Ізраїльське царство

Ізраїльське царство івр. ממלכת ישראל Царство
XI сторіччя до н. е. — 722 рік до н. е. →   →
Різні інтерпретації того, що Біблія говорить про розміри Ізраїльського царства часів Давида (1000-930 р. до н. е.)
Столиця	* Єрусалим * Шхем * Фірца * Самарія
-	Шаул
-	Давид
-	Соломон
-	Юдаїзм

Ізраїльське царство (івр. ממלכת ישראל) — давнє єврейске царство. Згідно з Біблією, засноване у XI столітті до н. е. пророком Самуїлом і першим ізраїльським царем Саулом (Шаулем — у вимові івритом).

Походження назви

Джерелом назви Ізраїль (Ісраель івр. ישראל) є Книга Буття, де патріарх Яков після боротьби з Богом отримує ім'я Ізраїль (Ісраель івр. ישראל): Шаблон:ВЗ2 Тлумачі розходяться у визначенні значення цього слова. За однією версією, це ім'я походить від дієслова сарар івр. שרר (управляти, бути сильним, мати владу, дану зверху), таким образом образуя слово, означающее «Имеющий власть над силами». Другие возможные значения — «Принц Божий» или «Борьба/битва Бога». Впоследствии, еврейский народ, произошедший от Иакова, стал называться «Сыны Израиля», «Народ Ізраїля» або «израильтяне».

Первое в истории упоминание слова «Израиль» было обнаружено на стеле фараона Мернептаха на территории Древнего Египта (конец XIII века до н. э.) и относится к народу, а не к стране. В книге Исход словом «Израиль» также обозначается народ (не страна и не государство) — израильтяне. Лишь после занятия израильтянами Ханаана (современной Палестины) словом «Израиль» обозначается также и страна — территория занимаемая израильтянами. Варто розрізняти два ізраїльські царства:

• Ізраїльське царство як єдину ізраїльську державу, очолювану спочатку Домом Саула і, потім, Домом Давидовим (а саме Давидаом і, після нього, Соломоном),
• Однойменна держава, утворена десятьма колінами Ізраїлевими, невизнаного владою Рехав'ама - сина Соломона.

Історія

Єдине царство

Історія Ізраїльського царства починається зведенням первосвящеником і пророком Самуїлом Саула в царське достоїнство - помазанням на царство Саула як першого Ізраїльського царя. Як свідчать книги Царств, Саул недовго був вірним слугою Божим. Зокрема через Самуїла Бог наказав Саула покарати амаликитян і, в тому числі, віддати царя амаликитян смертній карі і знищити всю худобу амаликитян. Але Саул неповністю виконав Боже повеління. Цар амаликитян був узятий в полон але не убитий, а худобу амаликитян оголошений військовим трофеєм. Іншим разом Саул самочинно зробив цілопалення, не дочекавшись первосвященика - в даному випадку пророка Самуїла, затримався дорогою до військового табору Саула. (За Законом Мойсея здійснювати цілопалення має право тільки первосвященик!) В результаті Самуїлові було велено Богом помазати на царство юного Давида, який в той час пас батьківські стада.

Після убивства Давидом Голліафа в битві, яка визначила перемогу ізраїльського війська над володарів, а також після низки інших вдалих військових акцій проти филистимлян, популярність Давида різко злітає вгору. (Відома фраза: «Саул убив тисячі. Давид убив десятки тисяч».) Саула в паніці, злякавшись, що Давид відніме у нього царський престол. (Нагадаємо Давид мав повне право за законом змістити Саула з царського престолу але не скористався цим правом.) В результаті Ізраїльське царство фактично пережило і першу (але не останню) громадянську війну. Правління Саула завершилося самогубством Саула, — його військо було розгромлене військом филистимлян і його син загинув у битві, сам же Саул наклав собою побоюючись бути взятим у полон.

Період царювання Давида і Соломона — золоте століття Ізраїльського царства. В 1010 до н. е. Давид переносить столицю в Єрусалим. Давид значно розширює місто. Але і його правління було небезхмарним. Зокрема трапилася нова громадянська війна. На це раз Давиду протистояв його син Абесалом, незаконно претендував на царський престол. В результаті це війни Абесалом гине незважаючи на небажання Давида його вбивати, — Абесалом убитий слугами Давида, тоді як Давид не санкціонував вбивство Абесалома. Тим не менш відоме Давидом ізраїльське царство достатньо вдало веде війни проти зовнішніх ворогів. Також, в тому числі Єрусалимі, ведеться велике будівництво. Давид також намірився побудувати храм замість скинії. (Як відомо, намір Давида реалізована було Соломоном.)

Соломон (1010 до н. е.-970 до н. е.) — син і наступник Давида на Ізраїльському царському престолі увійшов в історію як наймудріший із царів і як будівельник Єрусалимського храму. Соломон зміг розвинути зовнішньо-та внутрішньополітичні досягнення Давида. Власне в правління Соломона Ізраїльське царство перебувало в зеніті своєї могутності.