Іво Даалдер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іво Даалдер
Народився 2 березня 1960(1960-03-02) (64 роки)
Гаага, Нідерланди
Країна  США
Діяльність політолог, дипломат
Галузь міжнародні відносини
Alma mater Кентський університет, Джорджтаунський університет і Массачусетський технологічний інститут
Знання мов англійська[1]
Заклад Мерілендський університет
Посада Список постійних представників США при НАТО
Нагороди

Іво Г. Даалдер (англ. Ivo H. Daalder; нар. 2 березня 1960(19600302), Гаага, Нідерланди) — американський політолог, дипломат та консультант. З липня 2013 року він очолює Чиказьку раду з глобальних питань, до цього був постійним представником США у Раді Організації Північноатлантичного договору (НАТО) з травня 2009 по липень 2013. Він є фахівцем з європейської безпеки. Дослідник у галузі міжнародних відносин в Інституті Брукінгс, він входив до штабу Ради національної безпеки Сполучених Штатів при адміністрації президента Білла Клінтона, був одним із зовнішньополітичних радників політиків-демократів Говарда Діна у 2004 році і Барака Обами у 2008 році під час їх президентських кампаній.

Освіта та академічна кар'єра[ред. | ред. код]

Даалдер отримав освіту в Кентському університеті, Оксфордському університеті та Джорджтаунському університеті та отримав ступінь Ph.D з політології в Массачусетському технологічному інституті.

Він був співробітником Центру науки та міжнародних відносин Гарвардського університету та Міжнародного інституту стратегічних досліджень у Лондоні. Отримав стипендію Дослідницького центру П'ю для жослідження міжнародних відносин та стипендію міжнародних відносин Ради з міжнародних відносин. Даальдер був доцентом у Школі суспільних відносин Університету Меріленда, де він також керував дослідженнями Центру міжнародних досліджень та досліджень в галузі безпеки. Він був старшим науковим співробітником у галузі зовнішньої політики в Інституті Брукінгса з 1997 по 2009 рр., де займався питаннями європейської безпеки, трансатлантичних відносин та національної безпеки.

Рада національної безпеки та Комісія Гарт-Рудман[ред. | ред. код]

У 1995-1997 роках Даальдер працював директором у справах Європи з питань співробітників Ради національної безпеки при президенті Біллі Клінтону, де він відповідав за координацію політики Сполучених Штатів у відношенні Боснії. З 1998-2001 рр. Далдер працював членом дослідницької групи Комісії США з національної безпеки / 21-го століття (Комісія Гарт-Рудман), багаторічної експертизи вимог та установ національної безпеки США.

Постійний представник у НАТО[ред. | ред. код]

11 березня 2009 року президент Обама висунув кандидатуру Даальда на посаду Постійного представника Сполучених Штатів Америки в НАТО, який зазвичай називають "посолом США в НАТО".

Одне з питань, на яке звернув увагу Даальдер, це відсутність комунікації з питань безпеки між НАТО та Європейським Союзом. У жовтні 2010 року він написав в «International Herald Tribune»:

Можливості НАТО та ЄС мають бути синхронними, і їхні операції повинні бути взаємодоповнюючими. Ми повинні регулярно брати активний і прозорий обмін думками з широкого кола спільних інтересів. Політика повинна підтримувати роботу на місцях, тим, хто на жорстокому шляху не повинен працювати над нашими провалами в Брюсселі
.

Втручання НАТО в Лівію[ред. | ред. код]

Даалдер був Постійним представником США в НАТО у лютому 2011 року, коли громадянська війна в Лівії почалася з повстань проти Муамара Каддафі в декількох містах, після чого в результаті військового придушення режиму Каддафі. 17 березня 2011 року Рада Безпеки ООН прийняла резолюцію, в якій закликали міжнародне співтовариство вжити "всіх необхідних заходів" для захисту цивільних осіб в Лівії. 19 березня після дозволу ООН Сполучені Штати очолили коаліцію союзних країн, включаючи Бельгію, Канаду, Данію, Францію, Італію, Нідерланди, Норвегію, Іспанію та Сполучене Королівство, здійснивши повітряні удари проти сил Каддафі, знищивши його система протиповітряної оборони та накладення зони без польотів та морської блокади для запобігання постачань зброї.

Після першого успіху Даальдер очолив зусилля США, щоб переконати НАТО взяти на себе командування та контроль над операцією. 27 березня Північноатлантична рада одноголосно прийняла рішення взяти на себе відповідальність за те, що стало відомо під назвою Operation Unified Protector. Операція мала три місії; для поліції ембарго на постачання зброї, для патрулювання зони без польотів та для захисту цивільних осіб. Чотирнадцять союзників НАТО взяли участь у операціях, а також контингенти з Йордану, Марокко, Катару та Об'єднаних Арабських Еміратів. У Лівії, на відміну від інших військових втручань в Косові, Іраку та Афганістані, Сполучені Штати виконували значною мірою допоміжну роль, забезпечуючи розвідку, повітряне спостереження та дозаправлення, тоді як інші союзники НАТО, включаючи Францію, Велику Британію, Данію та Бельгію, літали більшу частину бомбардування місій.

Перші дві місії були швидко створені, але завдяки присутності сил Каддафі в цивільних районах чи поблизу них НАТО не змогла завдати повної сили. Проте до серпня 2011 року опозиційні сили були досить сильні, щоб захопити Триполі, і протягом двох місяців взяли під контроль всю країну. 23 жовтня 2011 - 233 днів після початку операції "Об'єднаний протектор" - Північноатлантична рада НАТО оголосила про завершення своєї місії .

У лютому 2012 року Даалдер та адмірал Джеймс Ставрідіс, Верховний головнокомандувач об'єднаних збройних сил НАТО в Європі, написали власний вердикт щодо операції у закордонних справах: "Операції НАТО в Лівії справедливо висвітлювали як модельне втручання. Альянс швидко реагував на погіршення ситуації що загрожувало сотням тисяч мирних жителів, що повставали проти гнітючого режиму, вдалося захистити ці цивільні особи і в кінцевому підсумку забезпечити час і місце для того, щоб місцеві сили повалили Муамара Каддафі, і це було зроблено за участі партнерів у регіоні та спільного використання тягар серед партнерів Альянсу ".

Чиказька рада з глобальних питань[ред. | ред. код]

У липні 2013 року Даальдер став президентом Чиказької ради з глобальних питань - незалежного незалежного аналітичного центру, який скликає провідні глобальні голоси, проводить незалежні дослідження та залучає громадськість до розуміння та впливу на громадський дискурс з критичних глобальних проблем. За Даальде Рада розширив охоплення і актуальність своєї глобальної роботи, збільшивши свій реєстр експертів та портфель питань; розширення історичної платформи Ради для глобальних лідерів для залучення громадськості; створення глобальної аудиторії шляхом підключення через цифрові та соціальні медіа канали; відродження бренду Ради; і зростає фінансова, фундаментальна та членська підтримка. Даальдер також задумав і очолив 2015 рік у Чиказькому форумі з глобальних міст, сьогодні щорічну конференцію в партнерстві з Financial Times, яка скликає лідерів та делегатів з усього світу для проведення міжгалузевого дослідження впливу та впливу глобальних міст на формування світової майбутнє Після цього бурхливого зростання Рада посіла перше місце в "Think Tank to Watch", який було запущено в Індексі Think Tank 2015 у Глобальному університеті штату Пенсільванія.

Книги[ред. | ред. код]

Газетні статті[ред. | ред. код]

Інші публікації[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Посилання[ред. | ред. код]