Ретеплаза: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Наступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Стаття на тему Ретеплаза
Мітки: перше редагування суміш розкладок у тексті Візуальний редактор
(Немає відмінностей)

Версія за 23:36, 22 червня 2019

Ретеплаза(англ. - Reteplase, скорочено від Recombinant t-PA) або рапілісін - рекомбінантний поліпептид, що має тромболітичну дію. Фармакологічна дія полягає перетворенні плазміногену (неактивна форма ензиму) в плазмін (активна форма ензиму),[1] свою чергу, плазмін каталізує лізис тромбу шляхом протеолізу фібринового матриксу до розчинних продуктів деградації.[2] Плазмін активується шляхом обмеженого протеолізу по зв'язку Arg561-Val562.[3] Отримується рекомбінантним шляхом з бактерії E. coli у неактивній формі, що підлягає ренатурації in vitro для переведеня в активну форму. Ретеплаза відноситься до фармакологічного класу активаторів плазміну серед яких урокіназа, стрептокіназа, аністреплаза та альтеплаза.[4]

Будова та функції

Неглікозильований поліпептид масою 39,6 кДа. Cкладється з 355 амінокислотних залишків, що включає в себе 1-3 та 176-527 залишків t-PA ( тканинного активатору плазміногену людини). Включає 2 домени: крінгл 2 та серин-протеазний.[5] На відміну від t-PA не має доменів: kringle -1, finger домену, та епітеліального фактору росту (ЕФР). Залишки серину, гістидину та аспартату формують каталітичний центр ферменту. Зближення гістидину, аспартату та серину забезпечується третинною структурою білка.[3]

Отримання

Для отримання рекомбінантного препарату використали ген t-PA з бібліотеки клітин меланоми. Шляхом екзон-інтронної реорганізації гену були вилучні ділянки що кодують домени kringle -1, finger, та ЕФР. Моифікована послідовність була включена у векторну плазміду pKK223-3. Вектор був включений в геном E. coli через трансформацію. Ретеплаза накопичується в клітинах E. coli у вигляді тіл включення. Для виділення ензиму культура клітин оброблялась лізоцимом. З отриманого лізату виокремлюється фракція з ретеплазою, що розчиняється за допомогою суміші гуанідин гідрохлориду та дітіоеритриту. Оскільки ретеплаза це рекомбінантний білок отриманий з бактерії E.coli, то він не проходить пост-трансляційних модифікацій серед яких: утворення дисульфідних зв'язків(всього 9) та глікозилювання.[4][6] Це і визначає необхідність ренатурації ферменту in vitro. Для відновлення структури фермента застосовують розчин дисульфідів.

Для опитмізації процесу виробництва ретеплази застосували вектор pBAD/gIIIA, що кодував інформацію про білки екскреції ретелази.[6] Це полегшило б процес очищення та виокремлення цільового ферменту оскільки робота проводитсься з перирлазмою та культуральним середовищем. Незважаючи на вектор, лише невелика частина ретеплази була виявлена поза клітиною.

Порівняння з іншими тромболітиками

Урокіназа, стрептокіназа та аністреплаза відносяться до фібрин не специфічних тромболітиків. Це означає, що їх активність в крові визначається лише наявністю субстрату та концентрацією самого ферменту в крові. Таким чином тромболітики, що не специфічні до фібрину постійно активують плазмін, поза межами кров'яного згустка тим самим сповільнюючи тромболіз. Надмірна концентрація цих тромболітиків призводить до зменшення антиплазміну, основного інгібітора плазміну, і як наслідок, призведе до підвищення ризику кровотеч.[4]

Якщо порівнювати специфічні до фібрину активатори плазміну з ретеплазою, то вона має більш пролонговану дію. Ця властивість забезпечена видаленням ЕФР домену, що відповідальний за зв'язування зі специфічними рецепторами на поверхні гепатоцитів. Зв'язування з рецептром активує сигнальний каскад, що призводить до поглинання t-PA в клітину. Отже, ЕФР домен відповідає за зменшення концентрації t-PA в крові.[5]

Зміна в структурі оригінального гену t-PA вплинуло не тільки на час дії фермента. Kringle-2 та finger домени відповідають за зв'язування t-PA з фібрином. Видалення останнього призвело до зменшення спорідненості ретеплази до фібрину. Ця модифікація збільшила лабільність ретеплази та дозволила діяти не тільки на поверхні тромбу, а й всередині нього.[5]

Клінічне застосування

Тромболітична дія застосовується при лікуванні таких хвороб:

Можливе застосування при введенні судинних катетерів для збільшення їх провідності. Ретеплаза також інгібує АДФ індуковану агрегацію тромбоцитів.[5]

Джерела

  1. Noble, Stuart; McTavish, Donna (1996-10-01). Reteplase. Drugs (en) 52 (4). с. 589–605. ISSN 1179-1950. doi:10.2165/00003495-199652040-000121.
  2. Smalling, R. W. (2 грудня 1997). Pharmacological and clinical impact of the unique molecular structure of a new plasminogen activator. European Heart Journal. Т. 18, № suppl F. с. 11—16. doi:10.1093/eurheartj/18.suppl_f.11. ISSN 0195-668X. Процитовано 22 червня 2019.
  3. Tissue Plasminogen Activator (tPA). Diapharma (en). Процитовано 2019-06-22.
  4. Waller, Michael; Kohnert, Ulrich (1999). У Walsh, Gary; Murphy, Brendan. Reteplase, a recombinant plasminogen activator. Biopharmaceuticals, an Industrial Perspective (en). Dordrecht: Springer Netherlands. с. 185–216. ISBN 9789048152377. doi:10.1007/978-94-017-0926-2_8.
  5. Simpson, Dene; Siddiqui, M Asif A; Scott, Lesley J; Hilleman, Daniel E (2006). Reteplase: A Review of its Use in the Management of Thrombotic Occlusive Disorders. American Journal of Cardiovascular Drugs (en) 6 (4). с. 265–285. ISSN 1175-3277. doi:10.2165/00129784-200606040-00007
  6. Sadeghi, Hamid Mir Mohammad; Jahanian-Najafabadi, Ali; Mahnam, Karim; Seyedhosseini-Ghaheh, Hooria; Mohammadi, Elmira (2019-01-01). Reteplase: Structure, Function, and Production. Advanced Biomedical Research (en) 8 (1). с. 19. ISSN 2277-9175. PMID 31016177. doi:10.4103/2277-9175.254622
  1. ↑ Noble, Stuart; McTavish, Donna (1 жовтня 1996). Reteplase. Drugs (англ.). Т. 52, № 4. с. 589—605. doi:10.2165/00003495-199652040-00012. ISSN 1179-1950. Процитовано 22 червня 2019.
  2. ↑ Smalling, R. W. (2 грудня 1997). Pharmacological and clinical impact of the unique molecular structure of a new plasminogen activator. European Heart Journal. Т. 18, № suppl F. с. 11—16. doi:10.1093/eurheartj/18.suppl_f.11. ISSN 0195-668X. Процитовано 22 червня 2019.
  3. ↑ а б Tissue Plasminogen Activator (tPA). Diapharma (англ.). Процитовано 22 червня 2019.
  4. ↑ а б в Waller, Michael; Kohnert, Ulrich (1999). Walsh, Gary; Murphy, Brendan (ред.). Reteplase, a recombinant plasminogen activator. Biopharmaceuticals, an Industrial Perspective (англ.). Dordrecht: Springer Netherlands. с. 185—216. doi:10.1007/978-94-017-0926-2_8. ISBN 9789048152377.
  5. ↑ а б в г Simpson, Dene; Siddiqui, M Asif A; Scott, Lesley J; Hilleman, Daniel E (2006). Reteplase: A Review of its Use in the Management of Thrombotic Occlusive Disorders. American Journal of Cardiovascular Drugs (англ.). Т. 6, № 4. с. 265—285. doi:10.2165/00129784-200606040-00007. ISSN 1175-3277. Процитовано 22 червня 2019.
  6. ↑ а б Sadeghi, Hamid Mir Mohammad; Jahanian-Najafabadi, Ali; Mahnam, Karim; Seyedhosseini-Ghaheh, Hooria; Mohammadi, Elmira (1 січня 2019). Reteplase: Structure, Function, and Production. Advanced Biomedical Research (англ.). Т. 8, № 1. с. 19. doi:10.4103/2277-9175.254622. ISSN 2277-9175. PMID 31016177. Процитовано 22 червня 2019.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ретеплаза&oldid=25498386