Казимир III Великий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Казимир III
Dei gratia rex Polonie et Russie, nec non Cracovie, Sandomirie, Siradie, Lancicie, Cuiavie, et Pomeranieque Terrarum et Ducatuum Dominus et Heres
CasimirtheGreat.jpg
Король Польщі
Правління 1333-1370
Коронація 25 квітня 1333
Попередник Владислав I Локетек
Наступник Людвік І Великий
Інші титули Король Русі
Біографічні дані
Дата народження 30 квітня 1310(1310-04-30)
Коваль
Дата смерті 5 листопада 1370(1370-11-05) (60 років)
Краків
Місце поховання Собор святих Станіслава і Вацлава, Краків, Польща
Дружина Анна Гедимінівна
Другий шлюб Аделаїда Гессенська
Третій шлюб Христина Рокічанка
Четвертий шлюб Ядвіґа Заганьска
Діти Єлизавета, Кунегунда I, Анна, Кунегунда II, Ядвіґа
Династія П'ясти
Батько Владислав I Локетек
Мати Ядвіґа Болеславівна
Orz-KazWlk.gif
Печатка Казимира III Великого

Казимир ІІІ, званий Вели́кий (пол. Kazimierz III Wielki, *30 квітня 1310 - †5 листопада 1370) — польський король (1333-1370), титулярний «Король Русі», останній представник династії П'ястів.

Коротка біографія[ред.ред. код]

Казимир був сином польського короля Владислава I Локетка. Його повний титул: «Милістю Божою Король Краківської землі, Сандомирської землі, Серадзької землі, Польської землі, Куявської землі, Добрянської землі, Поморської землі, Руської землі, господар і Дідич вічний земель тим володар, король велебний».

Внутрішня політика — зміцнення королівської влади і централізації країни; зокрема він провів у 1337-1346 роках грошову реформу, 1347 року видав Вісліцький і Пйотркувський статути — перші повні записи польського звичаєвого права.

Зовнішня політика — орієнтація на союз із Угорщиною; користувався підтримкою папського престолу.

1338 року уклав з угорським королем Карлом I Робертом договір у Вишеграді про те, що на випадок, якщо б у Казимира ІІІ не було синів, його спадкоємцем буде небіж — угорський королевич Людвік, син Карла І Роберта та сестри Казимира ІІІ Єлизавети[1].

1340 року організував невдалий похід польсько-угорських військ на Королівство Русі. Після смерті внаслідок отруєння короля Русі Юрія II Болеслава (†1340) бояри проголосили Любарта-Дмитра володарем Галицько-Волинської держави. Але Казимир ІІІ негайно захопив Перемиську землю, потім Львів. Відтоді в Любарта почалася багаторічна суперечка з Казимиром ІІІ за спадщину галицьких королів.

1343 року приєднав до Польщі Куявію. 1349 — захопив і приєднав до Польщі Галицьку землю. За Казимира ІІІ почалося загарбання Волині і Пониззя.

1350 року уклав угоду з небожем, угорським королем Людвіком І Великим (підтвердження Вишеградського договору 1338 року[2]): Угорщина «відступала свої спадкові права» на Руське королівство (Галичину) пожиттєво Казимиру ІІІ, а після його смерті (якщо у нього не буде синів) Польща разом з Галичиною, Холмською та Белзькою землями і Крем'янцем перейде до Людвіка І, у випадку наявності синів король Угорщини мав виплатити їм зазначену суму і повернути королівство Русі під своє управління.

Між 1351 та 1352 роками тривала війна між Королівством Польським і Великим князівством Литовським за Галицько-Волинську землю, а в 1352-1366 роках Польська держава воювала проти останнього володаря об'єднаного Галицько-Волинського королівства князя Любарта.

1364 року Казимир III заснував Краківський університет, згодом Яґеллонський.

1366 року Казимир III підписав договір з Великим князівством Литовським, за яким до Польщі відійшла Західна Волинь з Холмом і Белзом.

1370 року за підтримки Казимира ІІІ (звертався до царгородського патріарха Філотея[3]) було відновлено Галицьку православну митрополію і висвячено на митрополита єпископа Антонія (1370-1391/1392).

Після його смерті владу в його володіннях успадкував Людвік І Великий.

Окремі факти[ред.ред. код]

Krakow nagrobek Kazimierza W.jpg

Примітки[ред.ред. код]

  1. Галицько-Волинська держава. Вишеградський договір
  2. Л. Городиський, І. Зінчишин. Мандрівка по Теребовлі і Теребовлянщині: Історичний нарис-путівник.— Львів: Каменяр, 1998.— 294 с., іл.— С. 44. ISBN 966-7255-01-8
  3. Władysław Abraham. Antoni, ruski metropolita halicki / Polski Słownik Biograficzny.— Warszawa — Kraków — Łódź — Poznań — Wilno — Zakopane: Polska Akademia Umiejętności — Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935.— Тоm 1, zeszyt 1.— S. 135–136.— Reprint — Kraków: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989.— ISBN 8304034840 S. 135 (пол.)
  4. [1]
  5. Stefan Kieniewicz. Sapieha Leon h. Lis (1803–1878) / Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków: Polskia Akademja Nauk, 1994.— T. XXXV/1, zeszyt 144.— S. 80. (пол.)

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Попередник
Владислав I Локетек
Coat of Arms of the Polish Crown.svg Король Польщі
1333-1370
Coat of Arms of the Polish Crown.svg Наступник
Людвік І Великий
Попередник
Любарт-Дмитро
Alex K Halych-Volhynia.svg Король Русі
1349-1370
Alex K Halych-Volhynia.svg Наступник
Людвік І Великий