Конвенція про хімічну зброю
| Конвенція про хімічну зброю | ||
|---|---|---|
 Держави-учасниці Конвенції про хімічну зброю:
| ||
| Тип | міжнародний договір | |
| Підготовлено | 3 вересня 1992[1] | |
| Підписано | 13 січня 1993[1] | |
| Місце | Париж та Нью-Йорк[1] | |
| Чинність | 29 квітня 1997[1] | |
| Умови | ратифіковано 65 державами[2] | |
| Підписанти | 165[1] | |
| Сторони | 193[1] (Список державних-учасниць[en])[3] | |
| Зберігається | Генеральний секретар ООН | |
| Мови | Англійська, Арабська, Іспанська, Китайська, Французька, Російська[4] | |
| Сайт | https://www.opcw.org/ru/konvenciya-o-khimicheskom-oruzhii | |
 Медіафайли у Вікісховищі | ||
Конвенція про хімічну зброю, повна назва Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення, застосування хімічної зброї та про її знищення[5] (англ. Convention on the Prohibition of the Development, Production, Stockpiling and Use of Chemical Weapons and on their Destruction) — міжнародний договір в рамках ООН в галузі контролю озброєнь, що має на меті повну заборону виробництва і використання хімічної зброї з огляду на її шкідливість для довкілля і здоров'я людини, а також визначає зобов'язання держав-учасниць у цій сфері.
Цю конвенцію, підписану від імені України 13 січня 1993 року в м. Парижі, в Україні ратифіковано Законом N 187-XIV від 16 жовтня 1998.[6]/ До серпня 2010 року 188 держав є учасниками цієї конвенції і ще 2 країни підписали, але поки не ратифікували її.[1]
Контроль за дотриманням статей Конвенції здійснюється Організацією із заборони хімічної зброї, що виступає як міжнародний правовий майданчик для уточнення положень Конвенції (Конференція країн-учасниць уповноважена вносити зміни до КХЗ, а також приймати підзаконні акти про виконання вимог Конвенції, тощо.). Крім того, організація проводить інспекції військово-промислових об'єктів з метою забезпечити виконання вимог КХЗ країнами-учасницями.
Історія[ред. | ред. код]
Міжнародне обговорення питання про заборону хімічної та біологічної зброї почалося в 1968 році. Його проводив Комітет з роззброєння, що складався з 18 держав, який після численних змін назви та складу був перетворений в 1984 в Конференцію з роззброєння.[7] 3 вересня 1992 Конференція надала Генеральній Асамблеї ООН свій щорічний звіт, який містив текст Конвенції про заборону хімічної зброї. Генеральна Асамблея прийняла Конвенцію 30 листопада 1992. 13 січня 1993 в Парижі Генеральний секретар ООН відкрив її для підписання. Конвенція набула чинності 29 квітня 1997 через 180 днів після того, як була ратифікована 65-м її учасником (Угорщина). Конвенція доповнює собою Женевський протокол 1925 року.
Ключові пункти Конвенції[ред. | ред. код]
- Заборона виробництва та застосування хімічної зброї
- Ліквідація (або використання в інших цілях) потужностей з виробництва хімічної зброї
- Знищення всіх запасів хімічної зброї (включаючи запаси, що знаходяться за межами території держави)
- Взаємодопомога між державами та взаємодію з ОЗХЗ у разі застосування хімічної зброї
- Інспекції ОЗХЗ з метою контролю над виробництвом хімікатів, з яких може бути виготовлено хімічну зброю (перелік речовин наведено у додатках Список 1, Список 2, Список 3)
- Міжнародне співробітництво в мирному використанні хімікатів у відповідних областях
Країни-учасниці[ред. | ред. код]
Майже всі країни в світі приєдналися до Конвенції про заборону хімічної зброї, зокрема 190 з 196 держав-членів ООН є учасниками КЗС.[1] З 6 держав, що залишилися, 2 підписали, але ще не ратифікували Конвенцію (М'янма та Ізраїль), 4 держави не підписали Конвенцію (Ангола, Північна Корея, Єгипет та Південний Судан). Останньою країною, що підписала конвенцію станом на кінець вересня 2013 є Сирія (підписала 13 вересня 2013)[8]. Офіційне приєднання Сирії до Конвенції відбулося після закінчення 30-денного терміну, 13 жовтня 2013 року.
Станом на березень 2021 року 193 держави стали учасниками Конвенції і прийняли її зобов’язання. Ізраїль підписав, але не ратифікував угоду, тоді як три інші країни-члени ООН (Єгипет, Північна Корея та Південний Судан) не підписали договір і не приєдналися до нього[1][9]
Країни-учасниці мають у ОЗХЗ своїх постійних представників. Для підготовки інспекцій ОЗХЗ країна-учасниця повинна створити спеціальний орган[10].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е ж и к United Nations Treaty Collection. Convention on the Prohibition of the Development, Production, Stockpiling and Use of Chemical Weapons and on their Destruction [Архівовано 7 квітня 2015 у Wayback Machine.]. Accessed 14 January 2009. Помилка цитування: Некоректний тег
<ref>; назва «untc» визначена кілька разів з різним вмістом - ↑ Chemical Weapons Convention, Article 21 [Архівовано 28 вересня 2017 у Wayback Machine.].
- ↑ Чотири держави ООН: Єгипет, Ізраїль, Північна Корея та Південний Судан — не є сторонами договору.
- ↑ Chemical Weapons Convention, Article 24 [Архівовано 2 грудня 2017 у Wayback Machine.].
- ↑ Конвенція «Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення, застосування хімічної зброї та про її знищення (укр/рос)» від 13.01.1993
- ↑ Про ратифікацію Конвенції про заборону розробки, виробництва, ... Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 29 вересня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.
- ↑ The 1993 Chemical Weapons Convention [Архівовано 28 вересня 2013 у Wayback Machine.], THE HARVARD SUSSEX PROGRAM ON CBW ARMAMENT AND ARMS LIMITATION
- ↑ INTERFAX.RU – Сирия стала полноценным участником Конвенции по запрещению химического оружия. Архів оригіналу за 28 вересня 2013. Процитовано 28 вересня 2013.
- ↑ Angola Joins the Organisation for the Prohibition of Chemical Weapons. OPCW. Процитовано 1 травня 2016.
- ↑ Див. наприклад, Розпорядження Президента України «Про Національний орган України для виконання Конвенції про заборону розробки, виробництва, накопичення та застосування хімічної зброї» від 19 січня 1998 року № 6/98-рп [Архівовано 28 квітня 2015 у Wayback Machine.]
Література[ред. | ред. код]
- С. П. Галака. Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення, застосування хімічної зброї та про її знищення 1993 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
Посилання[ред. | ред. код]
- Хімічної зброї заборона [Архівовано 16 березня 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с. — ISBN 966-7492-06-0.
- Текст конвенції українською мовою. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 29 вересня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.
.svg){kind=small}
|
Це незавершена стаття про міжнародне право. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
