Ішемічний інсульт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ішемічний інсульт(інфаркт мозку)
INFARCT.jpg
Комп'ютерна томограма головного мозку, яка демонструє інфаркт правої півкулі головного мозку (на зображенні розташований зліва)
МКХ-10 I63
eMedicine neuro/
MeSH D002544

Ішемічний інсульт (інфаркт мозку) — гостре порушення мозкового кровообігу внаслідок дефіциту надходження артеріальної крові до головного мозку, що призводить до його гіпоксії та розвитку ділянок некрозу. Виникає переважно внаслідок оклюзій кровоносних судин.

Причини[ред.ред. код]

Під час аналізу, заснованого на сукупності дослідження, проведеного в групі хворих в Оксфорді (n = 209), була створена оцінна шкала ABCD для визначення високого ризику інсульту (Rothwell, 2005; клас B). При комплексному аналізі виділено 5 основних незалежних факторів високого ризику розвитку ІІ:

  • вік старше 60 років;
  • цукровий діабет;
  • ТІА (транзиторна ішемічна атака), що триває понад 10 хвилин;
  • ТІА зі слабкістю (один із симптомів);
  • ТІА з порушенням мови.

Патогенез[ред.ред. код]

Частіше розвивається в осіб похилого віку, що страждають на атеросклероз. Некротичне вогнище (вогнище сірого розм'якшення) виникає при тромбозі та емболії мозкових судин, при тривалому їхньому спазмі, при падінні серцевої діяльності в хворих з коронарною та церебральною недостатністю. Розрізняють емболічний і неемболічний інфаркт мозку. Інфаркт мозку формується при значному зменшенні мозкового кровоплину. Емболічний (тромботичний) інфаркт виникає внаслідок оклюзії приводячої судини (екстра- або інтракраніального тромбозу, емболії), облітерації судини атероматозною бляшкою та ін. Неемболічний інфаркт розвивається за механізмом судинної мозкової недостатності, обумовленої порушеннями загальної гемодинаміки та стенозуючими процесами магістральних артерій голови, а також внаслідок ангіоспазма. В осіб молодого віку переважає емболічний, а у хворих літнього віку — неемболічний інфаркт мозку. Важливу роль у формуванні інфаркту мозку надають мембрано-деструктивним механізмам СРО ліпідів, активізація яких відбувається в період реперфузії. Величина інфаркту мозку залежить від можливостей колатерального кровообігу. Інфаркт мозку найчастіше локалізується в басейні середньої мозкової артерії (75%), рідше — в вертебрально-базилярному басейні (20%), рідко — у системі передньої мозкової артерії (близько 5%). Розрізняють інфаркт мозку білий (ішемічний), червоний (геморагічний) і змішаний. Найбільш часто (в 75% випадків) зустрічаються ішемічні інфаркти.

Симптоми[ред.ред. код]

При тромбозі розвиток захворювання поступовий, часто під час сну. Відмічається період передвісників у вигляді запаморочення, короткочасної слабкості та оніміння в кінцівках. Вогнищеві симптоми розвиваються зазвичай при збереженій свідомості. При інсульті в басейні середньої мозкової артерії спостерігається déviation conjuguée.

Емболія виникає при ендокардитах, миготливій аритмії. Вогнищеві симптоми з'являються швидко, часто з виникненням короткочасної втрати свідомості, іноді фокальні судомні напади.

Діагностика[ред.ред. код]

Пацієнт повинен бути невідкладно обстежений на місці (клінічна картина ТІА або іншого захворювання) або при вступі в стаціонар. У стаціонарі обов'язкові такі діагностичні заходи:

  • якщо симптоматика припускає наявність ішемії в зоні сонної артерії, проводиться ультразвукове дослідження (УЗД), КТ-ангіографія або магнітно-резонансна ангіографія (МРА);
  • контроль серцевого ритму;
  • при підозрі на кардіоемболію — ехокардіографія (ЕхоКГ).

Лабораторні аналізи:

  • загальний аналіз крові;
  • визначення рівня глюкози;
  • визначення електролітів (натрій, калій, хлор, CO2);
  • визначення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ).

Електрокардіографія (ЕКГ).

Візуалізація головного мозку і судин (Douglas, 2003; клас D):

  • магнітно-резонансна томографія (МРТ)/МРА
  • КТ/КТ-ангіографія
  • КТ, УЗД сонної артерії при підозрі на її оклюзію.

Візуалізація головного мозку

Лікування[ред.ред. код]

При відсутності протипоказань (кома, колапс, порушення серцевої діяльності) хворого потрібно транспортувати до стаціонару. Застосовують судиннорозширюючі засоби: еуфілін — 10 мл 2,4% розчину в/в з глюкозою, папаверин — 2 мл 2% розчину п/ш. При падінні серцевої діяльності — 0,5 сл корглікону або строфантину в/в з глюкозою, 1-2 мл кордіаміну п/ш. Застосування антикоагулянтів прямої (гепарин) або непрямої (фенілін, пелентан) дії під контролем показників системи згортання крові. Щоденний туалет шкіри, профілактика пролежнів (кладуть хворого на гумовий круг).

Джерела[ред.ред. код]

  1. Довідник фельдшера/під ред. А. Н. Шабанова. — 4-е вид., стереотип. — М.: Медицина, 1984.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Клінічний протокол надання нейрохірургічної допомоги хворим із ішемічним інсультом. — затверджено

наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13 червня 2008 р. N 317.

  1. Мозковий інсульт: сучасний погляд на проблему та стратегію лікування_С. М. Віничук. — портал m-l.com.ua.
  2. Атипові варіанти ішемічного інсульту_С. М. Віничук_09-2004. — медична газета «Здоров'я України».
  3. Фактори, що впливають на перебіг та результат ішемічного інсульту_О. Д. Шульга_6(22) 2008 / Оригинальные исследования
  4. Метаболічна терапія ішемічного інсульту.
  5. Ішемічний інсульт._Олена Кондратенко. — стаття на ВебМед (webmed.com.ua), 24.08.2011.