Ядерна програма Франції
 | Ця стаття не містить посилань на джерела. (листопад 2019) |
Франція є членом ядерного клубу — однією з 5 країн, яким за умовами ДНЯЗ «дозволено» мати ядерну зброю. Крім нього вона не володіє іншими видами зброї масового ураження і є учасником Конвенції про заборону хімічної зброї з 1995 року і Конвенції про біологічну і токсинну зброю з 1984 року. Франція стала четвертою країною, яка випробувала ядерну бомбу — в 1960 році. В даний час Франція має близько 300 стратегічних боєзарядів, розміщених на чотирьох атомних підводних човнах, а також 60 тактичними (ASMP) авіаційного базування. Це ставить її на 3-е місце в світі за кількістю ядерної зброї.
Після закінчення Другої світової війни французький уряд не має планів щодо створення власної ядерної зброї і повністю покладався на гарантії США. У 1952 році був прийнятий план розвитку атомної енергетики.
Ситуація змінилася в 1954 році після поразки Франції у війні за незалежність Французького Індокитаю. Військовим керівництвом країни було підготовлено план розробки ядерної зброї. Цьому також посприяла поява атомної бомби у Великій Британії.
Уряд Четвертої республіки прагнув укласти військово-стратегічний союз з ФРН та Італією, однак прихід до влади Шарля де Голля в травні 1958 року порушив ці плани. Франція зробила ставку на незалежність власних ядерних сил, крім того, вона побоювалася втягування у можливий конфлікт на боці НАТО. У зв'язку з цим керівництвом країни була прийнята ядерна доктрина «стримування». Роботи зі створення атомної бомби активізувалися.
13 лютого 1960 року Франція провела своє перше ядерне випробування на полігоні в Алжирі. Надалі у зв'язку з набуттям цією колонією незалежності, Франції довелося переносити полігон. Для цієї мети в 1963 році були обрані атола Муруроа та Фангатауфа у Французькій Полінезії, де аж до 28 грудня 1995 року проводилися такі випробування як Канопус (який є найпотужнішим в історії Франції), Єдиноріг і інші.
 |