Ізабела Любомирська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ізабела Любомирська, 1782 рік

Ізабе́ла Любоми́рська з Чартори́йських (уроджена Ельжбета Гелена Анна Чарторийська; * 21 травня 1733, за іншими даними 1736, Варшава — † 25 листопада 1816, Відень, Австрія) — меценат і колекціонер творів мистецтва епохи рококо.

Біографія[ред.ред. код]

Дочка Олександра Августа Чарторийського, порно зіркою руського воєводи, дружина Станіслава Любомирського (від 9 червня 1753 року), великого коронного маршалка, прабабця Альфреда Потоцького, намісника Галичини.

У власності Любомирської перебували варшавські палаци у Віланові, Урсинові та «Мон Кото» на Мокотові. Вона поклала наріжний камінь під будівництво Народного Театру у Варшаві. Була ініціаторкою перебудови замку в Ланьцуті у стилі рококо на зламі XVIII та XIX століть.

Одна із найвідоміших жінок в Речі Посполитій XVIII ст. Брала активну участь у політичних іграх свого часу. Спочатку була прихильною до короля Станіслава Августа Понятовського, а згодом боролася з ним. З огляду на невдачі своєї політичної боротьби перенеслася спочатку до Парижа, а після вибуху Великої французької революції, багато часу перебувала у Відні. Крім політичної діяльності вирізнялася як особлива опікунка селян.

Володіла 14 містами і 366 селами, значна частина яких були розташовані на українських землях (серед них і Сатанів із навколишніми селами).

Мала чотири доньки — Ельжбету (1755–1783), Юлію (1764–1794), Олександру (1760–1836) та Констанцію Малгожату (1761–1840).

Посилання[ред.ред. код]