ЄС-3

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ЄС-3
CMNS: ЄС-3 у Вікісховищі

ЄС-3, також відоме як Велика трійка ЄС, тріумвірат ЄС, Тріо ЄС або просто Є3 — термін, який відноситься до Франції, Німеччини та Італії, групи, яка складається з трьох великих членкинь-засновниць Європейського Союзу.[1][2][3]

Цей термін також використовувався для позначення угруповання Франції, Німеччини та Сполученого Королівства, особливо під час переговорів з Іраном у 2003 році.[4][5][6]

Діяльність

[ред. | ред. код]

Німеччина, Франція та Італія були частиною початкової шести засновників ЄС разом із країнами Бенілюксу. Сполучене Королівство приєдналося до європейських співтовариств у 1973 році і вирішили вийти у 2016 році.

Перемовини з Іраном

[ред. | ред. код]
Міністри закордонних справ країн ЄС у 2006 році
Міністри ЄС-3 і головний переговорник Ірану Хасан Рухані, Саадабадський палац, Тегеран, жовтень 2003 р.

У 2003 році Франція, Німеччина та Велика Британія почали переговори, намагаючись обмежити іранську ядерну програму, що призвело до Тегеранського декларації від 21 жовтня 2003 року та добровільної Паризької угоди від 15 листопада 2004 року.[7][8][9]

ЄС 3+3, який частіше називають Є3+3,[10] відноситься до угруповання, яке включає ЄС-3 і Китай, Російську Федерацію та Сполучені Штати. Воно було створене, коли ці держави приєдналися до дипломатичних зусиль ЄС з Іраном у 2006 році. У Сполучених Штатах і Росії він більш відомий як P5+1, що відноситься до п'яти постійних членів Ради Безпеки ООН плюс Німеччина.[11]

Італія брала участь у низці цих зустрічей у період з 2006 по 2007 роки.[12] У 2014 році на прохання прем'єр-міністра Італії Маттео Ренці міністр закордонних справ Федеріка Могеріні була призначена Верховним представником ЄС, оскільки переговори наближалися до завершення та завершилися розробкою Спільного всеосяжного плану дій у 2015 році [13] . [13]

Інші перемовини

[ред. | ред. код]

Вирішуючи зберегти європейський проєкт у незмінному стані після голосування Сполученого Королівства за вихід з Європейського Союзу у 2016 році, Франція, Німеччина та Італія закликали до більшої інтеграції на різних тристоронніх самітах у Берліні, Парижі та Вентотені.[14][15][16] Зовсім недавно Франція, Німеччина та Італія узгодили спільну позицію щодо Паризької кліматичної угоди[17], вони розробили проєкт закону ЄС, щоб обмежити китайські придбання європейських фірм і технологій[18], і вони очолюють санкції ЄС проти Північної Кореї.[19]

Статистика

[ред. | ред. код]
Велика трійка ЄС
Держави Населення Голосування в Раді (до Brexit) Внесок до бюджету ЄС депутати Європарламенту Квінт НАТО G7/G8/G20 P5 нації G4 Об’єднання заради консенсусу
Франція Франція 66,616,416 13,05% 17 303 107 859 € 16,44% 74 Green tickТак Green tickТак Green tickТак Red XНі Red XНі
Німеччина Німеччина 80 716 000 16,06% 22 218 438 941 € 21,11% 96 Green tickТак Green tickТак Red XНі Green tickТак Red XНі
Італія Італія 60,782,668 12,00% 14 359 479 157 € 13,64% 73 Green tickТак Green tickТак Red XНі Red XНі Green tickТак

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ EU divided on answer to Brexit 'wake up call'. Процитовано 17 червня 2017.
  2. ↑ Meet the (divided) committee to save Europe. 27 червня 2016. Процитовано 17 червня 2017.
  3. ↑ Brexit: Germany, France, Italy vow no talks before Britain makes formal decision on EU - Brexit: UK EU Referendum - ABC News (Australian Broadcasting Corporation). ABC News. 27 червня 2016. Процитовано 17 червня 2017.
  4. ↑ Bretherton, Charlotte; John Vogler (2006). The European Union as a Global Actor. Routledge. с. 174. ISBN 9780415282451.
  5. ↑ Jovanovic, Miroslav (11 вересня 2002). European Economic Integration: Limits and Prospects. Routledge. ISBN 9781134866571. Процитовано 17 червня 2017.
  6. ↑ Capet, A. (10 жовтня 2006). Britain, France and the Entente Cordiale Since 1904. Springer. ISBN 9780230207004. Процитовано 17 червня 2017.
  7. ↑ Peter Crail, Maria Lorenzo Sobrado (1 грудня 2004). IAEA Board Welcomes EU-Iran Agreement: Is Iran Providing Assurances or Merely Providing Amusement?. NTI. Процитовано 3 квітня 2015.
  8. ↑ Kjell Engelbrekt, Jan Hallenberg (2010). European Union and Strategy: An Emerging Actor. Routledge. с. 94—97. ISBN 9781134106790. Процитовано 3 квітня 2015.
  9. ↑ Joachim Koops, Gjovalin Macaj (2014). The European Union as a Diplomatic Actor. Palgrave Macmillan. ISBN 9781137356864. Процитовано 3 квітня 2015.
  10. ↑ Nuclear talks between Iran and E3+3 to continue in November. Foreign & Commonwealth Office. 16 жовтня 2013. Процитовано 8 листопада 2013.
  11. ↑ You say P5+1, I say E3+3. Архів оригіналу за 5 вересня 2014. Процитовано 17 червня 2017.
  12. ↑ Perché l'Italia non partecipa ai negoziati con l'Iran?. Linkiesta. 16 жовтня 2013.
  13. ↑ а б Greco, Ettore; Ronzitti, Natalino (30 вересня 2016). Rapporto sulla politica estera italiana: il governo Renzi: Edizione 2016. Edizioni Nuova Cultura. ISBN 9788868127138.
  14. ↑ Merkel besucht Renzi Wie das Europa-Tandem zum Trike wurde. FAZ.NET. 31 серпня 2016. Процитовано 17 червня 2017.
  15. ↑ Europe Is Already Plotting A Future Without Britain. BuzzFeed. Процитовано 17 червня 2017.
  16. ↑ Italy joins Europe's big league, but is it primed to fail?. 1 вересня 2016. Процитовано 17 червня 2017.
  17. ↑ Germany, France, Italy: Paris Agreement 'cannot be renegotiated'. Evening Standard. 1 червня 2017.
  18. ↑ EU drafting law to restrain Chinese takeovers | DW | 28.01.2018. DW.COM.
  19. ↑ says, Johan Stavers (4 вересня 2017). Germany, France, Italy seek tougher EU sanctions on North Korea.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=ЄС-3&oldid=37820214