Збільшений тризвук
Збільшений тризвук — тризвук, що складається з двох великих терцій, між крайніми звуками якого утворюється інтервал збільшеної квінти.[1]
Обернення[ред. | ред. код]
До складу збільшеного тризвуку та його обернень входять енгармонічно рівні інтервали: велика терція і зменшена кварта, що є оберненням збільшеної квінти.
| Звернення | Назва акорду | Склад |
|---|---|---|
 | ||
| Основний акорд | Збільшений тризвук | в. 3 + в. 3 |
| Перше | Збільшений секстаккорд | в. 3 + зм. 4 |
| Друге | Збільшений квартсекстаккорд | зм. 4 + в. 3 |
Опис[ред. | ред. код]
Збільшений тризвук включає дисонуючий інтервал, збільшену квінту, і є сильним дисонансом. Унаслідок дисонуючого і невизначеного характеру, збільшений тризвук і септакорди, що містяться в ньому, найчастіше розглядаються в теорії гармонії не як самостійні акорди, а як випадкові поєднання[2].
Збільшений тризвук знаходиться в гармонічному мінорі на III ступені і в гармонічному мажорі VI (зниженої) ступені, і розв'язується в мажорі — у тонічний квартсекстакорд, у мінорі — у тонічний секстакорд[3]:
 |
 |
Скорочене позначення збільшеного тризвуку — зб. 3⁄5. Збільшений тризвук є видозміненим акордом, утвореним за допомогою хроматичних прохідних нот, і походить від хроматичного підвищення квінтового тону в мажорному тризвуку або від зниження основи в мінорному тризвуку. Він може з'являтися під час гармонізації мелодії як прохідний акорд, але може використовуватися і самостійно, з'являючись після того ж самого тризвуку, в який розв'язується.
Енгармонізм збільшеного тризвуку[ред. | ред. код]
Збільшений тризвук і його обернення — збільшений секстакорд і збільшений квартсекстакорд — енгармонічно рівні. Усього можливі 4 розв'язання збільшеного тризвуку, але оскільки кожному з них відповідають ще два рівних співзвуччя, то всього можна отримати 12 розв'язань одного збільшеного тризвуку.
Енгармонізм збільшеного тризвуку слугує засобом для раптової модуляції, проте в чотириголосному складені застосовується рідко.
Список збільшених тризвуків[ред. | ред. код]
 | Буквено-цифрові позначення акордів, згідно з європейською традицією. |
| Акорд | Основний тон | Третій мажорний | П'ята збільшена |
|---|---|---|---|
| Caug | C | E | G♯ |
| C♯aug | C♯ | E♯ (F) | G (A)
|
| D♭aug | D♭ | F | A |
| Daug | D | F♯ | A♯ |
| D♯aug | D♯ | F (G)
|
A (H)
|
| E♭aug | E♭ | G | H |
| Eaug | E | G♯ | H♯ (C) |
| Faug | F | A | C♯ |
| F♯aug | F♯ | A♯ | C (D)
|
| G♭aug | G♭
B |
D | |
| Gaug | G | H | D♯ |
| G♯aug | G♯ | H♯ (C) | D (E)
|
| A♭aug | A♭ | C | E |
| Aaug | A | C♯ | E♯ (F) |
| A♯aug | A♯ | C (D)
|
E (F♯)
|
| Baug | B | D | F♯ |
| Haug | H | D♯ | F (G)
|
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ (Grigoriĭ), Fridkin, G. (1994). Prakticheskoe rukovodstvo po muzykalʹnoǐ gramote (вид. Pereizdanie). Moskva: Muzyka. ISBN 5714005927. OCLC 221095731.
{{cite book}}: Перевірте значення|isbn=: контрольна сума (довідка)(рос.) - ↑ Римский-Корсаков Н. Практический учебник гармонии / Под редакцией М. О. Штейнберга. — 16-е издание. Исправленное и дополненное. — М. : Государственное музыкальное издательство, 1937. — С. 11. — ISBN 978-5-397-00863-1.(рос.)
- ↑ Увеличенное трезвучие. Starvocal.ru. Архів оригіналу за 9 грудня 2011. Процитовано 26 червня 2018.(рос.)
Література[ред. | ред. код]
- Carl Friedrich Weitzmann. Der übermässige Dreiklang(нім.). — 1853.
| ||||||||||||||||||||||||||||||||
