Давид
Давид — один з найвідоміших персонажів Біблії, другий цар давнього Ізраїлю, правнук Боаза та Рут. Давид був наймолодшим з вісьмох синів Єссея, народився у місті Віфлеємі біля 1085 року до н. е. Увійшов у історію як Цар, автор псалмів, пророк та Месія. У Синодальному перекладі Біблії написано, що Давид мав світле волосся [1], хоча в інших перекладах наприклад Огієнка замість слова «белокурый» — «білявий» використане слово «рум'яний»,[2] так само в Перекладі Нового світу,[3] а крім цього у нього було гарне обличчя та не дуже високий зріст, він вмів приємно грати на музичних інструментах. Царював 40 років (близько 1004 — 965 до н. е.): сім років і шість місяців був царем Юдеї (зі столицею в Хевроні), м — царем об'єднаного царства Ізраїлю та Юдеї (зі столицею в Єрусалимі).
Вперше згадується як молодий пастушок, котрий майже випадково попадає на війну з філістимлянами та долає велетня супротивників Голіафа, чим рятує своїх родичів-ізраїльтян.
Останній суддя Ізраїлю та пророк Самуїл помазує Давида на трон Царя Ізраїлю замість втратившого Боже благовоління Саула.
Давид привів народ Ізраїлю до багатьох перемог у війнах за незалежність та вплив серед сусідніх держав та народів, але більше він відомий своїми надхненними віршами-псалмами, що досі використовуються християнами та юдеями, як взірець віри та молитви.
Сином Давида та одної з його жінок Вірсавії був відомий своєю мудрістю цар Соломон.
Багатьма вченими Давид розглядається як прообраз майбутнього Месії Ісуса Христа. Сам Ісус часто згадує Давида та цитує його псалми у Новому Заповіті.
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Давид |
Див. також [ред.]
Примітки [ред.]
