Бета-частинки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Бе́та-части́нки (рос. бета-частицы, англ. beta particles, нім. Betateilchen) — електрони й позитрони, які вилітають із атомних ядер деяких радіоактивних речовин при радіоактивному бета-розпаді. Напрям руху бета-частинок змінюється магнітними і електричними полями, що свідчить про наявність у них електричного заряду. Швидкості електронів досягають 0,998 швидкості світла. Бета-частинки іонізують гази, викликають люмінесценцію багатьох речовин, діють на фотоплівки.

Основною реакцією утворення бета-частинок є розпад нейтрона чи протона в ядрі атома за однією із схем:

 n \rightarrow p^+ + e^- + \bar{\nu}
 p^+ \rightarrow n  + e^+ + \nu ,

де n - нейтрон, p+ - протон, p - антипротон, e - електрон, e+ - позитрон, ν - нейтрино,  \bar{\nu} - антинейтрино.

Бета-частинки - заряджені частинки, а тому інтенсивно взаємодіють з речовиною на всій довжині свого пробігу. Вони залишають за собою трек іонізованих атомів і молекул. При детектуванні в камерах Вільсона й бульбашкових камерах в магнітному полі, трек закручується, що дозволяє ідентифікувати бета-частинки за їхньою масою.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]


Фізика Це незавершена стаття з фізики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.