Індійсько-японські відносини
| Індійсько-японські відносини | |
|---|---|
| |
 Індія |
 Японія |
Індійсько-японські відносини були міцними протягом усієї історії. Між Індією та Японією століттями йшов культурний обмін, в першу чергу в результаті поширення буддизму, побічно з Індії до Китаю, а потім і до Японії.
Під час Другої світової війни японська імператорська армія використовувала війська Індійської національної армії у боях проти британських сил. Індія є найбільшим одержувачем японської офіційної допомоги з метою розвитку[1]. Індія та Японія стояли один за одного в критичні моменти їхньої історії[1]. Дипломатичні відносини між двома країнами залишаються теплими з моменту набуття Індією незалежності. Японські компанії, такі як Sony, Toyota, Honda мають заводи з виробництва товарів в Індії. Також у зв'язку з розвитком індійської економіки вона є великим ринком для японських фірм, які, по суті, були одними з перших, які почали інвестування в індійське виробництво. Найбільш видною японською компанією-інвестором є автомобільний гігант Suzuki, який у партнерстві з індійською компанією «Maruti Suzuki» був донедавна найбільшим індійським виробником автомобілів.
У грудні 2006 візит прем'єр-міністра Індії Манмохана Сінгха до Японії завершився підписанням «Спільної заяви між Японією та Індією про стратегічне та глобальне партнерство». Японія інвестує в багато інфраструктурних проектів в Індії, наприклад: в проект - Метро Делі.
У 2007 Морські сили самооборони Японії взяли участь у міжнародних навчаннях в Індійському океані, в яких також брали участь військово-морські сили Індії, Австралії, Сінгапуру та Сполучених Штатів. Також в 2007 оголошений роком «Індійсько-японської дружби».
На 10 вересня 2020 заплановано проведення онлайн-переговорів прем'єр-міністра Індії та Японії, в рамках яких планується укласти угоди про зміцнення економічного співробітництва[2].
Історичні відносини[ред. | ред. код]
Культурний обмін між Індією та Японією розпочався на початку VI століття із запровадженням буддизму в Японію з Індії. Індійський монах Бодхісена прибув Японію в 736 поширювати буддизм і представив жителям Великого Будду, побудованого Тодай-дзи, і залишається у Японії до смерті 760. Буддизм і нерозривно пов'язана з ним індійська культура вплинули на японську культуру, що досі відчувається і сьогодні в результаті почуття доброзичливості між двома країнами[3].
Внаслідок зв'язку буддизмом між Індією та Японією, ченці та вчені часто подорожували між двома країнами. Буддійські ченці з Індії відвідували Японію з VIII ст.[4] Стародавні записи з нині знищених бібліотеки університету Наланда в Індії описують вчених та школярів-японців, які відвідували школу[5]. Одним із найвідоміших японських мандрівників до Індії був Тендзюку Токубей (1612-1692), названий на честь Тендзюку («Небесна Обитель»), японська назва для Індії.
Культурний обмін між двома країнами створив багато паралелей у їхньому фольклорі. Сучасна популярна культура заснована на цьому фольклорі, наприклад, твори у жанрі фентезі - манга та аніме. Богиня, відома в Індії як Сарасваті, у Японії відома як Бензайтен.
Рух за незалежність Індії[ред. | ред. код]
Друга світова війна[ред. | ред. код]
Сучасні відносини[ред. | ред. код]
У 2014 індійський прем'єр-міністр Нарендра Моді відвідав з візитом Японію. Його візит ознаменувався підписанням цілої низки документів, зокрема, сторони створили "Стратегічне глобальне партнерство"[6][7].
Економіка[ред. | ред. код]
У серпні 2000 японський прем'єр-міністр з офіційним візитом відвідав Індію. На зустрічі представники двох країн домовилися створити "Глобальне партнерство Індії та Японії у XXI столітті". За цим був візит індійського прем'єра Ваджпаї до Японії в грудні 2001, в ході візиту сторони підписали "Спільну декларацію Японії та Індії" від 10 грудня [8]. У ній, зокрема, відзначалася відданість сторін ідеалам демократії та ринкової економіки, духу толерантності, повазі різноманіття та принципам взаємної вигоди[8].
Армія[ред. | ред. код]
Індійські ВМФ у 2007 брали участь у найбільших військово-морських навчаннях за участю флотів США, Японії, Австралії, а також Сінгапуру, які отримали назву Малабар. Також з 2007 розвивається військово-політична співпраця у чотиристоронньому форматі.
6 жовтня 2021 в Аравійському морі стартували військово-морські навчання морських сил самооборони Японії та ВМС Індії. Метою даних навчань заявлено вироблення розуміння дій у ході морських операцій та розвиток оперативної взаємодії особового складу двох країн.
Два кораблі ВМС Індії "Шивалік" та "Каморта" прибули до японського порту Йокосука для участі у морських навчаннях "Малабар", які пройшли з 8 по 18 листопада 2022.
Сухопутні сили самооборони Японії з 28 лютого по 2 березня 2023 провели спільні військові навчання «охоронець Дхарми» з підрозділами індійської армії на полігоні «Айбано», Такасіма, спрямовані на «відбиття можливої агресії з боку КНР».
Культура[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б PM'S ADDRESS TO JOINT SESSION OF THE DIET. Офис премьер-министра Индии. 14 грудня 2006. Архів оригіналу за 10 вересня 2012. Процитовано 14 листопада 2009.(англ.)
- ↑ Переговоры с Премьер-министром Индии Нарендрой Моди. Президент России (рос.). Архів оригіналу за 1 липня 2020. Процитовано 19 серпня 2020.
- ↑ Japan-India Relations. Министерство иностранных дел Японии. Архів оригіналу за 10 вересня 2012. Процитовано 8 листопада 2008.(англ.)
- ↑ Leupp, Gary P. Interracial Intimacy in Japan. — Continuum International Publishing Group, 2003. — С. 37. — ISBN 0826460747.(англ.)
- ↑ Garten, Jeffrey (9 грудня 2006). Really Old School. New York Times. Архів оригіналу за 5 листопада 2011. Процитовано 8 листопада 2008.(англ.)
- ↑ Iain Marlow (3 вересня 2014). India's Modi maintains warm ties with Japan's Abe. The Globe and Mail. Архів оригіналу за 26 жовтня 2016. Процитовано 20 січня 2020.
- ↑ Dipanjan Roy Chaudhury (2 вересня 2014). India, Japan sign key agreements; to share 'Special Strategic Global Partnership'. Economic Times. Архів оригіналу за 12 вересня 2016. Процитовано 20 січня 2020.
- ↑ а б Japan-India Joint Declaration Tokyo, December 10, 2001. Архів оригіналу за 7 березня 2022. Процитовано 20 січня 2020.