ЄС-3: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вилучено вміст Додано вміст
Uliana245 (обговорення | внесок)
Створено шляхом перекладу сторінки «EU three»
(Немає відмінностей)

Версія за 13:35, 21 червня 2022

ЄС-3, також відома як Велика трійка ЄС, тріумвірат ЄС, Тріо ЄС або просто Є3, термін, яикй відноситься до Франції, Німеччини та Італії, групи, яка складається з трьох великих членкинь-засновниць Європейського Союзу.[1][2][3]

Цей термін також використовувався для позначення угруповання Франції, Німеччини та Сполученого Королівства, особливо під час переговорів з Іраном у 2003 році.[4][5][6]

Діяльність

Німеччина, Франція та Італія були частиною початкової шести засновників ЄС разом із країнами Бенілюксу. Сполучене Королівство приєдналося до європейських співтовариств у 1973 році і вирішили вийти у 2016 році.

Перемовини з Іраном

Міністри закордонних справ країн ЄС у 2006 році
Міністри ЄС-3 і головний переговорник Ірану Хасан Рухані, Саадабадський палац, Тегеран, жовтень 2003 р.

У 2003 році Франція, Німеччина та Великобританія почали переговори, намагаючись обмежити іранську ядерну програму, що призвело до Тегеранського декларації від 21 жовтня 2003 року та добровільної Паризької угоди від 15 листопада 2004 року.[7][8][9]

ЄС 3+3, який частіше називають Є3+3,[10] відноситься до угруповання, яке включає ЄС-3 і Китай, Російську Федерацію та Сполучені Штати. Воно було створене, коли ці держави приєдналися до дипломатичних зусиль ЄС з Іраном у 2006 році. У Сполучених Штатах і Росії він більш відомий як P5+1, що відноситься до п'яти постійних членів Ради Безпеки ООН плюс Німеччина.[11]

Італія брала участь у низці цих зустрічей у період з 2006 по 2007 роки.[12] У 2014 році на прохання прем'єр-міністра Італії Маттео Ренці міністр закордонних справ Федеріка Могеріні була призначена Верховним представником ЄС, оскільки переговори наближалися до завершення та завершилися розробкою Спільного всеосяжного плану дій у 2015 році [13] . [14]

Інші перемовини

Вирішуючи зберегти європейський проєкт у незмінному стані після голосування Сполученого Королівства за вихід з Європейського Союзу у 2016 році, Франція, Німеччина та Італія закликали до більшої інтеграції на різних тристоронніх самітах у Берліні, Парижі та Вентотені.[15][16][17] Зовсім недавно Франція, Німеччина та Італія узгодили спільну позицію щодо Паризької кліматичної угоди[18], вони розробили проєкт закону ЄС, щоб обмежити китайські придбання європейських фірм і технологій[19], і вони очолюють санкції ЄС проти Північної Кореї.[20]

Статистика

Велика трійка ЄС
Держави Населення Голосування в Раді (до Brexit) Внесок до бюджету ЄС депутати Європарламенту Квінт НАТО G7/G8/G20 P5 нації G4 Об’єднання заради консенсусу
Франція Франція 66,616,416 13,05% 17 303 107 859 € 16,44% 74 Green tickТак Green tickТак Green tickТак Red XНі Red XНі
Німеччина Німеччина 80 716 000 16,06% 22 218 438 941 € 21,11% 96 Green tickТак Green tickТак Red XНі Green tickТак Red XНі
Італія Італія 60,782,668 12,00% 14 359 479 157 € 13,64% 73 Green tickТак Green tickТак Red XНі Red XНі Green tickТак

Див. також

 

Примітки

  1. EU divided on answer to Brexit 'wake up call'. Процитовано 17 June 2017.
  2. Meet the (divided) committee to save Europe. 27 June 2016. Процитовано 17 June 2017.
  3. Brexit: Germany, France, Italy vow no talks before Britain makes formal decision on EU - Brexit: UK EU Referendum - ABC News (Australian Broadcasting Corporation). ABC News. 27 June 2016. Процитовано 17 June 2017.
  4. Bretherton, Charlotte; John Vogler (2006). The European Union as a Global Actor. Routledge. с. 174. ISBN 9780415282451.
  5. Jovanovic, Miroslav (11 September 2002). European Economic Integration: Limits and Prospects. Routledge. ISBN 9781134866571. Процитовано 17 June 2017.
  6. Capet, A. (10 October 2006). Britain, France and the Entente Cordiale Since 1904. Springer. ISBN 9780230207004. Процитовано 17 June 2017.
  7. Peter Crail, Maria Lorenzo Sobrado (1 December 2004). IAEA Board Welcomes EU-Iran Agreement: Is Iran Providing Assurances or Merely Providing Amusement?. NTI. Процитовано 3 April 2015.
  8. Kjell Engelbrekt, Jan Hallenberg (2010). European Union and Strategy: An Emerging Actor. Routledge. с. 94—97. ISBN 9781134106790. Процитовано 3 April 2015.
  9. Joachim Koops, Gjovalin Macaj (2014). The European Union as a Diplomatic Actor. Palgrave Macmillan. ISBN 9781137356864. Процитовано 3 April 2015.
  10. Nuclear talks between Iran and E3+3 to continue in November. Foreign & Commonwealth Office. 16 October 2013. Процитовано 8 November 2013.
  11. You say P5+1, I say E3+3. Процитовано 17 June 2017.
  12. Perché l'Italia non partecipa ai negoziati con l'Iran?. Linkiesta. 16 жовтня 2013.
  13. Greco, Ettore; Ronzitti, Natalino (30 вересня 2016). Rapporto sulla politica estera italiana: il governo Renzi: Edizione 2016. Edizioni Nuova Cultura. ISBN 9788868127138.
  14. Greco, Ettore; Ronzitti, Natalino (30 вересня 2016). Rapporto sulla politica estera italiana: il governo Renzi: Edizione 2016. Edizioni Nuova Cultura. ISBN 9788868127138.
  15. Merkel besucht Renzi Wie das Europa-Tandem zum Trike wurde. FAZ.NET. 31 August 2016. Процитовано 17 June 2017.
  16. Europe Is Already Plotting A Future Without Britain. BuzzFeed. Процитовано 17 June 2017.
  17. Italy joins Europe's big league, but is it primed to fail?. 1 September 2016. Процитовано 17 June 2017.
  18. Germany, France, Italy: Paris Agreement 'cannot be renegotiated'. Evening Standard. 1 червня 2017.
  19. EU drafting law to restrain Chinese takeovers | DW | 28.01.2018. DW.COM.
  20. says, Johan Stavers (4 вересня 2017). Germany, France, Italy seek tougher EU sanctions on North Korea.

Посилання