Малий септакорд зі зменшеним тризвуком

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

У теорії музики малий септакорд зі зменшеним тризвуком (також відомий як малий зменшений або напівзменшений септакорд) — це септакорд, звуки якого утворюють з основним тоном інтервали: малу терцію, зменшену квінту та малу септиму (1,  3,  5,  7). Наприклад, малий зменшений септакорд, побудований на C, зазвичай записується як Cm7(♭5) або C ø 7, і складається зі звуків C–E –G –B  :


{
\override Score.TimeSignature #'stencil = ##f
\relative c' {
  \clef treble
  \time 4/4
  \key c \major
  <c es ges bes>1
} }

Як і інші септакорди, може застосовуватись в основному вигляді або в трьох оберненнях:

Напівзменшені акордові звороти

У діатонічній гармонії малий зменшений септакорд виникає на сьомому ступені натурального мажору (наприклад, B ø 7 у C-dur) отже, є ввідним септакордом.[1] Так само малий зменшений виникає на другому ступені будь-якої натурального мінору (наприклад, D ø 7 до мінор).[2]

Використання[ред. | ред. код]

Малий зменшений септакорд використовується досить часто, і нерідко пов'язаний із загостреною емоцією, як на приклад у початковому хорі «Страстей за Матвієм» Й. С. Баха на сьомій долі першого такту[3]:

Bach, St Matthew Passion, opening
Бах, Страсті за Матвієм, відкриття

Навпаки, у Весільному марші з музики Мендельсона до «Сону літньої ночі» акорд пов'язаний із радісною емоцією.

Mendelssohn, Wedding March
Мендельсон, Весільний марш

Відомий приклад застосування малого зменшеного в оберненні — початок скерцо № 1 Шопена, який надихає музикознавців на такі метафори як «квінтесенція драматичного акорду»[4] або «крику відчаю»[5].

Chopin, Scherzo No. 1 bars 1–8
Шопен, Скерцо № 1 такти 1–8

Вагнер часто використовував малий зменшений акорд для експресивного ефекту. Найбільш дискусійним прикладом є т. зв. Тристан-Акорд, який відкриває оперу Трістан та Ізольда, що з точки зору гармонічного контексту являє собою хибний малий зменшений септакорд[6]. В опері «Парсифаль» лейтмотив головного героя, що в першому акті побудований переважно на мажорних тризвуках:

Вагнер, з Парсифаля, дія 1

у фіналі спирається саме на малий зменшений септакорд. Така трансформація на думку музикознавців показує «як герой зростає в мудрості»[7] і передає «глибоке сумне і смиренне враження»[8]

Вагнер, з Парсифаля дія 3


Ґустав Малер уявляв початок своєї 7-ої симфонії «як трагічну ніч без зірок і місячного світла».[9] Малий зменшений септакорд у низькому регістрі передає темний, задумливий характер. Яскрава фраза на валторні у другому такті побудована на звуках цього акорду.

Малер, Симфонія № 7, відкриття


Таблиця[ред. | ред. код]

Звуки малого зменшеного септакорда в американській нотації
Акорд Основний тон Мала терція Зменшена квінта Мала септима
Cm75 C Edouble flat (D) Gdouble flat (F) Bdouble flat (A)
Cm75 C E G B
Cm75 C E G B
Dm75 D F (E) Adouble flat (G) C (B)
Dm75 D F A C
Dm75 D F A C
Em75 E G Bdouble flat (A) D
Em75 E G B D
Em75 E G B D
Fm75 F Adouble flat (G) Cdouble flat (B) Edouble flat (D)
Fm75 F A C (B) E
Fm75 F A C E
Gm75 G Bdouble flat (A) Ddouble flat (C) F (E)
Gm75 G B D F
Gm75 G B D F
Am75 A C (B) Edouble flat (D) G
Am75 A C E G
Am75 A C E G
Bm75 B D F (E) A
Bm75 B D F A
Bm75 B D F A

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Benward & Saker (2003).
  2. Henry, Earl and Rogers, Michael (2004).
  3. Taruskin, R. (2010, p. 378), The Oxford History of Western Music: Music in the Seventeenth and Eighteenth Centuries.
  4. Scruton, R. (2018, p. 138) Music as an Art London, Bloomsbury.
  5. Walker, A. (2018, pp. 187—188), Chopin, a Life and Times.
  6. Taruskin, R. (2020, pp. 540—541) The Oxford History of Western Music: Music in the Nineteenth Century Oxford University Press.
  7. Everett, D. (1996) «Guide to the Thematic Material of Parsifal».
  8. Bauer, H. J. (1978, pp. 45-49), Wagner's Parsifal: Musikverlag Emil Katzbichler.
  9. Schwartz, E. (2018) «Mahler's Seventh Symphony.»