Шеман Вільгот
| Шеман Вільгот | |
|---|---|
 | |
| Дата народження | 2 грудня 1924[1][2][…] |
| Місце народження | Стокгольм, Швеція[4] |
| Дата смерті | 9 квітня 2006[5][1][…] (81 рік) |
| Місце смерті | Стокгольм, Швеція[4] |
| Поховання | Кладовище Галеварвd[6] |
| Громадянство |
 Швеція |
| Alma mater | Стокгольмський університет і Каліфорнійський університет в Лос-Анджелесі |
| Професія | письменник, кінорежисер, сценарист, режисер, актор, кінопродюсер, оператор-постановник, режисер монтажу, аніматор, художник коміксів |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0803672 |
 Шеман Вільгот у Вікісховищі | |
Девід Гарольд Вільґот Шеман (швед. Vilgot Sjöman; 1924 Стокгольм — 2006, там же) — шведський кінорежисер, сценарист і письменник.
Біографічні відомості[ред. | ред. код]
Навчався в Стокгольмському університеті. З 1948 року виступав як театральний і літературний критик в газетах. Працював асистентом у режисера Інгмара Бергмана.[7]
У 1962 році поставив свій перший фільм «Коханка» (Бібі Андерссон і Макс фон Сюдов), героїня якого полягає в любовному зв'язку з двома чоловіками. У другому його фільмі «491» (1964) група молодих людей піддає повію різним приниженням.
Скандальної популярності набула його дилогія з Лєною Нюман в головній ролі — «Я допитлива — фільм у жовтому» (1967) і «Я допитлива — фільм у синьому» (1968) — про студентку, яка бере інтерв'ю у різних людей (серед них — Улоф Пальме, Мартін Лютер Кінг, Євген Євтушенко). Через сцени порнографічного характеру фільм був заборонений до показу в США.
Невдовзі після його смерті шведський апеляційний суд підтримав рішення про те, що шведський телевізійний мовник TV4 завдав шкоди «художній цілісності» робіт його та його колеги-режисера Клаеса Еріксона, вставляючи рекламні паузи в трансляції їхніх фільмів без їхньої згоди.[8] 2003 року він був нагороджений премією Інгмара Бергмана за ведення цієї судової справи.[9]
Фільмографія[ред. | ред. код]
Режисер-постановник:
- Älskarinnan (1962, сценарист)
- Ingmar Bergman gör en film (1963, документальний)
- «Сукня» /Klänningen (1964)
- «491» (1964, співсценарист)
- «Ліжко для брата і сестри 1782» (1966, співсценарист)
- «Я допитлива — фільм у жовтому» (1967, сценарист)
- «Я допитлива — фільм у синьому» (1968, сценарист)
- Ni ljuger (1969, співсценарист)
- Lyckliga skitar (1970, співсценарист)
- Fallgropen (1989, сценарист) та ін.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ Filmportal.de — 2005.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #120541688 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ http://www.canada.com/topics/entertainment/story.html?id=13525385-1319-450d-ba3b-e2f344b54b4c&k=53270
- ↑ http://www.svenskagravar.se/search?ShowFilters=False&Query=David+Harald+Vilgot+Sj%C3%B6man&ParishId=&GraveNumber=&BirthDate=&DeathDate=&BurialDate=&OrderByDesc=False&OrderBy= — Svenskagravar.se.
- ↑ Martin, Douglas (11 квітня 2006). Vilgot Sjoman, Filmmaker Without Taboos, Dies at 81. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 10 травня 2023.
- ↑ Sweden TV 'harmed' film integrity (брит.). 12 квітня 2006. Процитовано 10 травня 2023.
- ↑ Sweden TV 'harmed' film integrity (брит.). 12 квітня 2006. Процитовано 11 травня 2023.
Посилання[ред. | ред. код]
- Шеман // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
|
