Гартман Вітвер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гартман Вітвер
Народився 1774(1774)
Імст, Священна Римська імперія
Помер 9 липня 1825(1825-07-09)
Львів
Національність австрієць
Громадянство Flag of Galicia (Central Europe, 1849-1918).svg Королівство Галичини та Володимирії
Flag of the Habsburg Monarchy.svg Габсбурзька монархія
Навчання Віденська академія мистецтв
Напрямок класицизм
Працював у містах Львів

Га́ртман Ві́твер (нім. Hartman Witwer; вересень—жовтень 1774, Імст — 9 липня 1825, Львів) — австрійського походження львівський скульптор епохи класицизму.

Біографія[ред. | ред. код]

Фактів біографії збереглось вкрай мало. Народився в тірольському місті Імст (Австрія) у родині скульпторів та будівничих. Батько Йозеф Антон (17511794 роки), а також молодші брати Якуб та Йоган Міхаель (17751811) були скульпторами. Разом з останнім навчався у Віденській академії мистецтв, де, зокрема, Йоган Міхаель отримав першу нагороду по класу скульптури (1799 рік).

Приблизно з 1800 року обидва брати оселилися у Львові. Заснували скульптурну майстерню у будинку № 20 на вулиці Личаківській. Займались оздобленням львівських кам'яниць і меморіальною скульптурою переважно на Личаківському цвинтарі. Ймовірно, до 1811 (рік смерті Йогана Міхаеля) роботи виконувались братами спільно. У червні 1818 року Гартман Вітвер вступив до львівського цеху мулярів і каменярів. Після 1820 року творча активність Вітвера дещо знизилась. Останні роки ймовірно співпрацював із Антоном Шімзером. Був одружений у Львові, мав сина. Помер від тифу 9 липня 1825 року у Львові. Авторство більшості робіт Вітвера на Личаківському цвинтарі вдалось встановити завдяки книзі Юліана Марковського від 1890 року, яка базується на невідомих нині джерелах. Іменем Вітвера у 1991 році названо львівську вулицю[1].

Твори[ред. | ред. код]

Оздоблення будинків[ред. | ред. код]

Меморіальна скульптура[ред. | ред. код]

Надгробки на Личаківському цвинтарі.
  • На могилі Розалії Вартанович (встановлений близько 18001802 років, поле 10).
  • Кам'яний хрест обвитий траурною тканиною на могилі Єви Подольської (бл. 18001802, поле 2)
  • Обеліск губернатора Галичини Йогана Гайструка (помер 1801, поле 10).
  • Надгробок Урсули Глоговської (пом. 1803).
  • Марії Анни Понінської з Калиновських (встановлений 1805 року, поле 7). Через виразно рококовий характер скульптури дослідники Станіслав Нічея і Роман Дзюбан ставлять під сумнів таку атрибуцію, однак надгробок згадується у списку робіт Вітвера, поданому Юліаном Марковським, із чим погоджується львівський мистецтвознавець Юрій Бірюльов.
  • Анерлі Вагнер (вм. 1805).
  • Йозефа Венцеля (вм. 1808).
  • Надгробок на могилі Г. Войнара, поле 12. Початково зображував сюжет «Жінка, що обіймає за шию журавля». Ймовірно перенесений з іншого поховання і змінений — замість втраченого журавля уміщено згаслий смолоскип. Виконаний до 1808.
  • Надгробок Якуба Печонки. Являє собою збережений фрагмент великої 5-фігурної композиції, що знаходилась початково на іншій могилі (достеменно не відомо чиєї, можливо Катерини Яблоновської). Знаходиться на полі № 71.
  • Надгробок Г. Товарницького.
  • Анонімна могила на полі № 10.
  • Ряд надгробків виконаних в останні роки життя у період гіпотетичної співпрації з Антоном Шімзером, зокрема закінчені останнім. До них відносяться: надгробок професора університету, хірурга Йогана Махана (пом. 1824), Петронели Кульчицької (1820), Софії Зігель (пом. 1921), Амелії Голембської (пом. 1825), чотири надгробки невідомої родини (18201825, поле 7).
В інших місцях

Ймовірно, він є автором надгробку Констанції з Бекерських[2] гербу Ястребець[3] (галицька каштелянова,[4] друга дружина Юзефа Бєльського з Ольбрахциць[5] і Каспера Рогалінського,[6]), с. Білявинці поблизу Бучача.

Фонтани на Площі Ринок[ред. | ред. код]

Чотири фонтани на площі Ринок зі статуями Нептуна, Діани, Амфітріти і Адоніса (бл. 18101814, вапняк). Перша згадка про скульптури датується січнем 1815 року. Їх спорудження могло бути пов'язане з урочистостями 1814 року, у зв'язку з поверненням імператора Франца I до Відня. Поширеним у мистецтвознавчій літературі XX століття є помилкове датування скульптур 1793 роком, спростоване львівським мистецтвознавцем Юрієм Бірюльовим.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Мельник Б. В. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 13. — ISBN 966-603-115-9.
  2. Czyż A. S., Gutowski B. (Warszawa). Cmentarzy Podola — źródło do badań nad sztyką i historią. — S. 169—170.
  3. Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa: skł. gł Gebethner i Wolff, 1899. — Cz. 1. — T. 1. — S. 149. (пол.)
  4. Wujcyk W. Wiadomości o życiu i twórczości Franciszka Olędzkiego… — S. 283.
  5. Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : skł. gł. Gebethner i Wolff, 1899. — Cz. 1. — T. 1. — 390 s. — S. 236. (пол.)
  6. Dygdała J. Rogaliński Kasper h. Łodzia (ok. 1725—1788), wojewoda inflancki // Polski Słownik Biograficzny. — 1988—1989. — T. XXXI. — S. 407.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Бірюльов Ю. О. Брати Вітвери — майстри львівського класицизму // Галицька брама. — № 7—12 (115—120), 2004. — С. 12—15.
  • Бірюльов Ю. О. Вітвер Гартман // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1. — С. 400. — ISBN 978-966-7007-68-8.
  • Бірюльов Ю. О. Брати Вітвери і розквіт класицизму у львівській скульптурі початку XIX ст. // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. — 2010. — № 7. — С. 85—88.
  • Бондар П. Твір Гартмана Вітвера «Жінка, що обіймає за шию журавля». Проблеми атрибуції та іконографії // Народознавчі зошити. — 1—2, 2008. — С. 106—110.
  • Вітвер Гартман // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1973. — 272 с., іл.

 — С. 44.

  • Дзюбан Р. В. Гартман Вітвер. Деякі штрихи до біографії та творчості митця // Поступ. — 1998. — № 210 (7 лист.). — С. 10.
  • Дзюбан Р. В. Мистецька спадщина львівського скульптора Гартмана Вітвера // Пам'ятки України: історія та культура. — К., 2004. — № 1. — С. 102—113.
  • Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 29—37. — ISBN 978-83-7543-009-7. (пол.)