Акорд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Акорд в музиці (італ. accordo — узгоджую) — ритмічно одночасне сполучення кількох (не менше трьох) різних за висотою звуків.

В класичній гармонії акордом вважається лише таке сполучення звуків, в якому звуки розташовані по терціях, або можуть бути розташовані шляхом перенесень на октаву. Таке визначення вперше висунув І. Г. Вольтер в 1732 році. При цьому звуки, що не можуть бути розташовані по терціях, в класичній гармонії вважаються неакордовими.

В той же час в старовинній музиці (до Вольтера), а також в багатьох випадках — в музиці ХХ століття, акордом називається будь-яке сполучення тонів, що звучать одночасно.

Залежно від кількості різнойменних звуків, що можуть бути розташовані по терціях, акорди поділяються на:

Нижній звук акорду називають основним тоном, інші звуки отримують назву згідно з інтервалом, що вони утворюють з основним тоном. Будь-який звук акорду може бути подвоєним (потроєним), або перенесеним в іншу октаву. Якщо основний тон акорду перестає бути нижнім — відбувається обернення акорду.

Акорд може бути розташованим тісно або широко. При тісному розташуванні сусідні голоси (крім басу) віддалені на інтервал секунди, терції, або кварти, при широкому — на інтервал квінти, сексти або септими. Бас із тенором може утворювати будь-який інтервал. Зустрічаються також акорди в змішаному розташуванні.

В атональній музиці (див. атональність) акорди класифікують за інтервальним складом. Розрізняють акорди секундової (т.зв. кластери), терцевої (а також політерцевої), квартової та змішаної структури.

музика Це незавершена стаття про музику.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.