Шаматха
Шаматха (санскр. शमथ, śamatha IAST, тиб. ཞི་གནས (zhi gnas) шине, палі саматха, кит.: 止 zhǐ) — одна з технік медитації у буддизмі. Санскритське слово «шаматха» утворене з двох слів, шама і тха. «Шама» означає «мирний» або «спокійний», а «тха» відповідно «дозволяти» чи «перебувати». Таким чином термін шаматха можна перекласти як «дозволити розуму бути спокійним». У палійському каноні саматха і віпасана часто розглядаються Буддою як шлях до звільнення та архатства[1][2]. Медитація шаматха часто вважається необхідною основою для опанування віпасани — «проникного бачення» та практик Махамудри в цілому.
Техніка виконується у семичленній позі Вайрочани. Тибетські джерела рекомендують виконувати шаматху короткими сесіями, принаймні чотири рази на день у один і той самий час. Необхідною якістю практики вважається наполегливість та постійність. Існують дві головні перешкоди на шляху до стану шаматхи: з одної сторони збудженість, породжена прив'язкою до думок і емоцій, а з іншого — отупіння, неясність розуму.
Медитацію шаматха поділяють на
- шаматху з ознаками
- шаматху з опорою
- шаматху без опори
- шаматху без ознак.
Шаматха з ознаками є концентрацією уваги на об'єктах (полум'я, предмет, місяць) чи процесах (найпоширеніше — на диханні). У цілому, виконуючи шаматху слід запобігати надмірному збудженню, заспокоюючи розум. У разі появи сонливості слід перервати практику і підбадьоритись прогулянкою на свіжому повітрі, фізичними вправами, вправами на дихання чи омити лице холодною водою.
Практика заспокоєння розуму за допомогою об'єкта концентрації, матеріального чи ментального, або просто процесу дихання.
Виконується без концентрації на будь-яких об'єктах. Полягає у розслабленості без відволікань. [3] Виділяють також шаматху без опори з концентрацією на диханні та без такої концентрації.
Базується на двох аспектах: утриманні та розслабленні. Техніка полягає в однонаправленому встановленні і зберіганні ясності та усвідомлення без точки опори, тобто не намагаючись виробити завдяки цій медитації щось визначене. Якщо з'являється легка суєта чи легке тріпотіння думок, не слід їх придушувати чи посилювати. Слід охопити думку уважною присутністю. Відволікання та загубленість серед течій думок, коли ви не помічаєте, про що думаєте, є ознакою ослаблення уважності. Якщо розум неспокійний, стривожений або метушливий — причина полягає в нестачі розслабленості або надлишку концентрації. Слід виправити помилку і продовжити практику.
- ↑ (рос.)Юганаддха сутта [Архівовано 25 вересня 2016 у Wayback Machine.](Ангуттара Никая)
- ↑ (рос.)Виджджа-бхагия сутта [Архівовано 24 травня 2017 у Wayback Machine.] (Ангуттара Никая)
- ↑ Не слід чіплятись розумом за будь-що: форми, звуки або інші зовнішні враження, а також дихання, що входить і виходить чи будь-що інше. Не думайте про минуле; все, що було зроблено вами або трапилося минуло само. Не роздумуйте і про майбутні події, про майбутні ваші справи: всього цього ще немає. Та не приділяйте уваги і тому, що відбувається або сповнюється в сьогоденні. Дозвольте собі залишатися розслабленими і усвідомлюючим, невимушеними і ясними. Дордже, Вангчуг. Смотри в природу ума. Классический учебник по практике Махамудры.
- (рос.)Геше Джампа Тинлей - ШАМАТХА. Основы тибетской медитации.- СПб.: Ясный Свет, 1995.- 184 с. ISBN 5-87761-006-6
- (рос.)Буддийская медитация (сборник). Рингу Тулку Ринпоче// М.:Международный Центр Рерихов, 2017.- 90 с. ISBN 978-5-86988-289-9
 |