Очікує на перевірку

Шевченко Богдана Віталіївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шевченко.
Богдана Шевченко
Народилася24 січня 1995(1995-01-24) (29 років)
Київ, Україна
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнка
Діяльністьжурналістика, фотомистецтво
ЧленствоНаціональна спілка журналістів України
CMNS: Шевченко Богдана Віталіївна у Вікісховищі

Богда́на Віта́ліївна Шевче́нко (*24 січня 1995, Київ) — журналіст, фотохудожник, видавець, автор кількох книг художньої фотографії.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Навчалася в гімназії № 117 ім. Лесі Українки у Києві. З 2012 р. — студентка університету «Києво-Могилянська академія» (політологія).

У 2013 припинила навчання у НаУКМА. У 2019 році закінчила навчання в Інституті журналістики Київського університету ім. Шевченка за спеціальністю – журналістика.

У 2020-му захистила червоний диплом на магістратурі філософського факультету (політологія) КНУ ім. Шевченка.

Член Національної спілки журналістів України (лютий 2013).

Засновниця видавничого дому Богдани Шевченко «Авжеж!» (2016).

Журналістська діяльність

[ред. | ред. код]
  • З травня 2015 по листопад 2016 працювала на Громадському телебаченні hromadske.ua.
  • З 2016 року по лютий 2022 працювала журналістом та ведучою на авторському проекті Романа Скрипіна — skrypin.ua.

Авторські видання

[ред. | ред. код]
  • «Подорож на війну». Фотоальбом (2007).[1]
  • «Тлінне й вічне». Фотоальбом (2009, у співавт.).
  • «Ічнянщина. Крізь віки. Ічня». Фотоальбом (2010).
  • «Ічнянщина. Качанівка. Тростянець». Фотопутівник (2010).
  • «Ічнянщина. До Удаю, до Іченьки, до Смошу, до Остра», книга перша. Фотопутівник (2010).
  • «Ічнянщина. До Удаю, до Іченьки, до Смошу, до Остра», книга друга. Фотопутівник (2010).
  • «Кришталеві джерела». Фотоальбом (2010, у співавт.).
  • «Качанівка, душі спочинок». Фотопутівник (видання перше та друге — 2011).
  • «Канікули крізь об'єктив. Американські враження». Фотоальбом (2011).
  • Серії видових фотокалендарів «Ічнянщина», «Ічня — козацький край», «Тростянець», «Качанівка» (2011).
  • «Качанівка, душі спочинок». Фотоальбом (видання третє, доповнене — 2012).
  • «Тростянець». Фотопутівник (видання перше — 2012).
  • «Енциклопедія Ічнянщини. 10 тисяч статей, довідок, документів, матеріалів» (спеціальна фотозйомка, 2014).
  • «Качанівка, душі спочинок». Фотопутівник (видання четверте, доповнене — 2014).
  • «Качанівка. Карти-схеми. Поради та довідки для туристів». Фотобуклет (2015).
  • «Качанівка. Подорож у вічність». Фотопутівник (2015).
  • «Тростянець». Фотопутівник (видання друге — 2017).

Творчі здобутки

[ред. | ред. код]
  • Гран-Прі за найвищі творчі здобутки протягом 20 років Фестивалю «Кришталеві джерела» у конкурсах фотохудожників (2011).
  • Автор фотоілюстрацій до книжок В.Баранова та І.Качуровського «З Києва до Качанівки через Ніжин. Путівник для грибарів» (2011), Т.Чарковської «Тарас Шевченко і Київ» (2012).
  • Почесний член Гранд-клубу «Кришталеві джерела» для учасників Міжнародного дитячого, молодіжного фестивалю аудіовізуальних мистецтв «Кришталеві джерела», № 31 (2010).
  • Триразовий лауреат (2009, 2012 — жанрове фото; 2010 — номінація «Спеціальний проект») і п'ятиразовий дипломант (2008 — жанрове фото; 2010 — фотопейзаж, фотопортрет, жанрове фото; 2012 — фотопейзаж) Міжнародного дитячого, молодіжного фестивалю аудіовізуальних мистецтв «Кришталеві джерела».
  • Лауреат Літературної премії ім. С.Васильченка (2010).
  • Фотовиставки: «Terra Heroica» (Кам'янець-Подільський, 2008); ХІІІ Міжнародна фотовиставка газети «День» (м. Київ, 2011); «На краю світу», персональна (Ічня, 2011); «Мимохідь», персональна (м. Київ, «Галерея на Пітерській», 2011—2012); «З далеких і близьких доріг», персональна (Ічня, 2012).

Сім'я

[ред. | ред. код]
  • Батько Віталій Шевченко — журналіст і письменник, народний депутат України в парламенті II, III, IV скликань;
  • мати Оксана — журналіст;
  • брат Андрій Шевченко — журналіст, народний депутат України в парламенті V, VI і VII скликань, Надзвичайний і повноважний посол України в Канаді (з 24 вересня 2015);
  • брат Євген Олефіренко, позивний "Елвіс" (1988—2022) — історик, загинув у бою з російськими окупантами під Бахмутом на Донеччині 7 липня 2022 року.[2]

Публікації

[ред. | ред. код]
  • «Потім прийшов Вовка…» — «Народне слово», 3 січня 2008.
  • «Ми твої діти, Україно!» — «Дивосвіт», № 3, вересень 2008.
  • «Військові баталії очима дівчинки» — «Голос України», 6.11.2008.
  • «Землякам — від земляків» — «Наша з вами газета» (Ічня), 21 травня 2010.
  • «Сповідь про Ічнянщину» — «Трудова слава» (Ічня), 29 травня 2010.
  • «Шевченки на Шевченка, 9» — «Сіверщина» (Чернігів), 1 липня 2010.
  • «Ічнянщина як інша планета» — «Голос України», 6 липня 2011.
  • «Богдана Шевченко, лауреат Премії ім. С.Васильченка…» — «Літературно-мистецька Ічнянщина. Імена та здобутки» (Київ, «Гнозіс», 2011).
  • «Нові твори родини Шевченків, або До земляків з добром» — «Трудова слава» (м. Ічня), 8 вересня 2012.

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Фотоальбом «Ічнянщина» буде презентовано в «Інтермеццо». АНОНС. SVOBODA.FM. Архів оригіналу за 11 квітня 2018. Процитовано 11 квітня 2018.
  2. ↑ “Він був у самому пеклі”: на Донеччині загинув киянин Євген Олефіренко “Елвіс”. novynarnia.com (укр.). 9 липня 2022. Процитовано 25 січня 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шевченко_Богдана_Віталіївна&oldid=38139086