Домінанта (музика)
Доміна́нта (від лат. dominans — пануючий) — в теорії музики — V ступінь ладу відносно основного тону (тоніки).
Домінантою також називається і сама п'ята ступінь тональності. У європейській музиці домінантовій тональності завжди відводилася особлива роль, домінанта означала контраст до основної тональності. Серед всіх споріднених тональностей домінанта вважалася пануючою (звідси назва), найбільш напруженою тональністю, що вимагає розв'язання.
В натуральному мажорі домінанта мажорна (наприклад, C-dur — G-dur), в натуральному мінорі — мінорна (наприклад, a-moll — e-moll). У гармонічному мінорі домінантовий тризвук мажорний.
Гармонічний зворот, що містить тоніку і домінанту, називається автентичним. На відміну від плагальних зворотів, звороти з домінантою прийнято вважати напруженими і нестійкими.
Часто в експозиції сонатної форми побічна партія, якщо основна була написана в мінорі, пишеться в мажорній домінантовій тональності.
Також розрізняють подвійну домінанту - домінанту від домінанти, що будується на 2 ступіні.
Література [ред.]
- Музичний словник // М.1966
- Музична енциклопедія, М., 1973—82
