Домінанта (музика)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Доміна́нта (від лат. dominansпануючий) — в теорії музики — V ступінь ладу відносно основного тону (тоніки).

Домінантою також називається і сама п'ята ступінь тональності. У європейській музиці домінантовій тональності завжди відводилася особлива роль, домінанта означала контраст до основної тональності. Серед всіх споріднених тональностей домінанта вважалася пануючою (звідси назва), найбільш напруженою тональністю, що вимагає розв'язання.

В натуральному мажорі домінанта мажорна (наприклад, C-durG-dur), в натуральному мінорі — мінорна (наприклад, a-molle-moll). У гармонічному мінорі домінантовий тризвук мажорний.

Гармонічний зворот, що містить тоніку і домінанту, називається автентичним. На відміну від плагальних зворотів, звороти з домінантою прийнято вважати напруженими і нестійкими.

Часто в експозиції сонатної форми побічна партія, якщо основна була написана в мінорі, пишеться в мажорній домінантовій тональності.

Також розрізняють подвійну домінанту - домінанту від домінанти, що будується на 2 ступіні.

Література[ред.ред. код]