Інститут ядерної фізики Макса Планка
| Інститут ядерної фізики Макса Планка | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
Основні дані
| ||||
| Засновано | 1958 | |||
| Абревіатура | MPIK | |||
| Сфера | атомна фізика | |||
| Країна |
 Німеччина | |||
| Тип | Інститут Макса Планкаd | |||
| Материнська організація |
Товариство імені Макса Планка | |||
| Членство | Informationsdienst Wissenschaftd[1] | |||
| Вебсторінка | mpi-hd.mpg.de | |||
Мапа
| ||||
 | ||||
 Інститут ядерної фізики Макса Планка у Вікісховищі | ||||
Інститут ядерної фізики Макса Планка (нім. Max-Planck-Institut für Kernphysik) - науково-дослідний інститут Товариства Макса Планка, що займається фундаментальними дослідженнями в галузі астрофізики та квантової динаміки. Інститут розташований біля підніжжя гори Кенігштуль у Гейдельберзі. Він був заснований у 1958 році за ініціативою Вальтера Боте на основі Інституту фізики, який існував з 1930 року при Інституті медичних досліджень імені Макса Планка.
Першим директором інституту був Вольфганг Гентнер. З 1966 року інститутом керує рада директорів. В інституті працює шість кафедр та декілька окремих наукових груп. Інститут нараховує близько 400 співробітників, а також певну кількість студентів-дипломників і науковців-відвідувачів.
Вчені інституту беруть участь в багатьох міжнародних колабораціях. Особливо інтенсивна співпраця існує з такими великими дослідницькими установами, такими як GSI (Дармштадт), DESY (Гамбург), CERN (Женева), INFN - LNGS (Assergi L'Aquila) і Інститут Вайцмана (Ізраїль).
Також інститут тісно співпрацює з Гайдельберзьким університетом, де викладають директори та інші співробітники інституту. Молодих вчених підтримують три Міжнародні дослідницькі школи Макса Планка (IMPRS) та одна програма для аспірантів.
Дослідження[ред. | ред. код]
В Інституті ядерної фізики проводяться експериментальні й теоретичні дослідження в області астрофізики елементарних частинок та квантової динаміки.
Дослідження з астрофізики елементарних частинок включають в себе астрофізику високих енергій, фізику нейтрино, фізику важких кварків і астрономічних інфрачервоних джерел, спостереження гамма-квантів і нейтрино, теоретичні дослідження темної матерії і темної енергії.
Дослідження з квантової динаміки концентруються на багаточастинковій динаміці атомів і молекул. Реакційні мікроскопи використовуються для «зйомки» простих хімічних реакцій. Накопичувачі та іонні пастки дозволяють проводити точні експерименти практично в космічних умовах. Методами теоретичної фізики досліджується взаємодія інтенсивного лазерного світла з речовиною. Проводяться експерименти з високоточного вимірювання маси та генерації ультракоротких лазерних імпульсів.
Інститут бере участь в багатьох наукових проектах:
- BOREXINO – детектор нейтрино в Національній лабораторії Гран Сассо для вивчення механізмів ядерних реакцій на Сонці.
- Double Chooz - реакторний нейтринний експеримент для визначення кута змішування нейтрино тета 13 .
- FLASH – лазер на вільних електронах у DESY
- GERDA – прецизійний експеримент для демонстрації безнейтринного подвійного бета-розпаду .
- GLoBES - програмне забезпечення для моделювання різноманітних нейтринних експериментів.
- HESS - система черенковських телескопів в Намібії для гамма-астрономії.
- HITRAP – проект Центру дослідження важких іонів імені Гельмгольца GSI для вимірювання g-фактора високоіонізованого урану.
- KATRIN - мас-спектрометр для визначення маси нейтрино в результаті радіоактивного бета-розпаду.
- XENON - експеримент для прямого виявлення темної матерії.
- CTA - проєкт гамма-обсерваторії з черенковськими телескопами
Устаткування[ред. | ред. код]
Основні прилади, розташовані в Інституті ядерної фізики:
- Кілька електронно-променевих іонних пасток (Electron Beam Ion Trap, EBIT) для генерації, зберігання та дослідження важких іонів (таких, наприклад, як ртуть, йонізована 78 разів). Іони аналізуються за допомогою точних спектрометрів і стають доступними для інших експериментів (наприклад, реакційний мікроскоп ). Один з EBIT був спеціально розроблений як переносний пристрій і використовувався в DESY в Гамбурзі та в BESSY в Берліні для вивчення взаємодії високозаряджених іонів із синхротронним випромінюванням.
- Кільце ультрахолодного зберігання (англ. cryogenic storage ring, CSR), електростатичне накопичувальне кільце для експериментів з молекулярними йонами в умовах, близьких до міжзоряних хмар.
Колишні директори[ред. | ред. код]
- Вольфганг Гентнер (1958–1974)
- Ульріх Шмідт-Рор (1961–1994)
- Теодор Маєр-Кукук (1964–1966)
- Йозеф Церингер (1964–1970)
- Пітер Брікс (1972–1986)
- Ганс-Арвед Вайденмюллер (1972–2001)
- Хьюго Фехтіг (1974–1994)
- Богдан Повг (1975–2000)
- Генріх Й. Фельк (1975–2005)
- Вернер Гофман (1988–2019)
- Дірк Швальм (1993–2005)
- Конрад Мауерсбергер (1994–2003)
- Йоахім Ульріх (2001–2012)
Література[ред. | ред. код]
- Jürgen Kiko, Ulrich Schmidt-Rohr: Max-Planck-Institut für Kernphysik, herausgegeben von der Max-Planck-Gesellschaft, München : Generalverwaltung der Max-Planck-Gesellschaft 1984, erste Auflage 1975, Reihe Berichte und Mitteilungen ; 84,2