Шмайдель Гаврило
| Гаврило Шмайдель | |
| Народився | 1837 |
|---|---|
| Помер | 1 березня 1899 Львів |
| Громадянство | Королівство Польське |
| Навчання | Школа красних мистецтв у Варшавіd |
| Працював у містах | Варшава, Львів |
Гаврило Шмайдель (нім. Gabriel Schmeidel справжнє ім'я, ймовірно, Гаврило Красуцький[1][2], або Фелікс Красуцький 1837 — 21 березня 1885, Львів) — львівський скульптор родом з Варшави (за іншими даними — з Наддніпрянської України[1][2]).
Львівський мистецтвознавець Юрій Бірюльов припускає, що Гаврило Красуцький походить з Варшави і його справжнє ім'я — Фелікс Красуцький. До 1855 року Фелікс Красуцький навчався у варшавській Школі мистецтв, а до 1859 року — в Римі. У 1859—1862 роках творив скульптури і рельєфи на релігійну тематику у Варшаві. Там взяв участь у січневому повстанні, а також у замаху на генерала Теодора Берга. По придушенні повстання засланий на Сибір, звідки ймовірно вдалось утекти.
Прибув до Львова 1871 року. Щоб уникнути переслідувань з боку влади Австро-Угорщини і подальшої екстрадиції до Росії, взяв псевдонім Гаврило Шмайдель. Певний час при вулиці Пекарській, 49 у Львові мав власну майстерню, але не досяг успіхів й надалі працював у майстернях львівських скульпторів Абеля Марії Пер'є (вул. Пекарська, 21), Леопольда Шімзера та Леонарда Марконі. Помер 21 березня 1885 року у Львові в шпиталі в крайньому зубожінні. Був похований на Стрийському цвинтарі. Перепохований на Личаківському цвинтарі. Справжнє ім'я і факти біографії стали відомі лише після смерті.
У роботах Шмайделя помітний перехід від класицизму до реалістичної скульптури другої половини XIX ст.
- Виконав ампірні рельєфи будинку № 23 на вулиці Вірменській. Фриз зі знаками зодіака, рельєфи двох лелек і побутові сцени з життя селян Львівщини що зображують пори року (по два рельєфи з обох боків від центрального зображення бога Хроноса, авторства Гартмана Вітвера)[3].
- Оздобив рельєфами будинок № 8 (т. зв. Бернатовичівська Кам'яниця) на площі Ринок у Львові.
- У майстернях Абеля Марії Пер'є і Леопольда Шімзера виконав три надгробки для Личаківського цвинтаря. Надгробок Гелени Вайдовської (Христос із хрестом, 1881), Сильвера Матуані (фігура Христа, що уособлює милосердя), Ядвіні Вагнер (дівчинка з квітами у руці, 1885).
- ↑ а б Овсійчук В. А. Архітектурні пам'ятки Львова. — Львів : Каменяр, 1969. — С. 99.
- ↑ а б Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- ↑ Бірюльов Ю. О. Брати Вітвери — майстри львівського класицизму // Галицька брама. — № 7—12 (115—120), 2004. — С. 15.
- Бірюльов Ю. О. Красуцький Гаврило // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2010. — Т. 3. — С. 595—596. — ISBN 978-966-7007-99-7.
- Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa : Neriton, 2007. — С. 159—161. — ISBN 978-83-7543-009-7.
