Бета-частинки
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Бе́та-части́нки (рос. бета-частицы, англ. beta particles, нім. Betateilchen) — електрони й позитрони, що їх випускають атомні ядра деяких радіоактивних речовин при радіоактивному бета-розпаді. Напрям руху змінюється магнітними і електричними полями. Швидкості електронів досягають 0,998 швидкості світла. Бета-частинки іонізують гази, викликають люмінесценцію багатьох речовин, діють на фотоплівки.
Основною реакцією утворення бета-частинок є розпад нейтрона за однією із схем
,
де n - нейтрон, p+ - протон, p- - антипротон, e- - електрон, e+ - позитрон, ν - нейтрино, 
- антинейтрино. Ці реакції відбуваютсья здебільшого всередині ядра.
Бета-частинки - заряджені частинки, а тому інтенсивно взаємодіють з речовиною на всій довжині свого пробігу. Вони залишають за собою трек іонізованих атомів і молекул. При детектуванні в камерах Вільсона й бульбашкових камерах в магнітному полі, трек закручується, що дозволяє ідентифікувати бета-частинки за їхньою масою.
[ред.] Дивись також
[ред.] Література
- Українська радянська енциклопедія
- Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: «Донбас», 2004. ISBN 966-7804-14-3
 |
Це незавершена стаття з фізики. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
