Іоганн Генріх (маркграф Моравії)
| Іоганн Генріх | |
|---|---|
| нім. Johann Heinrich чеськ. Jan Jindřich | |
 | |
| Народився |
12 лютого 1322 або 12 лютого 1322[2] Мельник[3][2] |
| Помер |
12 листопада 1375[1] (53 роки) або 12 листопада 1375[2] (53 роки) Брно, Землі Богемської Корони, Священна Римська імперія[3][2] |
| Поховання | Church of St. Thomasd |
| Діяльність | король |
| Титул | Margrave of Moraviad і count of Tyrold |
| Рід | Люксембурги |
| Батько | Ян Люксембурзький |
| Мати | Єлизавета Богемська |
| Брати, сестри | Бона Люксембург, Анна Люксембурзька, Margaret of Bohemia, Duchess of Bavariad, Карл IV, Nicolaus of Luxemburgd і Венцель I |
| У шлюбі з | Маргарита, Margaret of Opavad, Маргарита Австрійська[d] і Elizabeth of Oettingend |
| Діти | Йост Моравський[4], Elizabeth of Moraviad[4], John Soběslav of Luxembourg-Moraviad[4], Prokop of Moraviad[4], Catherine of Luxembourgd, John of Moraviad і Anna Moravskád |
 | |
Іоганн Генріх (нім. Johann Heinrich, чеськ. Jan Jindřich; 12 лютого 1322 — 12 листопада 1375) — 15-й граф Тіролю в 1335—1341 роках, 11-й маркграф Моравії у 1349—1375 роках.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив з династії Люксембургів. Третій син Іоганна I, короля Богемії, та Єлизавети Пшемисловни. Народився 1322 року в Мельнику. На момент його народження шлюб його батьків уже був розірваний; його мати втекла до двору зятя Генріха XIV Віттельсбаха, герцога Нижньої Баварії. Іоганн Генріх виховувався в Камі (Верхній Пфальц).
1327 року в рамках домовленостей між своїм батьком і колишнім богемським королем Генріхом Горицьким, герцогом Каринтії і графом Тіролю Іоганн Генріх заручився з донькою останнього Маргаритою. Оскільки у Генріха Горицького не було синів, король Іоганн I очікував значного розширення люксембурзьких земель і контролю над тірольськими гірськими проходами до Італії, а також копальнями. Весілля відбулося 16 вересня 1330 року в Інсбруку.
Натомість імператор Людовик IV Віттельсбах того ж року таємно пообіцяв Каринтію, марку Крайна та південь Тіролю небожам Генріха Горицького — австрійським герцогам Альберту II та Оттону Габсбургам. Це було виконано у 1335 році після смерті Генриха Горицьуого.
На допомогу Іоганну Генріху прийшов його батько, що замирився з польським королем Казимиром III і здійснив військову кампанію проти Австрії. За її результатами у місті Енс 9 жовтня 1336 року було укладено мирний договір, відповідно до якого Іоганн Генріх відмовився від Каринтії та Крайни, а натомість з дружиною отримав увесь Тіроль.
Проте фактична влада в графстві належала його старшому братові Карлу, що отримав статус регента. Той невдовзі через жорстку вдачу та бажання централізації вступив у протистояння з місцевою шляхтою. Крім того, в Іоганна Генріха та його дружини виникла сильна огида один до одного. Нарешті Маргарита очолила повстання проти свого чоловіка, коли 1 листопада 1341 року відмовила йому в доступі до замку Тіроль. Іоганн Генріх утік до Аквілейського патріархату, а його дружина стверджувала, що їхній шлюб ніколи не був завершено відповідним чином. Маргариту підтримав імператор Людовик IV, який сам мав плани закріпити тірольську спадщину за своєю династією. Він змусив Марсілія Падуанського та Вільгельма Оккама підтримати думку про недійсність шлюбу.
Принижений Іоганн Генріх повернувся до Богемії. Його батько об'єднався з папою римським Климентом VI, який наклав інтердикт на імператора та графиню. Шлюб Іоганна Генріха був остаточно розірваний згідно з канонічним правом у 1349 році. Невдовзі він одружився з донькою князя Миколая II Опавського, отримавши від брата—імператора Карла IV маркграфство Моравію. У свою чергу, Іоганн Генріх був змушений відмовитися від усіх прав на богемський трон.
Збудував палац в Празі, що став однією з його резиденцій. Втім більше часу проводив у місті Брно. Заснував тут монастир августинців, який мав стати місцем останнього спочинку всіх членів моравської гілки династії Люксембургів. Активно проводив політику зміцнення центральної влади, приборкуючи місцеву шляхту та магнатів. В результаті численні державні землі, раніше захоплені феодалами, було повернуто до скарбниці.
У 1363 році помирає дружина. Збирався одружитися на Єлизаветі Тешинського, забравши її з монастиря, але зустрів незгоду Папського престолу. 1364 року він знову одружився — з донькою австрійського герцога Альберта II, але та вже у 1366 році померла. Того року оженився вчетверте.
Помер у 1375 році в Брно. Поховано в абатстві Святого Томаса, який заснував невдовзі перед тим. Владу успадкував його старший син Йост, який невдовзі розділив Моравію з братами Прокопом і Ян Собеславом.
Родина[ред. | ред. код]
1. Дружина — Маргарита, донька Генріха Горицького, герцога Каринтії, маркграфа Крайнни і графа Тіролю
дітей не було
2. Дружина — Маргарита, донька Миколая II П'яста, князя Опавського
Діти:
- Йост (1351—1411), маркграф Моравії
- Катерина (1353—1378), дружина Генріха Немодлінського
- Ян Собеслав (1355/1357 — 1380), маркграф Моравії
- Прокоп (1358—1405), маркграф Моравії
- Єлизавета (д/н— 1400), дружина Вільгельма I Веттіна, маркграфа Мейсену
- Анна (д/н—до 1405), дружина Петра II з Штернберка
3. Дружина — Маргарита, донька Альберта II Габсбурга, герцога Австрії
дітей не було
4. Дружина — Єлизавета, донька графа Альбрехта Еттінгена
дітей не було
- бастард Ян (1345—1394), патріарх Аквілеї
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #137070292 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в г д Regional Database of the Central Bohemian Research Library in Kladno
- ↑ а б The Fine Art Archive — 2003.
- ↑ а б в г Lundy D. R. The Peerage
Джерела[ред. | ред. код]
- Josef Riedmann: Geschichte Tirols. Verlag für Geschichte und Politik, Wien 1988, ISBN 3-7028-0284-3
- Jörg K. Hoensch: Die Luxemburger – Eine spätmittelalterliche Dynastie gesamteuropäischer Bedeutung 1308–1437. Verlag W. Kohlhammer Stuttgart; Ausg. 2000; ISBN 3-17-015159-2
|
