Євдокименко Володимир Юхимович
| Євдокименко Володимир Юхимович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
2 лютого 1927 Житомир, Українська СРР, СРСР |
| Помер | 9 листопада 1996 (69 років) |
| Країна |
 СРСР Україна |
Євдоќименко Волод́имир Юх́имович (2 лютого 1927, Житомир — 9 листопада 1996, Київ) — український радянський філософ. Доктор філософських наук (1968), професор.
Життєпис[ред. | ред. код]
Володимир Євдокименко закінчив Київський університет імені Т. Г. Шевченка у 1949 році.[джерело?] З 1949 року працював у Інституті філософії Академії наук України.
У 1964—1972 роках був завідувачем відділу «історії філософії та соціологічної думки на Україні», у 1972—1984 рр. — завідувач сектору теоретичних проблем вдосконалення національних відносин, 1989—1990 рр.— головний науковий співробітник сектору методологічних проблем контрпропаганди відділу історії філософії, від 1990 р. — провідний науковий співробітник-консультант.
Причетність до комуністичних репресій[ред. | ред. код]
В рамках погрому української інтелігенції 1972 року, радянські репресивні органи підняли питання щодо праці Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?» 1965 року. За офіційною інформацією, ЦК КПУ постановою від 7 лютого 1972 року доручив комісії в складі А. Д. Скаби (голова), В. Ю. Євдокименка, Ю. О. Збанацького, В. П. Козаченка, Л. П. Нагорної, П. О. Недбайла, В. А. Чирка, М. З. Шамоти та П. Й. Ящука розглянути листа Івана Дзюби, адресованого першому секретарю ЦК КПУ Петру Шелесту та голові Ради Міністрів УРСР Володимирові Щербицькому, та додану до листа працю «Інтернаціоналізм чи русифікація?».
15 лютого 1972 р. комісія, «проаналізувавши згаданий лист та матеріал І. Дзюби, а також вивчивши матеріали зарубіжної антирадянської преси і радіо за період з 1966 по 1972 рік» комісія «прийшла до висновку, що підготовлений Дзюбою матеріал „Інтернаціоналізм чи русифікація?“ є від початку й до кінця пасквілем на радянську дійсність, на національну політику КПРС і практику комуністичного будівництва в СРСР».[1] 1973 року, за «антирадянську» працю «Інтернаціоналізм чи русифікація?», Київський обласний суд засудив Івана Дзюбу до 5 років ув'язнення і 5 років заслання.[2].
Василь Стус стверджував, що рецензія цієї комісії була «з відверто поліційними, кровожерними заявами», а про самих рецензентів, яких він називав «внутрішніми рецензентами КДБ», заявляв що «їхня вина в проведенні масових репресій така сама, як і штатних кагебістів. Вони такі самі душогуби, як слідчі і судді.»[3]
Наукова діяльність[ред. | ред. код]
Євдокименко проводив наукові дослідження з історії української філософії, теорії та методології вивчення нації й міжнаціональних відносин. Його дослідження витримані у межах офіційної радянської ідеології та позначені тенденційною інтерпретацією так званого «українського буржуазного націоналізму». За редакцією Володимира Євдокименка було видано низку колективних монографій, зокрема «З історії філософії та соціології на Україні» (К., 1968), «Історія філософії на Україні» (К., 1987–88).
Праці[ред. | ред. код]
- Суспільно-політичні погляди Панаса Мирного. 1955, Київ;
- Суспільно-політичні погляди М. Коцюбинського. 1964, Київ;
- Критика ідейних основ українського буржуазного націоналізму. 1967, Київ;
- Розвиток філософії в Українській РСР. 1968, Київ;
- Буржуазний націоналізм — запеклий ворог інтернаціонального єднання трудящих. 1976, Київ;
- Націоналізм і нації. 1981 (співавт.), Київ.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ ЦЕНТРАЛЬНОМУ КОМІТЕТУ КП УКРАЇНИ ПРО ЛИСТ І. ДЗЮБИ ТА ПОДАНИЙ ДО НЬОГО МАТЕРІАЛ. НАДІСЛАНІ ДО ЦК КП УКРАЇНИ. Архів оригіналу за 25 листопада 2015. Процитовано 18 квітня 2021.
- ↑ Сергій Грабовський. Хто ви, академіку Дзюбо [Архівовано 26 листопада 2015 у Wayback Machine.] // Український тиждень
- ↑ Василь Стус. Я обвинувачую // Сучасність. Січень 1976 — Ч. 1(181) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 листопад 2015. Процитовано 16 серпень 2015.
Посилання[ред. | ред. код]
- Євдокименко Володимир Юхимович — усна історія Львівського національного університету імені Івана Франка [Архівовано 31 січня 2021 у Wayback Machine.]
|
