Тоніка

То́ніка — основний тон та акорд тональності від якої він отримує свою назву, центр до якого спрямоване тяжіння усіх гармоній.

Тоніка є основою, вихідним пунктом та завершенням гармонічного процесу, логічним центром гармонічного мислення. Тяжіння до тоніки обумовлюється кількома чинниками - відбором звукоряду, що не містить тритонів; організація ладу за допомогою потрійної пропорції (S - T - D), що сприяє максимальному укріпленню тоніки, а також метрикою, що підкреслює вагомість заключних кадансових моментів.

Поняття тоніки застосовується головним чином для класичної західно-європейської тональної системи, проте може бути розповсюджене і на центральні елементи різних гармонічних систем, в тому числі середньовічних ладів, складних тональних систем музики XX століття тощо.

Джерела

• Юцевич Ю. Є. Музика. Словник-довідник. — Тернопіль: «Навчальна книга — Богдан», 2003 р. ISBN 966-7924-10-6
• Музична енциклопедія, М., 1973—82