Бета-частинки

Бе́та-части́нки (рос. бета-частицы, англ. beta particles, нім. Betateilchen) — електрони й позитрони, які вилітають із атомних ядер деяких радіоактивних речовин при радіоактивному бета-розпаді. Напрям руху бета-частинок змінюється магнітними і електричними полями, що свідчить про наявність у них електричного заряду. Швидкості електронів досягають 0,998 швидкості світла. Бета-частинки іонізують гази, викликають люмінесценцію багатьох речовин, діють на фотоплівки.

Основною реакцією утворення бета-частинок є розпад нейтрона чи протона в ядрі атома за однією із схем:

$n \rightarrow p^+ + e^- + \bar{\nu}$

$p^+ \rightarrow n + e^+ + \nu$,

де n - нейтрон, p⁺ - протон, p⁻ - антипротон, e⁻ - електрон, e⁺ - позитрон, ν - нейтрино, $\bar{\nu}$ - антинейтрино.

Бета-частинки - заряджені частинки, а тому інтенсивно взаємодіють з речовиною на всій довжині свого пробігу. Вони залишають за собою трек іонізованих атомів і молекул. При детектуванні в камерах Вільсона й бульбашкових камерах в магнітному полі, трек закручується, що дозволяє ідентифікувати бета-частинки за їхньою масою.

Див. також

• Альфа-частинки
• Гамма-квант
• Бета-розпад
• Радіоактивність

Література

• Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
• Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.

Це незавершена стаття з фізики. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.