша книга поета «Крокви», перед війною видані збірки віршів «Відвага», «Спрага», «Лірика», «Міст». У творах довоєнних років поет оспівав героїчні справи трудівників «Луганстроя», натхненну працю гірників, соціалістичні перетворення рідного краю.
На фронт пішов добровольцем. У роки війни виступав з віршами в газетах 3-го Білоруського фронту, оспівував героїзм і мужність радянського воїна, його мрії про мир, дружбу, кохання. Загинув у бою в Білорусі під Вітебськом 8 лютого 1944. У видавництві «Донбас» видано дві посмертні збірки віршів поета.
- «Стропіла» (1933)
- «Отвага»
- «Жажда»
- «Лирика»
- «Мост»
- ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Іван Дзюба. Донецька рана України. Київ: Кліо. 135 стор.: С. 17
- Черкасский Юрий Аронович (1912—1944)
- Летописцы шахтерского края — Донецк, 1968, сторінок: 432
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |