Очікує на перевірку

Шарлотта Бірч-Пфейфер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шарлотта Бірч-Пфейфер
Charlotte Birch-Pfeiffer
Народилася23 червня 1800(1800-06-23)
Штутгарт
Померла25 серпня 1868(1868-08-25) (68 років)
Берлін, Німецька імперія
ПохованняFriedhof IV der Gemeinde Jerusalems- und Neue Kirched
ПідданствоНімеччина
Діяльністьактриса та літераторка
Відомі учніAuguste von Hagnd[1]
Знання мовнімецька[2][3]
РодичіHermine von Hillernd
ДітиВільгельміна фон Гіллерн

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пфейфер.

Шарлотта Бірх-Пфейфер (нім. Charlotte Birch-Pfeiffer; 23 червня 1800, Штутгарт — 25 серпня 1868, Берлін)[4] — німецька актриса і драматична письменниця, режисерка та авторка понад 100 вистав і лібрето.[5][6]

Життєпис

[ред. | ред. код]

Шарлотта Пфейфер народилася 23 червня 1800 року в місті Штутгарт в родині чиновника Фердинанда Фрідріха і Джоан Пфейфер. ЇЇ батько був засуджений у Відні в 1805 році до тривалого ув'язнення у фортеці[de] за явні пронімецькі настрої, однак, вже наступного року, на особисте прохання баварського короля Максиміліана I, був відпущений на свободу, після чого родина Пфейерів переїхала до Мюнхена.

У тринадцятирічному віці вона вступила на придворну сцену і розвинула свій талант під керівництвом Цуккаріні. Успішно виступаючи в ролях трагічних коханок у Мюнхені та своїх артистичних подорожах Німеччиною мала значну підтримку глядачів[7].

У 1825 році Шарлотта Бірх-Пфейфер одружилась з доктором Крістіаном Бірхом — автором біографічного твору «Ludwig Philipp der Erste, der König Franzosen» (3-й том, Штутгарт, 1841—1843; 3-тє вид. 1851).

Потім, уклавши договір з театром Ан дер Він, який очолював Карл Карл[de], вона здійснила цілий ряд артистичних поїздок і гастролювала в Амстердамі, Будапешті та Санкт-Петербурзі.

У 1837 році Шарлотта Бірх-Пфейфер взяла на себе управління цюрихським театром Stadttheater, маючи намір разом із Зейдельманом зробити його «школою-розсадником» для німецької сцени загалом.

1850 рік

У 1843 році Шарлотта Бірх-Пфейфер залишила Цюрих і після гастрольного туру містами Німеччини отримала в 1844 році запрошення на королівське сцену в Берліні, і залишалася в столиці до самої кончини 25 серпня 1868 року.[6]

24 лютого 2013 року в Театрі Сток у Цюриху Шарлотті Бірх-Пфайфер була присвячена вистава про її життя Бірзи-Пфайффера[8].

Наприкінці XIX — на початку XX століття на сторінках «Енциклопедичного словника Брокгауза і Єфрона» про неї були написані такі рядки:

У своїх драматичних творах, здебільшого сентиментального характеру, вона з великим умінням пристосувалась до смаків публіки і продемонструвала ефективне знайомство зі сценічними ефектами. З її вистав удостоїлися хорошого прийому «Pfefferrosel» (Відень, 1833); «Hinko», що мала прем'єру в 1828 році; «Die Günstlinge», «Der Glö ckner von Notre Dame» (за «Notre-Dame de Paris» Віктора Гюго); «Rubens in Madrid» (Цюрих, 1839); «Dorf und Stadt» (1848, за «Frau Proffessorin» Ауербаха); «Die Marquise von Vilette» (1845); Б. випробувала свої сили і в сфері опери та роману. Чимало її вистав і тепер приваблюють публіку[7].

«Gesammelte dramatischen Werke», що були написані письменницею, надрукували 23-ма томами (Лейпциг, 1863—1880), її «Gesammelte Novellen und Erzählungen» видані трьома томами (Лейпциг, 1862—1865).

Її донька Вільгельміна фон Гіллерн також здобула популярність на літературному терені, як авторка романів[9][10].

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Інтерпретації драматичних творів

[ред. | ред. код]
  • Anna von Österreich (nach Alexandre Dumas)
  • Dorf und Stadt (nach Бертольд Auerbachs Die Frau Professorin)
  • Der Glöckner von Notre Dame (nach Victor Hugo)
  • Die Grille (nach George Sand)
  • Herma oder der Sohn der Rache (nach Carl Franz van der Veldes Der böhmische Mägdekrieg).
  • Der Herr Studiosus (nach Levin Schücking)
  • Hinko (nach Ludwig Storchs Freiknecht)
  • Mutter und Sohn (nach Fredrika Bremer «Die Nachbarn»), 1844
  • Nacht und Morgen (nach Edward Bulwer-Lytton, 1. Baron Lytton)
  • Pfeffer-Rösel oder die Frankfurter Messe (nach Wilhelm Asmus Dörings Sonnenberg).
  • Steffen Langer aus Glogau oder Der holländische Kamin
  • Die Waise aus Lowood (nach Charlotte Brontë)
  • Die Frau in Weiß (nach Wilkie Collins)

Власні вистави

[ред. | ред. код]
  • Der Goldbauer
  • Iffland
  • In der Heimat
  • Kind des Glücks
  • Der Leiermann und sein Pflegekind
  • Thomas Thyrnau
  • Wie man Häuser baut

Лібрето

[ред. | ред. код]
  • Die Großfürstin' (Musik: Friedrich von Flotow)
  • La Réole. Oper in 3 Akten (Musik: Gustav Schmitt)
  • Santa Chiara. Romantische Oper (Musik: Herzog Ernst II.)

Оповідання

[ред. | ред. код]
  • Die Hand des Herrn
  • Metta, Sophronia und Eugenia
  • Trudchen
  • Der Rubin
  • Die todte Braut und die erste Liebe

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Bayerisches Musiker-Lexikon Online
  2. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ CONOR.Sl
  4. ↑ Charlotte Birch-Pfeiffer's Grave. friedhofsfinder. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 31 липня 2017.
  5. ↑ Yates, W.E. (July 2001). Charlotte Birch-Pfeiffer (1800–1868). Eine Frau beherrscht die Buhne. The Modern Language Review: 889.
  6. ↑ а б Wilson, Katharina M. (1991). An Encyclopedia of Continental Women Writers. New York and London: Garland Publishing, Inc.
  7. ↑ а б Бирх-Пфейфер, Шарлотта // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  8. ↑ THEATER PERFORMANCE "CHARLOTTE BIRCH-PFEIFFER". fraumuenstergesellschaft. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 31 липня 2017.
  9. ↑ Гиллерн // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  10. ↑ Anne Commire & Deborah Klezmer, ред. (2007). Birch-Pfeiffer, Charlotte (1800–1868). Dictionary of Women Worldwide: 25,000 Women Through the Ages. Yorkin Publications. 1: 201.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шарлотта_Бірч-Пфейфер&oldid=40537104