Еміль ван Ерменґем: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.6 |
Виправлено джерел: 2; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.6 |
||
| Рядок 14: | Рядок 14: | ||
Припущення про наявність збудника, що спричиняв так звані «ковбасні отруєння» при розвитку в анаеробних умовах, та продукування ним якоїсь отрути вперше зробив німецький лікар [[Юстинус Кернер]], який провів ґрунтовні дослідження і описав їх<ref>Justinus Kerner Das Fettgift oder die Fettsäure und ihre Wirkung auf den tierischen Organismus (Жирна отрута або жирна кислота та її вплив на організм тварин), 1822. {{ref-de}}</ref> |
Припущення про наявність збудника, що спричиняв так звані «ковбасні отруєння» при розвитку в анаеробних умовах, та продукування ним якоїсь отрути вперше зробив німецький лікар [[Юстинус Кернер]], який провів ґрунтовні дослідження і описав їх<ref>Justinus Kerner Das Fettgift oder die Fettsäure und ihre Wirkung auf den tierischen Organismus (Жирна отрута або жирна кислота та її вплив на організм тварин), 1822. {{ref-de}}</ref> |
||
14 грудня 1895 р. у бельгійському місті (тоді селищі з 4 тис. жителів) {{нп|Еллецельс|Еллецельсі|fr|Ellezelles}} виник екстраординарний [[Спалах інфекційної хвороби|спалах]] ботулізму. Музиканти місцевого духового оркестру {{lang-fr|«Fanfare Les Amis Réunis»|||Хор вірних друзів — сурмачів}} грали на похоронах 87-річного місцевого жителя Антуана Кретьє і, як це було прийнято, зібралися в готелі «Півник»<ref> |
14 грудня 1895 р. у бельгійському місті (тоді селищі з 4 тис. жителів) {{нп|Еллецельс|Еллецельсі|fr|Ellezelles}} виник екстраординарний [[Спалах інфекційної хвороби|спалах]] ботулізму. Музиканти місцевого духового оркестру {{lang-fr|«Fanfare Les Amis Réunis»|||Хор вірних друзів — сурмачів}} грали на похоронах 87-річного місцевого жителя Антуана Кретьє і, як це було прийнято, зібралися в готелі «Півник»<ref>{{Cite web |url=http://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/11624135 |title=On the discovery of Clostridium botulinum. |accessdate=1 серпня 2019 |archive-date=28 липня 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20190728224312/https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/11624135 }}</ref>. Тридцять чотири особи разом їли мариновану та копчену шинку. Після їжі музиканти швидко занедужали й помітили в себе двоїння предметів перед очима, порушення ковтання і мовлення, розширення зіниць, і, в подальшому, розвиток м'язового [[параліч]]у. Троє з них (наймолодші, віком 15-21 року) загинули. Із залишків шинки, а також з [[селезінка|селезінки]] і [[Товста кишка|товстого кишечнику]] одного з померлих ван Ерменґем вперше виділив [[патоген|збудника]] — анаеробні спорові [[Паличкоподібні бактерії|бацили]], наразі відомі як ''[[Clostridium botulinum]]''. Він також довів, що токсичні властивості шинки, яка спричинила захворювання, зумовлені отрутою, яку виділяв відкритий ним [[Мікроорганізми|мікроорганізм]], що він успішно довів в експериментах на численних тваринах. Ван Ерменґем зробив висновок, що зростання збудника в шинці відбулося саме в період її [[копчення]]. Він своєю дослідницькою роботою вперше довів, що ботулізм — це все ж таки отруєння, а не пряме втручання збудника. Ван Ерменґем стверджував, що токсин виробляє в харчових продуктах бактерія, і цього не відбувається, якщо концентрація солі висока. Він довів, що після перорального прийому токсин не інактивує нормальний процес травлення, що цей токсин не стійкий до впливу тепла, і що не всі види тварин однаково сприйнятливі до токсину. Ван Ерменґем назвав бактерію як ''Bacillus botulinus''. У 1897 р. він опублікував свої висновки<ref>{{Cite web |url=http://link.springer.com/article/10.1007%2FBF02220526#page-1 |title=van Ermengem EP (February 1897). «Ueber einen neuen anaëroben Bacillus und seine Beziehungen zum Botulismus». Zeitschrift für Hygiene und Infektionskrankheiten (in German) 26 (1): 1-56. |accessdate=1 серпня 2019 |archive-date=2 липня 2019 |archive-url=https://web.archive.org/web/20190702075559/https://link.springer.com/article/10.1007/BF02220526#page-1 }}</ref>. |
||
== Примітки == |
== Примітки == |
||
Поточна версія на 17:55, 19 березня 2022
| Еміль ван Ерменґем | |
|---|---|
 | |
| Народився |
15 серпня 1851[1][2] Левен, округ Левенd, Брабант[d], Бельгія[3] |
| Помер |
29 вересня 1932[4][1][5] (81 рік) Гент, Бельгія[3] |
| Країна |
 Бельгія |
| Діяльність | біолог, викладач університету, бактеріолог |
| Заклад | Гентський університет |
| Членство | Бельгійська королівська академія медицини |
| Діти |
Franz Hellensd François Maretd |
 Еміль ван Ерменґем у Вікісховищі | |
Еміль ван Ерменґем (фр. Émile Van Ermengem, повне ім'я Еміль П'єр Марі ван Ерменґем, фр. Émile Pierre Marie Van Ermengem; 15 серпня 1851, Левен — 29 вересня 1932, Іксель) — бельгійський бактеріолог, професор, відомий відкриттям збудника ботулізму та ботулінічного токсину.
Біографія[ред. | ред. код]
Отримав ступінь доктора медицини в Левенському католицькому університеті в 1875 році. Розпочав свою медичну кар'єру в Берлінському університеті у Роберта Коха. Там багато займався проблемами холери.
Після перебування в Берліні та в різних лабораторіях Парижа, Лондона, Единбурга і Відня його призначено професором кафедри гігієни та бактеріології у Гентського університету.
З 1919 року був постійним секретарем Королівської бельгійської академії медицини, так як був обраний дійсним членом цієї академії.
У Ван Ерменґема було два сини — письменник і критик Франц Елленс і поет, художник і мистецтвознавець Франсуа Маре.
Історія відкриття ботулотоксину і збудника ботулізму[ред. | ред. код]
Припущення про наявність збудника, що спричиняв так звані «ковбасні отруєння» при розвитку в анаеробних умовах, та продукування ним якоїсь отрути вперше зробив німецький лікар Юстинус Кернер, який провів ґрунтовні дослідження і описав їх[6]
14 грудня 1895 р. у бельгійському місті (тоді селищі з 4 тис. жителів) Еллецельсі[fr] виник екстраординарний спалах ботулізму. Музиканти місцевого духового оркестру фр. «Fanfare Les Amis Réunis», дос. «Хор вірних друзів — сурмачів» грали на похоронах 87-річного місцевого жителя Антуана Кретьє і, як це було прийнято, зібралися в готелі «Півник»[7]. Тридцять чотири особи разом їли мариновану та копчену шинку. Після їжі музиканти швидко занедужали й помітили в себе двоїння предметів перед очима, порушення ковтання і мовлення, розширення зіниць, і, в подальшому, розвиток м'язового паралічу. Троє з них (наймолодші, віком 15-21 року) загинули. Із залишків шинки, а також з селезінки і товстого кишечнику одного з померлих ван Ерменґем вперше виділив збудника — анаеробні спорові бацили, наразі відомі як Clostridium botulinum. Він також довів, що токсичні властивості шинки, яка спричинила захворювання, зумовлені отрутою, яку виділяв відкритий ним мікроорганізм, що він успішно довів в експериментах на численних тваринах. Ван Ерменґем зробив висновок, що зростання збудника в шинці відбулося саме в період її копчення. Він своєю дослідницькою роботою вперше довів, що ботулізм — це все ж таки отруєння, а не пряме втручання збудника. Ван Ерменґем стверджував, що токсин виробляє в харчових продуктах бактерія, і цього не відбувається, якщо концентрація солі висока. Він довів, що після перорального прийому токсин не інактивує нормальний процес травлення, що цей токсин не стійкий до впливу тепла, і що не всі види тварин однаково сприйнятливі до токсину. Ван Ерменґем назвав бактерію як Bacillus botulinus. У 1897 р. він опублікував свої висновки[8].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Académie nationale de médecine
- ↑ а б http://www.armb.be/index.php?id=5119
- ↑ UGentMemorialis
- ↑ Національна бібліотека Португалії — 1796.
- ↑ Justinus Kerner Das Fettgift oder die Fettsäure und ihre Wirkung auf den tierischen Organismus (Жирна отрута або жирна кислота та її вплив на організм тварин), 1822. (нім.)
- ↑ On the discovery of Clostridium botulinum. Архів оригіналу за 28 липня 2019. Процитовано 1 серпня 2019.
- ↑ van Ermengem EP (February 1897). «Ueber einen neuen anaëroben Bacillus und seine Beziehungen zum Botulismus». Zeitschrift für Hygiene und Infektionskrankheiten (in German) 26 (1): 1-56. Архів оригіналу за 2 липня 2019. Процитовано 1 серпня 2019.
Джерела[ред. | ред. код]
- Belgian Society for Microbiology. Erick Vandamme & Paul De Vos Emile Pierre Marie Van Ermengem (1851—1932) [1] [Архівовано 3 травня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
- Index biographique des membres, associés et correspondants de l’Académie de médecine, 1820-1990 (фр.)
|
