Віпасана

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Віпасана (палі) або віпаш'яна (санскр. विपश्यनविपश्यन, vipaśyana IAST) перекладається як «медитація прозріння»,«бачення як-є» або «вище бачення». Віпасаною називають один із напрямів розвитку людини за допомогою буддійської медитації і окремі методики такої медитації. Віпасаною в сучасній мові називають практику сатипаттгани.

Віпасана в Палійському каноні[ред. | ред. код]

В суттах Палійського канону Будда і його учні вживають словосполучення «віпасана-бгавана», що означає «розвиток бачення-як-є». Ті, хто займаються таким розвитком, повинні прийти до усвідомлення мінливості (анічча), незадовільнення (дукха) і безособовості (анатта) явищ досвіду (дгарма). Така практика повинна привести до розототожнення з елементами досвіду і, таким чином, усунути передумову для появи психологічного, а потім і фізичного страждання. 

У суттах Будда пропонує кілька підходів до практики віпасани. Віпасана-бгавана в Палійському каноні — одне з двох основних напрямків розвитку медитації, — поряд з «саматга-бгавана», розвитком спокою, зібраності і зосередження.

Віпасана в сучасній Тхераваді[ред. | ред. код]

У 19-му столітті в М'янмі буддійські ченці розробили ряд підходів до медитації на основі Палійського канону, які здобули популярність під назвою «віпасана». На даний момент «віпасаною» найчастіше називають методики медитації, викладалися Махасі Саядо та Сатья Нараяном Гоєнка. В Індії, а також в Росії та Україні, в Казахстані, Республіці Білорусь та інших країнах великої популярності набули 10-денні курси Віпасани по Гоєнці, в той час як в традиційно буддійських країнах - Таїланді, М'янмі та Шрі-Ланці частіше можна зустріти віпасану по Махасі Саядо. У країнах Західної Європи і Північної Америки представлені різні традиції, в яких навчають віпасані. Викладаючи віпасану, в традиції Гоєнка дистанціюються від релігійності в цілому, в тому числі від буддизму, - в той час як інші вчителі розглядають віпасану як частина буддійської традиції[1]. Як курси Гоєнка, так і навчання віпасани в буддійській традиції як правило безкоштовні. 

Віпасана по Саямаджі[ред. | ред. код]

Цей варіант практики віпасани сходить до бірманського вчителя-мирянина У Ба Кхіна. У Східній Європі курси віпасани по Саямаджі проводяться в Україні. А так само є курси на Шрі-Ланці. Послідовниками Гоєнки, учня У Ба Кхіна, на пожертвування були відкриті десятки медитаційних центрів по всьому світу. Працює сайт dhamma.org з картою центрів і розкладом курсів по світу. У Росії ця традиція існує з 1993 р, коли зусиллями С.Всехсвятського, В.Волкова і О.Шахова був організований перший ретрит.

Віпасана по Махасі Саядо[ред. | ред. код]

Медитація практикується однакову кількість часу сидячи і при ходьбі. Завдяки чергуванню руху і нерухомості цілодобова практика не приводить до особливої фізичної напруги, створюючи всі умови для роботи безпосередньо з усвідомленням. Саме розроблений строгий підхід до уважності відрізняє цей стиль[2].

Практикуючи віпасану по Махасі Саядо, медитуючий повинен пройти через шістнадцять «віпасана-няна», - розумінь щодо сприйманого і себе самого. Однак ряд сучасних вчителів, навчаючи цьому методу, не звертається до системи прогресу по «віпасана-няна».

Віпасану по Махасі Саядо викладають в багатьох медитаційних центрах і монастирях Таїланду, М'янми і Шрі-Ланки. Росію відвідував Ашин Велурія - буддійський монах з М'янми, який навчає цій системі. В Україні, м.Очаків, в травні 2013 року пройшов перший курс під керівництвом тайських викладачів.

Віпаш'яна в Махаяні та тибетському буддизмі[ред. | ред. код]

Санскритське слово «віпаш'яна» було переведено на тибетську мову як лхагтонг («божественне, або вище, бачення»). У різних традиціях тибетського буддизму навчають різним методикам віпаш'яна; як правило медитація віпаш'яна в тибетському буддизмі спрямована на розпізнавання пустотності розуму і світу. 

Примітки[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]