Елен Джонсон-Серліф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Елен Джонсон-Серліф
Елен Джонсон-Серліф

Нині на посаді
На посаді з 16 січня 2006
Попередник Мозес зе Бла

Народився 29 жовтня 1938(1938-10-29) (76 років)
Монровія, Ліберія
Політична партія Партія єдності
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія миру (2011)
Nobel prize medal.svg

Елен Джонсон-Серліф (англ. Ellen Johnson-Sirleaf, *29 жовтня 1938) — 24-й президент Ліберії, лауреат Нобелівської премії миру 2011 року спільно з Леймою Гбові і Тавакуль Карман «за ненасильницьку боротьбу за безпеку жінок і за права жінок на повноправну участь у досягненні миру»[1].

Перша жінка-президент африканської країни. За суворий характер і рішучість її часто порівнюють із «залізною леді».

Біографія[ред.ред. код]

  • 19721973: Помічник міністра фінансів Ліберії.
  • 19801985: Міністр фінансів Ліберії.
  • 19821985: Віце-президент африканського регіонального відділення банку «Citibank» у Найробі.
  • 19861992: Віце-президент і член виконавчого комітету банку «Екватор» у Вашингтоні.
  • 19921997: Член правління регіонального африканського бюро розвитку ООН.
  • 1997: Лідер Партії єдності; кандидат в президенти.
  • 20042005: Голова комісії «порядок у владі» (Ліберія).
  • 2005: Кандидат в президенти.
  • 2006: Президент Ліберії.

Джонсон-Серліф також:

  • Засновник Міжнародного інституту в справах жінок у політиці.
  • Член консультативної ради «Сучасні зростання Африки та інвестиційна компанія».
  • Член фінансового комітету «Modern Africa Fund Managers».
  • Президент «Ліберійського банку розвитку та інвестицій».
  • Президент інвестиційної компанії «Kormah Development and Investment Corporation».
  • Старший представник банку «Світового банку» з видачі позики.
  • Віце-президент «Сітібанку».

Публікації[ред.ред. код]

  • «Від катастрофи до розвитку» (1991).
  • «Перспективи кредитування Центральної Африки» (1992) .

Нагороди[ред.ред. код]

Приватне життя[ред.ред. код]

У 1956 році Елен вийшла заміж за Джеймса Серліфа, з яким згодом розлучилась. У неї чотири сина і вісім онуків. Її племінник Еммануель Сумана Елсар був її політичним радником під час президентських виборів 2005 року.

Примітки[ред.ред. код]