Числа Пізо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Число Пізо[1][2] (або число Пізо — Віджаяраґгавана[3][4], або PV-число) — будь-яке ціле алгебричне число, більше від одиниці, модулі всіх спряжених якого строго менші від одиниці. Ці числа відкрив 1912 року Аксель Туе[en][5], від 1919 року вивчав Ґодфрі Гарді у зв'язку з діофантовими наближеннями[6], але популярність вони здобули після опублікування 1938 року дисертації Шарля Пізо[fr][7]. У 1940-х роках дослідження продовжили Тірукканнапурам Віджаяраґгаван[en] і Рафаель Салем.

З числами Пізо тісно пов'язані числа Салема: це таке число, модулі всіх спряжених якого не перевищують 1 і серед них є одиничний.

Властивості

[ред. | ред. код]

Що більший натуральний показник степеня PV-числа, то більше цей степінь наближається до цілого числа. Пізо довів, що серед нецілих додатних алгебричних чисел, модулі яких більші від 1, ця властивість є винятковою для PV-чисел: якщо дійсне число таке, що послідовність відстаней [8] від його степенів до множини цілих чисел квадратно сумовні (належать L2)[уточнити], то  — число Пізо (і, зокрема,  — алгебричне).

Найменшим числом Пізо є єдиний дійсний корінь кубічного рівняння , відомий як пластичне число[2].

Квадратичні ірраціональності, що є числами Пізо:

Значення Многочлен Числове значення
1,618034 …
(золотий перетин)
2,414214…
(срібний перетин)
2,618034… OEISA104457
2,732051… OEISA090388
3,302776… OEISA098316
(бронзовий перетин)
3,414214…
3,561553. OEISA178255
3,732051… OEISA019973
3,791288… OEISA090458
4,236068… OEISA098317

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. А. Егоров. Числа Пизо // Квант. — 2005. — № 5 (3 листопада). — С. 8—13. Архівовано з джерела 4 вересня 2011.
    А. Егоров. Числа Пизо (окончание) // Квант. — 2005. — № 6 (3 листопада). — С. 9—13. Архівовано з джерела 27 листопада 2011.
  2. а б Terr, David; Weisstein, Eric W. Pisot Number(англ.) на сайті Wolfram MathWorld.
  3. В. Н. Берестовский, Ю. Г. Никоноров. Цепные дроби, группа GL(2,Z) и числа Пизо // Математические труды. — 2007. — Т. 10, № 1 (3 листопада). — С. 97–131.
  4. Дж. В. С. Касселс. Введение в теорию диофантовых приближений. — 1961.
  5. Axel Thue, " Über eine Eigenschaft, die keine transzendente Grösse haben kann ", Christiania Vidensk. selsk. Skrifter, vol. 2, 1912, p. 1-15.
  6. Godfrey H. Hardy, " A problem of diophantine approximation ", Journal Ind. Math. Soc., vol. 11, 1919, pp. 205—243.
  7. Charles Pisot, " La répartition modulo 1 et les nombres algébriques ", Ann. Sc. Norm. Super. Pisa, II, Ser. 7, 1938, p. 205—248.
  8. Тут означає відстань від до , тобто , де  — дробова частина числа .