Епідемія гарячки Ебола в Західній Африці: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
уточнення
м оформлення
Рядок 21: Рядок 21:


=== Спалах епідемії у Гвінеї ===
=== Спалах епідемії у Гвінеї ===
25 березня 2014 року [[Всесвітня організація охорони здоров'я|ВООЗ]] повідомила, що Міністерство охорони здоров'я Гвінеї доповіло про спалах гарячки Ебола у чотирьох південно-східних областях країни: Guekedou, Macenta, Nzerekore та Kissidougou, із підозрою на подібні захворювання і в сусідніх країнах&nbsp;— [[Ліберія|Ліберії]] та [[Сьєрра-Леоне]], де ще на той час проводилися заходи з ідентифікації захворювання. 24 березня була наявна інформація про 86 випадків захворювання у Гвінеї, з яких 59 закінчились смертю ([[летальність]] становила 68,5%).<ref name="cdc.gov">{{ref-en}}{{cite web |url=http://www.cdc.gov/vhf/ebola/outbreaks/guinea/ |title= Outbreak of Ebola in Guinea and Liberia | publisher = Centers for Disease Control and Prevention}}</ref> Початковий рапорт свідчив про те, що причиною епідемії могла стати нова [[клада]] вірусу Ебола<ref>{{ref-en}}{{cite web | url = http://www.nejm.org/doi/full/10.1056/NEJMoa1404505#t=articleTop | title = Emergence of Zaire Ebola Virus Disease in Guinea — Preliminary Report | work = New England Journal of Medicine | date = 16-04-2014 | accessdate = 03-05-2014}}</ref>, однак така версія була відкинута в результаті подальших досліджень, які дозволили верифікувати вірус як такий, що є штамом відомого вже підвиду/підтипу<ref>Натепер триває певна дискусія стосовно застосування термінології при гарячці Ебола&nbsp;— або це «хвороба, яку спричинює вид вірусу Ебола з 5 підвидами/підтипами», або це «хвороба, яку спричинюють віруси роду Ebolavirus», в якій входить 5 окремих видів цього роду. Поки що світова медична спільнота не дійшла до однозначного трактування&nbsp;— ось чому й залишається на сьогодні назва хвороби {{lang-en|Ebola virus disease}} https://microbewiki.kenyon.edu/index.php/Ebola_virus ; http://www.healthline.com/health/ebola-hemorrhagic-fever#Overview 1 ; http://www.phac-aspc.gc.ca/lab-bio/res/psds-ftss/ebola-eng.php ; http://books.google.com.ua/books?id=DVhPAQAAQBAJ&dq=ebola+virus+subspecies&hl=uk&source=gbs_navlinks_s ; Kuhn, J. H.; Becker, S.; Ebihara, H.; Geisbert, T. W.; Johnson, K. M.; Kawaoka, Y.; Lipkin, W. I.; Negredo, A. I.; Netesov, S. V.; Nichol, S. T.; Palacios, G.; Peters, C. J.; Tenorio, A.; Volchkov, V. E.; Jahrling, P. B. (2010). «Proposal for a revised taxonomy of the family Filoviridae: Classification, names of taxa and viruses, and virus abbreviations». Archives of Virology 155 (12): 2083–2103. doi:10.1007/s00705-010-0814-x. PMC 3074192. PMID 21046175 ; C. J. Peters and J. W. Peters. An Introduction to Ebola: The Virus and the Disease. J Infect Dis. (1999) 179 (Supplement 1): ix-xvi. doi: 10.1086/514322</ref>Заїр<ref>{{ref-en}}{{cite web | url = http://epidemic.bio.ed.ac.uk/ebolavirus_phylogeny| title = Guinea ebola outbreak sequences| publisher = Epidemic: Molecular Epidemiology and Evolution of Viral Pathogens | date = 17-04-2014 | accessdate = 06-07-2014}}</ref><ref name="autogenerated1">{{ref-en}}{{cite web|url= http://www.afro.who.int/en/clusters-a-programmes/dpc/epidemic-a-pandemic-alert-and-response/outbreak-news/4071-ebola-haemorrhagic-fever-guinea-30-march-2014.html | title= Ebola Haemorrhagic Fever, Guinea (Situation) | date = 30-03-2014 | publisher = WHO | accessdate= 31-03-2014}}</ref>. 31 березня американські [[Centers for Desease Control and Prevention|Центри по контролю за інфекційними хворобами]] відправили команду із п'яти осіб «для надання міжнародної підтримки у протидії спалаху хвороби Ебола Міністерству охорони здоров'я Гвінеї та очільникам ВООЗ».<ref name="cdc.gov" /> До 23 квітня загальна кількість підозрюваних та підтверджених випадків захворювання становила 242 випадки, в тому числі&nbsp;— 142 із смертельним результатом (із коефіцієнтом [[Летальність|летальності]] у 59%).<ref>{{ref-en}}{{cite web | url = http://www.bbc.co.uk/news/world-africa-26825869 | title = Ebola outbreak in Guinea 'unprecedented' – MSF | work = BBC News | date = 31-03-2014 | accessdate = 31-03-2014}}</ref> Приблизно 23 травня хвороба досягла столиці Гвінеї&nbsp;— [[Конакрі]],<ref name="cdc.gov"/> населення якої становить близько 3 мільйонів. За інформацією Ібрагіма Туре, керівника недержавної організації Plan Guinea, «погані умови життя, брак [[водопостачання]] і [[Санітарія|санітарії]] у більшості районів Конакрі становлять серйозну небезпеку, де епідемія може розвинутися у серйозну кризу. Люди не думають про те, аби помити руки, тоді як [[Питна вода|води]] не вистачає навіть на те, щоб втамувати спрагу»<ref>{{ref-fr}}{{cite web | title = Ebora en Guinée : l’ONG Plan Guinée craint une aggravation de l’épidemie | url = http://www.africaguinee.com/articles/2014/03/30/ebola-en-guinee-l-ong-plan-guinee-craint-une-aggravation-de-l-epidemie | trans_title = Ebola in Guinea: the NGO Plan Guinea fears a worsening of the epidemic | publisher = Africa guinée | date= 29-03-2014 | accessdate = 31-03-2014| first=Boubacar |last=Diallo}}</ref>.
25 березня 2014 року [[Всесвітня організація охорони здоров'я|ВООЗ]] повідомила, що Міністерство охорони здоров'я Гвінеї доповіло про спалах гарячки Ебола у чотирьох південно-східних областях країни: Guekedou, Macenta, Nzerekore та Kissidougou, із підозрою на подібні захворювання і в сусідніх країнах&nbsp;— [[Ліберія|Ліберії]] та [[Сьєрра-Леоне]], де ще на той час проводилися заходи з ідентифікації захворювання. 24 березня була наявна інформація про 86 випадків захворювання у Гвінеї, з яких 59 закінчились смертю ([[летальність]] становила 68,5%).<ref name="cdc.gov">{{ref-en}}{{cite web |url=http://www.cdc.gov/vhf/ebola/outbreaks/guinea/ |title= Outbreak of Ebola in Guinea and Liberia | publisher = Centers for Disease Control and Prevention}}</ref> Початковий рапорт свідчив про те, що причиною епідемії могла стати нова [[клада]] вірусу Ебола<ref>{{ref-en}}{{cite web | url = http://www.nejm.org/doi/full/10.1056/NEJMoa1404505#t=articleTop | title = Emergence of Zaire Ebola Virus Disease in Guinea — Preliminary Report | work = New England Journal of Medicine | date = 16-04-2014 | accessdate = 03-05-2014}}</ref>, однак така версія була відкинута в результаті подальших досліджень, які дозволили верифікувати вірус як такий, що є штамом відомого вже підвиду/підтипу<ref>Натепер триває певна дискусія стосовно застосування термінології при гарячці Ебола&nbsp;— або це «хвороба, яку спричинює вид вірусу Ебола з 5 підвидами/підтипами», або це «хвороба, яку спричинюють віруси роду Ebolavirus», в якій входить 5 окремих видів цього роду. Поки що світова медична спільнота не дійшла до однозначного трактування&nbsp;— ось чому й залишається на сьогодні назва хвороби {{lang-en|Ebola virus disease}} [https://microbewiki.kenyon.edu/index.php/Ebola_virus], [http://www.healthline.com/health/ebola-hemorrhagic-fever#Overview] [http://www.phac-aspc.gc.ca/lab-bio/res/psds-ftss/ebola-eng.php] {{cite book|url=http://books.google.com.ua/books?id=DVhPAQAAQBAJ&dq=ebola+virus+subspecies&hl=uk&source=gbs_navlinks_s |author=Kuhn, J. H.; Becker, S.; Ebihara, H.; Geisbert, T. W.; Johnson, K. M.; Kawaoka, Y.; Lipkin, W. I.; Negredo, A. I.; Netesov, S. V.; Nichol, S. T.; Palacios, G.; Peters, C. J.; Tenorio, A.; Volchkov, V. E.; Jahrling, P. B. |year=2010|title=Proposal for a revised taxonomy of the family Filoviridae: Classification, names of taxa and viruses, and virus abbreviations|publisher=Archives of Virology |volume=155 (12)|pages=2083–2103|doi=10.1007/s00705-010-0814-x |PMC=3074192|PMID= 21046175}} {{cite journal|author=C. J. Peters and J. W. Peters|title=An Introduction to Ebola: The Virus and the Disease|publisher=J Infect Dis|year=1999 |volume=179 |issue=Supplement 1|pages=ix-xvi |doi=10.1086/514322}}</ref> Заїр<ref>{{ref-en}}{{cite web | url = http://epidemic.bio.ed.ac.uk/ebolavirus_phylogeny| title = Guinea ebola outbreak sequences| publisher = Epidemic: Molecular Epidemiology and Evolution of Viral Pathogens | date = 17-04-2014 | accessdate = 06-07-2014}}</ref><ref name="autogenerated1">{{ref-en}}{{cite web|url= http://www.afro.who.int/en/clusters-a-programmes/dpc/epidemic-a-pandemic-alert-and-response/outbreak-news/4071-ebola-haemorrhagic-fever-guinea-30-march-2014.html | title= Ebola Haemorrhagic Fever, Guinea (Situation) | date = 30-03-2014 | publisher = WHO | accessdate= 31-03-2014}}</ref>. 31 березня американські [[Centers for Desease Control and Prevention|Центри по контролю за інфекційними хворобами]] відправили команду із п'яти осіб «для надання міжнародної підтримки у протидії спалаху хвороби Ебола Міністерству охорони здоров'я Гвінеї та очільникам ВООЗ».<ref name="cdc.gov" /> До 23 квітня загальна кількість підозрюваних та підтверджених випадків захворювання становила 242 випадки, в тому числі&nbsp;— 142 із смертельним результатом (із коефіцієнтом [[Летальність|летальності]] у 59%).<ref>{{ref-en}}{{cite web | url = http://www.bbc.co.uk/news/world-africa-26825869 | title = Ebola outbreak in Guinea 'unprecedented' – MSF | work = BBC News | date = 31-03-2014 | accessdate = 31-03-2014}}</ref> Приблизно 23 травня хвороба досягла столиці Гвінеї&nbsp;— [[Конакрі]],<ref name="cdc.gov"/> населення якої становить близько 3 мільйонів. За інформацією Ібрагіма Туре, керівника недержавної організації Plan Guinea, «погані умови життя, брак [[водопостачання]] і [[Санітарія|санітарії]] у більшості районів Конакрі становлять серйозну небезпеку, де епідемія може розвинутися у серйозну кризу. Люди не думають про те, аби помити руки, тоді як [[Питна вода|води]] не вистачає навіть на те, щоб втамувати спрагу»<ref>{{ref-fr}}{{cite web | title = Ebora en Guinée : l’ONG Plan Guinée craint une aggravation de l’épidemie | url = http://www.africaguinee.com/articles/2014/03/30/ebola-en-guinee-l-ong-plan-guinee-craint-une-aggravation-de-l-epidemie | trans_title = Ebola in Guinea: the NGO Plan Guinea fears a worsening of the epidemic | publisher = Africa guinée | date= 29-03-2014 | accessdate = 31-03-2014| first=Boubacar |last=Diallo}}</ref>.


=== Подальше поширення ===
=== Подальше поширення ===

Версія за 19:54, 13 серпня 2014

Епідемія гарячки Ебола в Західній Африці
Географія поширення хвороби (8 серпня 2014 р.)
Дата Лютий 2014–дотепер
Місце Гвінея, Ліберія, Нігерія, Сьєрра-Леоне
Координати 8°37′19″ пн. ш. 10°03′49″ зх. д. / 8.62220900002777668° пн. ш. 10.06385400002777608° зх. д. / 8.62220900002777668; -10.06385400002777608Координати: 8°37′19″ пн. ш. 10°03′49″ зх. д. / 8.62220900002777668° пн. ш. 10.06385400002777608° зх. д. / 8.62220900002777668; -10.06385400002777608
Жертви
1013 смертей / 1848 випадків (на 9 серпня 2014 р.)[1][2]
  • Випадків / Смертей[3]
  • Гвінея: 506 / 373
  • Ліберія: 599 / 323
  • Нігерія: 13 / 2
  • Сьєрра-Леоне: 730 / 315
Епідемія гарячки Ебола в Західній Африці. Карта розташування: Ліберія
Епідемія гарячки Ебола в Західній Африці
Епідемія гарячки Ебола в Західній Африці (Ліберія)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі
Ця стаття висвітлює поточну подію. Інформація може швидко змінюватися через розвиток подій, початкові відомості можуть виявитися ненадійними. Останні оновлення цієї статті можуть не відображати найсвіжішу інформацію.

Епідемія хвороби, спричиненої вірусом Ебола (англ. Ebola virus desease, EVD), триває у декількох західноафриканських країнах. Перші спалахи хвороби були зафіксовані у Гвінеї в березні 2014 року.[4] З моменту появи перших випадків захворювання, вірус розповсюдився також на територію Ліберії, Сьєрра-Леоне і Нігерії. Ця епідемія є найлютішою з-поміж усіх відомих епідемій цієї хвороби, як за кількістю випадків захворювання, так і за кількістю смертей.[5] 8 серпня 2014 року Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) оголосила епідемію катастрофою міжнародного рівня (Public health emergency of international concern[en])[6] На сьогодні ВООЗ зафіксовано 1779 випадків захворювання, з яких 961 закінчилися смертю (станом на 6 серпня 2014 р.), та з яких, в свою чергу, 1134 випадки та 622 смерті були лабораторно підтверджені як такі, що спричинені вірусом Ебола.[7] Різноманітні організації, до яких належать, зокрема, Економічне співтовариство країн Західної Африки (ECOWAS), американські Центри по контролю за інфекційними хворобами і Європейська комісія виділили кошти та мобілізували медперсонал з метою надати допомогу у справі протистояння поширенню хвороби; у цьому ж напрямку працюють такі благодійні організації, як Лікарі без кордонів, Червоний Хрест[8] та Samaritan's Purse.

Перші випадки захворювання та спалах епідемії

Спалах епідемії у Гвінеї

25 березня 2014 року ВООЗ повідомила, що Міністерство охорони здоров'я Гвінеї доповіло про спалах гарячки Ебола у чотирьох південно-східних областях країни: Guekedou, Macenta, Nzerekore та Kissidougou, із підозрою на подібні захворювання і в сусідніх країнах — Ліберії та Сьєрра-Леоне, де ще на той час проводилися заходи з ідентифікації захворювання. 24 березня була наявна інформація про 86 випадків захворювання у Гвінеї, з яких 59 закінчились смертю (летальність становила 68,5%).[9] Початковий рапорт свідчив про те, що причиною епідемії могла стати нова клада вірусу Ебола[10], однак така версія була відкинута в результаті подальших досліджень, які дозволили верифікувати вірус як такий, що є штамом відомого вже підвиду/підтипу[11] Заїр[12][13]. 31 березня американські Центри по контролю за інфекційними хворобами відправили команду із п'яти осіб «для надання міжнародної підтримки у протидії спалаху хвороби Ебола Міністерству охорони здоров'я Гвінеї та очільникам ВООЗ».[9] До 23 квітня загальна кількість підозрюваних та підтверджених випадків захворювання становила 242 випадки, в тому числі — 142 із смертельним результатом (із коефіцієнтом летальності у 59%).[14] Приблизно 23 травня хвороба досягла столиці Гвінеї — Конакрі,[9] населення якої становить близько 3 мільйонів. За інформацією Ібрагіма Туре, керівника недержавної організації Plan Guinea, «погані умови життя, брак водопостачання і санітарії у більшості районів Конакрі становлять серйозну небезпеку, де епідемія може розвинутися у серйозну кризу. Люди не думають про те, аби помити руки, тоді як води не вистачає навіть на те, щоб втамувати спрагу»[15].

Подальше поширення

У Ліберії повідомлення про випадки захворювання у графствах Лофа та Німба з'явилися наприкінці березня,[16] а до середини квітня Міністерство охорони здоров'я та соціального благополуччя зафіксувало ймовірні випадки у графствах Маргібі та Монтсеррадо.[17]

Сьєрра-Леоне, Малі та Гана до середини квітня виявили випадки захворювання, збудником яких міг бути вірус Ебола, однак всі клінічні проби зі всіх цих випадках дали негативний результат на наявність даного вірусу.[18] Загальна ситуація із поширенням інфекції у Гвінеї дещо покращилась у травні. Протягом декількох днів не виникало нових загроз чи випадків внутрішньолікарняних заражень у Ліберії, а також у п'яти із шести вражених хворобою префектур у Гвінеї. Ґекеду (Guéckédou) була єдиною місцевістю, звідки все ще надходили повідомлення про інфікування та смертельні випадки.

З 23 по 27 травня 2014 року три області, які були вражені епідемією до цього (Ґекеду, Мацента та Конакрі), чотири нові регіони (Боффа, Телімеле, Боке та Дубрека), а також ще одна африканська країна (Сьєрра-Леоне) повідомили про декілька нових клінічних випадків захворювання на гарячку Ебола.[19] В середині червня було повідомлено про перші випадки захворювання у столиці Ліберії — Монровії.[20]

Médecins Sans Frontières наприкінці червня описав ситуацію в Західній Африці як таку, що «цілковито вийшла з-під контролю».[21] До липня Ліберія доповіла про 107 випадків інфікування (з них — 52 підтверджені лабораторно) та щонайменше 65 смертей внаслідок гарячки Ебола;[22] і тоді як лише чотири смертельних випадки були зафіксовані з-поза меж графства Лофа до середини квітня,[17] до середини червня Міністерство охорони здоров'я Ліберії повідомляло вже аж про сім додаткових смертельних випадків у самому лише графстві Монтсеррадо.[23]

Епідемія швидко прогресувала у Сьєрра-Леоне. Рапорт про перші випадки захворювання з'явився 25 травня стосовно регіону Кайлагун, розташованого поблизу границі із Ґекеду у Гвінеї.[24] До 20 червня було відомо про 158 випадків із підозрою на захворювання Ебола, переважно в межах регіону Калагун та суміжного з ним — Кенема, однак такі випадки фіксувалися також у регіонах Камбіа, Порт-Локо та Західному — на північному заході країни.[25] До 17 липня загальна кількість випадків із підозрою на захворювання Ебола в цій країні становила 442, обігнавши за цим показником Гвінею та Ліберію.[26] До 20 липня поширення епідемії досягло регіону Бо;[27] Перше захворювання на території Фрітауна — столиці Сьєрра-Леоне — було зафіксоване наприкінці липня.[28][29]

Про перший виявлений випадок захворювання у Нігерії 25 липня повідомила ВООЗ:[30] Патрік Соєр, офіційний представник Міністерства фінансів Ліберії, полетів з Ліберії до Нігерії після того, як був заражений вірусом, і помер у Лагосі невдовзі після прибуття.[31] У відповідь на це, з метою запобігання поширенню вірусу, лікарня, у якій перебував Патрік Соєр, була закрита та оголошена карантинною зоною, а медпрацівники, які займалися лікуванням ліберійця, опинилися в ізоляції.[32][33][34]

Країни із активним локальним поширенням інфекції

Країни з активним поширенням інфекції, станом на 9 серпня 2014 р.

Державні органи влади Гвінеї, Сьєрра-Леоне та Ліберії сформували й залучили свої національні комітети по надзвичайних ситуаціях та приготували плани по реагуванню на поширення епідемії гарячки Ебола, а також провели оцінювання загальної небезпеки ситуації та заходів, яких потрібно вжити для боротьби з епідемією.[13]

Регіональний представник ВООЗ у Африці, Луіс Самбо, відвідував вражені епідемією країни з 21 по 25 липня, при чому вів перемовини з політичними лідерами, міністрами охорони здоров'я, різними недержавними організаціями та іншими агенціями. Він підкреслив необхідність «сприяти зміні суспільної поведінки, в той же час шануючи культурні аспекти» африканських народів.[30]

Гвінея

Кордон між Гвінеєю та Ліберією у квітні все ще був відкритий; посол Гвінеї у Монровії зауважив, що його уряд переконаний, що зусилля, спрямовані на пряму боротьбу з епідемією, будуть значно ефективнішими, аніж закриття границі.[35] На початку серпня 2014 року Гвінея закрила свій кордон — як з Ліберією, так і зі Сьєрра-Леоне — аби допомогти стримати поширення хвороби, оскільки з цих двох сусідніх країн надходило більше звісток про нові випадки захворювання, аніж із самої Гвінеї.[36]

Ліберія

23 липня, або за день до цього, ліберійське міністерство охорони здоров'я почало імплементацію стратегічного плану, узгодженого із підсумками зібрання в Аккрі та спрямованого на вдосконалення реакції країни на епідемію.[37]

27 липня Елен Джонсон-Серліф, Президент Ліберії, оголосила, що Ліберія закриє всі свої кордони, за винятком декількох пунктів пропуску — таких як головний аеропорт країни, де будуть обладнані спеціальні центри обстежень, тоді як найбільш вражені епідемією регіони країни будуть переведені у режим карантину.[38] Всі футбольні події були цілковито скасовані, оскільки великі скупчення людей, а також сама природа цього виду спорту збільшують ризик поширення інфекції.[39] Через три дні після того, як були зачинені кордони, Серліф оголосила про закриття всіх навчальних закладів по цілій країні, в тому числі й Університет Ліберії,[40] а декілька громад мали бути переведеними на карантин.[41] Елен Джонсон-Серліф оголосила про введення надзвичайного стану в країні 6 серпня, частково через те, що хвороба продовжувала послаблювати систему охорони здоров'я в державі, а тому потенційно могла послабити здатність цієї системи лікувати й рутинні хвороби, такі як малярія; президент зауважила, що надзвичайний стан може потребувати «обмеження певних прав та привілеїв».[42] Того ж дня Національна виборча комісія Ліберії оголосила про те, що вона буде нездатна організувати заплановані на жовтень 2014 року вибори до Сенату Ліберії, а тому подає запит на відтермінування виборів.[43] — через тиждень після того, як лідери різних опозиційних партій публічно висловили різне ставлення до цього питання.[44]

Нігерія

Сьєрра-Леоне

Графік випадків захворювання та смертей

Еволюція загальної кількості випадків захворювання (cases) та смертей (deaths).

Таблиця нижче демонструє графік спалаху епідемії, який був створений на основі даних, зібраних Центрами контролю над захворюваннями[9] та ВООЗ.[1] До таблиці були занесені також випадки підозри на захворювання, які ще мають бути підтвердженими як такі, що були спричинені вірусом Ебола.

На додаток до вказаних у таблиці випадків та смертей у чотирьох країнах, був також один пов'язаний випадок, на території іншої країни: було повідомлено про виявлення ліберійця, враженого вірусом Ебола, на території Марокко.[45]

Дата доповіді Загалом Гвінея Ліберія Сьєрра-Леоне Нігерія
випадків смертей випадків смертей випадків смертей випадків смертей випадків смертей
9 сер 2014 1848 1013 506 373 599 323 730 315 13 2
6 сер 2014 1779 961 495 367 554 294 717 298 13 2
4 сер 2014 1711 932 495 363 516 282 691 286 9 1
1 сер 2014 1603 887 485 358 468 255 646 273 4 1
30 лип 2014 1440 826 472 346 391 227 574 252 3 1
27 лип 2014 1323 729 460 339 329 156 533 233 1 1
23 лип 2014 1201 672 427 319 249 129 525 224
20 лип 2014 1093 660 415 314 224 127 454 219
18 лип 2014 1048 632 410 310 196 116 442 206
15 лип 2014 964 603 406 304 172 105 386 194
10 лип 2014 888 539 409 309 142 88 337 142
8 лип 2014 844 518 408 307 131 84 305 127
2 лип 2014 759 467 413 303 107 65 239 99
24 чер 2014 599 338 390 270 51 34 158 49
18 чер 2014 528 337 398 264 33 24 97 34
10 чер 2014 474 252 372 236 13 9 89 7
5 чер 2014 438 231 344 215 13 9 81 7
2 чер 2014 354 208 291 193 13 9 50 6
27 тра 2014 309 200 281 186 12 9 16 5
23 тра 2014 270 181 258 174 12 9
14 тра 2014 245 164 233 157 12 9
5 тра 2014 243 162 231 155 12 9
30 кві 2014 233 153 221 146 12 9
23 кві 2014 220 143 208 136 12 9
21 кві 2014 215 136 203 129 12 9
17 кві 2014 209 129 197 122 12 9
10 кві 2014 169 108 157 101 12 9
7 кві 2014 163 102 151 95 12 7
2 кві 2014 135 88 127 83 8 5
1 кві 2014 130 82 122 80 8 2
31 бер 2014 114 70 112 70 2 0
27 бер 2014 103 66 103 66
26 бер 2014 86 60 86 60
25 бер 2014 86 59 86 59

Див. також

Хвороба, яку спричинює вірус Ебола

Примітки

  1. ↑ а б (англ.)Disease Outbreak News. WHO. 18-07-2014.
  2. ↑ (англ.)Ebola virus disease update — West Africa. Disease outbreak news. 11-08-2014.
  3. ↑ (англ.)Ebola virus disease (EVD). Global Alert and Response (GAR). World Health Organization. At: 11-08-2014. Процитовано 12-08-2014.
  4. ↑ (англ.)Roy-Macaulay, Clarence (31-07-2014). Ebola Crisis Triggers Health Emergency. Drug Discov. Dev. Highlands Ranch, Colorado, United States: Cahners Business Information. Associated Press. Процитовано 03-08-2014.
  5. ↑ (англ.)Chronology of Ebola Hemorrhagic Fever Outbreaks. Centers for Disease Control and Prevention. 24-06-2014. Процитовано 25-06-2014.
  6. ↑ (англ.)WHO Statement on the Meeting of the International Health Regulations Emergency Committee Regarding the 2014 Ebola Outbreak in West Africa. World Health Organization. 08-08-2014. Процитовано 08-08-2014.
  7. ↑ (англ.)Ebola virus disease, West Africa – update 6 August 2014 - WHO | Regional Office for Africa. Afro.who.int. Процитовано 8 серпня 2014.
  8. ↑ (англ.)Nossiter, Adam (28-07-2014). Fear of Ebola Breeds a Terror of Physicians. The New York Times. Процитовано 29-07-2014.
  9. ↑ а б в г (англ.)Outbreak of Ebola in Guinea and Liberia. Centers for Disease Control and Prevention.
  10. ↑ (англ.)Emergence of Zaire Ebola Virus Disease in Guinea — Preliminary Report. New England Journal of Medicine. 16-04-2014. Процитовано 03-05-2014.
  11. ↑ Натепер триває певна дискусія стосовно застосування термінології при гарячці Ебола — або це «хвороба, яку спричинює вид вірусу Ебола з 5 підвидами/підтипами», або це «хвороба, яку спричинюють віруси роду Ebolavirus», в якій входить 5 окремих видів цього роду. Поки що світова медична спільнота не дійшла до однозначного трактування — ось чому й залишається на сьогодні назва хвороби англ. Ebola virus disease [1], [2] [3] Kuhn, J. H.; Becker, S.; Ebihara, H.; Geisbert, T. W.; Johnson, K. M.; Kawaoka, Y.; Lipkin, W. I.; Negredo, A. I.; Netesov, S. V.; Nichol, S. T.; Palacios, G.; Peters, C. J.; Tenorio, A.; Volchkov, V. E.; Jahrling, P. B. (2010). Proposal for a revised taxonomy of the family Filoviridae: Classification, names of taxa and viruses, and virus abbreviations. Т. 155 (12). Archives of Virology. с. 2083—2103. doi:10.1007/s00705-010-0814-x. PMC 3074192. PMID 21046175. C. J. Peters and J. W. Peters (1999). An Introduction to Ebola: The Virus and the Disease. 179 (Supplement 1). J Infect Dis: ix—xvi. doi:10.1086/514322.
  12. ↑ (англ.)Guinea ebola outbreak sequences. Epidemic: Molecular Epidemiology and Evolution of Viral Pathogens. 17-04-2014. Процитовано 06-07-2014.
  13. ↑ а б (англ.)Ebola Haemorrhagic Fever, Guinea (Situation). WHO. 30-03-2014. Процитовано 31-03-2014.
  14. ↑ (англ.)Ebola outbreak in Guinea 'unprecedented' – MSF. BBC News. 31-03-2014. Процитовано 31-03-2014.
  15. ↑ (фр.)Diallo, Boubacar (29-03-2014). Ebora en Guinée : l’ONG Plan Guinée craint une aggravation de l’épidemie [Ebola in Guinea: the NGO Plan Guinea fears a worsening of the epidemic]. Africa guinée. Процитовано 31-03-2014.
  16. ↑ (англ.)2 of 5 Test Positive for Ebola in Liberia, Liberian Observer, 31-03-2014, процитовано 06-07-2014
  17. ↑ а б (англ.)Ebola Virus Disease Epidemic in Liberia: Situation Report 11 (PDF), LR: Ministry of Health and Social Welfare, 13-04-2014, процитовано 06-07-2014
  18. ↑ Ebola Haemorrhagic Fever, West Africa (Situation). WHO. 16-04-2014. Процитовано 16-04-2014.
  19. ↑ (англ.)Ebola Haemorrhagic Fever, West Africa (Situation). WHO. 27-04-2014. Процитовано 27-04-2014.
  20. ↑ (англ.)Seven die in Monrovia Ebola outbreak. BBC News. 17-06-2014. Процитовано 28-07-2014.
  21. ↑ (англ.)Doctors Without Borders: West Africa's Ebola Outbreak is Totally Out of Control. CTVNews. 20-06-2014. Процитовано 21-06-2014.
  22. ↑ (англ.)Outbreak of Ebola in Guinea, Liberia, and Sierra Leone. Centers for Disease Control and Prevention. Centers for Disease Control and Prevention. Процитовано 03-07-2014.
  23. ↑ (англ.)Seven die in Monrovia Ebola outbreak. BBC News. 17-06-2014. Процитовано 18-06-2014.
  24. ↑ (англ.)Ebola virus disease, West Africa (Update of 26 May 2014). WHO: Outbreak news. 26-05-2014. Процитовано 28-07-2014.
  25. ↑ (англ.)Ebola virus disease, West Africa – update 23 June 2014. WHO: Outbreak news. 23-06-2014. Процитовано 28-07-2014.
  26. ↑ (англ.)Ebola virus disease, West Africa – update 18 July 2014. WHO: Outbreak news. 18-07-2014. Процитовано 27-07-2014.
  27. ↑ (англ.)Outbreak of Ebola in Guinea, Liberia, and Sierra Leone. Centers for Disease Control and Prevention. Процитовано 27-07-2014.
  28. ↑ (англ.)Sierra Leone hunts Ebola patient kidnapped in Freetown. BBC News. 25-07-2014. Процитовано 27-07-2014.
  29. ↑ (англ.)Ebola outbreak: Sierra Leone escaped patient dies. BBC News. 27-07-2014. Процитовано 27-07-2014.
  30. ↑ а б (англ.)Ebola virus disease, West Africa – update 25 July 2014. WHO: Outbreak news. 25-07-2014. Процитовано 27-07-2014.
  31. ↑ (англ.)Wesee, Ben P. (04-08-2014). I'm ok - Nigerian Ambassador Assures Public. The New Dawn, Monrovia. Процитовано 07-08-2014.
  32. ↑ (англ.)Cocks, Tim (28-07-2014). Nigeria isolates Lagos hospital where Ebola victim died. Reuters. Процитовано 01-08-2014.
  33. ↑ (англ.)Sierra Leone hunts Ebola patient kidnapped in Freetown. British Broadcasting Corporation. 25-08-2014.
  34. ↑ (англ.)(англ.)Ebola virus disease, West Africa – update 31 July 2014 - WHO | Regional Office for Africa. Afro.who.int. Процитовано 08-08-2014.
  35. ↑ (англ.)Kwanue, C.Y. (07-04-2014). Guinean Gov’t Provides Ebola Updates. Liberian Observer. Процитовано 07-04-2014.
  36. ↑ (англ.)Guinea closes border as Ebola ravages Sierra Leone and Liberia. The Africa News.Net. Процитовано 08-08-2014.
  37. ↑ (англ.)Ebola virus disease, West Africa – update 23-07-2014. WHO: Outbreak news. 23-07-2014. Процитовано 27-07-2014.
  38. ↑ (англ.)Ebola outbreak: Liberia shuts most border points. BBC News. 28-07-2014. Процитовано 28-07-2014.
  39. ↑ (англ.)Ebola outbreak: Asky bans flights in West Africa. BBC News. 29-07-2014. Процитовано 29-07-2014.
  40. ↑ (англ.)Kwanue, C.Y. (01-08-2014). In Compliance with Sirleaf's Mandate, UL Closed. Liberian Observer. Процитовано 02-08-2014.
  41. ↑ (англ.)Liberia shuts schools, quarantines communities in bid to halt Ebola. Reuters. 30-07-2014. Процитовано 30-07-2014.
  42. ↑ (англ.)Ellen Declares State of Emergency. Executive Mansion via Heritage. 06-08-2014. Процитовано 07-08-2014.
  43. ↑ NEC Recommends Postponement of Senatorial Election. Heritage. 07-08-2014. Процитовано 07-08-2014.
  44. ↑ (англ.)Daygbor, E.J. Nathaniel (31-07-2014). Senatorial Election Faces Postponement as Political Leaders Debate. The New Dawn. Процитовано 07-08-2014.
  45. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою heritage не вказано текст

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Епідемія гарячки Ебола в Західній Африці
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Епідемія_гарячки_Ебола_в_Західній_Африці&oldid=14664400