Алістер Денністон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Алістер Денністон
англ. Alexander (Alastair) Guthrie Denniston
Народився 1 грудня 1881(1881-12-01)
Грінок, Greenockd, Ренфрюшир[d], Шотландія, Сполучене Королівство
Помер 1 січня 1961(1961-01-01) (79 років)
Milford on Sead, Milford-on-Sead, New Forestd, Гемпшир[d], Гемпшир, Велика Британія
Країна  Велика Британія
Діяльність гравець у хокей на траві, криптограф, математик
Alma mater Паризький університет
Боннський університет
Галузь криптографія
Війна Перша світова війна
Діти Robin Dennistond
Нагороди
Командор Ордена Британської імперії кавалер ордена Святого Михайла і Святого Георгія

Алістер Гатрі Деннистон (англ. Alexander (Alastair) Guthrie Denniston, 1881—1961) — британський криптограф, перший директор спецслужби «Центру урядового зв'язку», який займав цей пост у 1919—1942 роках[1]. Бронзовий призер Олімпійських ігор 1908 року (хокей на траві)[2].

Біографія[ред. | ред. код]

Алістер (за документами — Олександр[3]) Денністон народився в Гріноці (Шотландія) в родині лікаря, отримав освіту в боннському і паризькому університетах. На лондонській Олімпіаді 1908 року грав у складі команди Шотландії з хокею на траві, удостоєний бронзової медалі.

Під час Першої світової війни Денністон брав участь у створенні Кімнати 40 — криптографічної служби Адміралтейства й обіймав посаду заступника директора[4]:8. Після війни Денністон у званні капітана 3-го рангу перейшов на роботу в Оксфордський університет, де викладав німецьку мову. 1919 року Кімната 40 була розформована і на її базі, а також базі криптографічного підрозділу британської розвідки армії MI1b, була сформована «Урядова школа кодування і шифрування», УШКШ (Government Code and Cypher School, GC&CS, в 1946 році перейменована в Центр урядового зв'язку (Government Communications Headquarters, GCHQ)[5]), керівником якої був призначений Алістер Денністон. Спочатку УШКШ була під контролем Адміралтейства й розташовувалася в Лондоні. Функції школи офіційно полягали в «консультуванні державних відомств з приводу безпеки кодів і шифрів та надання допомоги в їх впроваджені», але поряд з цим, їй було поставлено в обов'язок «вивчити методи шифрування, що використовуються іноземними державами». 1922 року за ініціативою лорда Керзона УШКШ була передана з Адміралтейства під контроль міністерства закордонних справ. З 1925 року УШКШ і британська зовнішня розвідка MI6 розташовувалися на сусідніх поверхах одного будинку, навпроти Сент-Джеймського парку.

В період з 1919 по 1939 роки УШКШ мало виявляла інтересу до радіоперехвату й обмежувалася, переважно, телеграфного листуванням іноземних представництв, розташованих на території Великої Британії, інші питання були у віданні військових. Крім того, керівництво країни розглядало криптоаналітиків в цей період не як радіоразвідників, а як дослідників, які підлягають у воєнний час мобілізації в інтересах збройних сил[3], тому в УШКШ направляли не найкращих фахівців. Лише в 1939 році напередодні початку другої світової війни Денністон залучив до роботи в УШКШ викладачів Оксфорда і Кембриджа, у тому числі професора Алана Тюрінга, Гордона Велчмана й шахістів Стюарта Мілнер-Беррі і Конела Х'ю О' Донела Александера. Пізніше цю четвірку прозвали «злими дядьками» (The Wicked Uncles) за їх внесок в криптографію. Поряд з кадровими питаннями, Денністон організував розгортання УШКШ на новому місці — в Блетчлі-парку, за 76 кілометрів на північ від Лондона. Вибір місця був обумовлений зручним перетином головних доріг, телеграфним повідомленням і хорошим залізничним сполученням з Оксфордом і Кембриджем. Денністон брав участь в розробці технічного проєкту облаштування об'єкта і організації переїзду. Блетчлі-Парку було дане кодове ім'я «Station X». Після ретельної підготовки в серпні 1939 року під прикриттям мисливської компанії фахівці по злому кодів переїхали Блетчлі-Парк[6][7].

Поряд з підготовкою до перебазування УШКШ, Денністон брав участь у співпраці з польськими криптографічними службами. Влітку 1939 року, коли стало ясно, що Польщі навряд чи вдасться зупинити прийдешнє німецьке вторгнення, керівництво країни ухвалило рішення передати частину криптографічного обладнання, результатів досліджень і файлів союзникам — Великої Британії і Франції[8]. 25 липня 1939 року за дорученням польського Генерального штабу фахівці Бюро шифрів показали представникам союзників свої досягнення в криптоаналітиці, зокрема результати злому німецької шифрувальної машини «Енігма»[9]. Криптоаналітики Франції і Великої Британії самі не проводили досліджень «Енігми» аж до 1939 року, можливо, вважаючи машину невразливою[10]. Від Великої Британії у зустрічі брали участь Алістер Денністон, Діллі Нокс і представник Королівського флоту Хемфрі Сэндвіс, відповідальний за радіоперехоплення і пеленгацію станцій противника[11]. Поляки зобов'язалися дати кожній країні реконструйовану модель (копію) «Енігми», а також частина польського обладнання, у тому числі листи Зигальского і Бомбу Реєвского. Вже після окупації Польщі Німеччиною, співпраця британських, французьких і польських криптографів тривала, у тому числі на базі «ПК Бруно»[fr] під Парижем[12].

Денністон керував роботою УШКШ, поки не був госпіталізований у червні 1940 року через сечокам'яну хворобу. Оговтавшись від хвороби, у 1941 році він вилетів до США для налагодження співпраці з американськими криптографами, включаючи Вільяма Фрідмана. Наприкінці 1941 року Денністон переїхав у Лондон, де зосередився на роботі по злому дипломатичного листування:10.

Попри отриману від поляків інформацію по злому «Енігми», Денністон принаймні до літа 1940 року займав песимістичну позицію щодо можливостей злому складнішого німецького військово-морського шифру. Одного разу Денністон сказав керівнику Військово-морського відділу Блетчлі-парку: «Знаєте, німці не думають, що ви читаєте повідомлення, і я не очікую, що ви коли-небудь це зробите»[13]. Але успіхи А.Тюрінга і його команди спростували песимізм Денністона.

Уряд Великої Британії ретельно приховував успіхи в розшифровці німецьких шифрів як від противника, так і від керівництва СРСР. Так, для передачі відомостей «Ультра» в СРСР використовувалася швейцарська організація Lucy,  яка була, за легендою, джерелом інформації у верхах німецького керівництва. Інформацію, отриману від Lucy, передавав в СРСР резидент радянської розвідки в Швейцарії Шандор Радо[14].

У жовтні 1941 року Тьюринг, Велчман, Мілнер-Баррі і Александер звернулися, не повідомивши Денністона, безпосередньо до прем'єр-міністра Черчілля з листом, в якому скаржилися на брак кадрів і повільне реагування на їх попередні запити. У своєму листі вони також давали високу оцінку енергії й здібностям командора Едварда Тревіса[15]. Черчілль відреагував на цей лист негайно, наказавши своїм підлеглим «діяти сьогодні ж» та надати криптоаналітикам все, чого вони потребували. За цим відбулася реорганізація GC&CS в лютому 1942 року. Керівником GC&CS був призначений Тревіс, який здійснив рішучу перебудову діяльності організації, а Денністон продовжував службу до 1945 року в ранзі заступника директора з дипломатичних і комерційних питань.

Денністон вийшов на пенсію в 1945 році, згодом викладав французьку та латинь у місті Літерхед.

Знаменитий американський криптограф Вільям Фрідман пізніше писав дочці Денністона: «Ваш батько був великою людиною, перед яким всі англомовні будуть залишатися в боргу дуже довго, якщо не завжди. Сумно, що так мало людей точно знає, що він зробив …»:11.

Особисте життя[ред. | ред. код]

1917 року Алістер одружився з подругою співробітника Кімнати 40, Дороті Мері Джиллат. У шлюбі подружжя Денністон було двоє дітей, син і дочка. Їх син Робін отримав освіту у Вестмінстерській школі і Крайст-Черч, Оксфорд. Після відставки Алістер був не в змозі оплачувати навчання дітей, і плату за навчання його сина внесли благодійники, а дочці довелося покинути школу через відсутність коштів[16]. Згодом Робін зайнявся видавничою діяльністю і в 2007 році опублікував книгу «Тридцять секретних років» (Thirty Secret Years) — біографію свого батька.

Нагороди[ред. | ред. код]

У масовій культурі[ред. | ред. код]

А. Денністон є одним з персонажів фільму Мортена Тільдума «Гра на імітацію», що вийшов в 2014 році і отримав високу оцінку кінокритиків. Роль Денністона виконує актор Чарльз Денс[20].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б F. H. Hinsley, revised by Ralph Erskine, «Denniston, Alexander Guthrie [Alastair] (1881—1961), cryptanalyst and intelligence officer», Oxford Dictionary of National Biography, 2004
  2. ↑ Hockey 1908. Архів оригіналу за 25 лютого 2005. Процитовано 23 квітня 2018.
  3. ↑ а б Ландер, 2007, с. 45.
  4. ↑ Welchman, Gordon (1997). The Hut 6 Story. Oxford: M & M Baldwin. ISBN 978-0-947712-34-1.
  5. ↑ Официальный сайт GCHQ. Архів оригіналу за 22 квітня 2016. Процитовано 23 квітня 2018.
  6. ↑ Captain Ridley's Shooting Party (англ.). Bletchley Park. Архів оригіналу за 29 січня 2017. Процитовано 7 лютого 2015.
  7. ↑ Bletchley Park. School of Mathematical and Computer Sciences (англ.). Heriot-Watt University. Архів оригіналу за 12 січня 2014. Процитовано 7 лютого 2015.
  8. ↑ Kozaczuk, 1984, с. 70.
  9. ↑ Bertrand, 1973, pp. 59—60
  10. ↑ Rejewski, 1984d, с. 258—59.
  11. ↑ Ralph Erskine, «The Poles Reveal their Secrets: Alastair Denniston's Account of the July 1939 Meeting at Pyry», pp. 294—305, Cryptologia 30(4), 2006
  12. ↑ Kozaczuk, 1984, с. 69—94, 104—11.
  13. ↑ Preface to Turing's Treatise on the Enigma (the Prof's Book) [Архівовано 19 квітня 2019 у Wayback Machine.], Andrew Hodges[en], 1998
  14. ↑ СССР мав деякі відомості про програму Ultra від свого агента в Блетчлі-парку — Джона Кернкросса[en], одного із членів Кембріджської п'ятірки. Англійці не підозрювали про роль Кернкросаа до 1951 р.
  15. ↑ Hodges, Andrew (1983), Alan Turing: the Enigma, pp 219—223
  16. ↑ The Daily Telegraph, 27 May 2012 Obituary: Robin Denniston [Архівовано 24 квітня 2018 у Wayback Machine.]
  17. ↑ The London Gazette: (Supplement) no. 30460. p. 377. 7 січня 1918. Retrieved 2008-11-20.
  18. ↑ The London Gazette: (Supplement) no. 33898. p. 9. 2 січня 1933. Retrieved 2008-11-20.
  19. ↑ The London Gazette: (Supplement) no. 35814. p. 3284. 12 червня 1941. Retrieved 2008-11-20.
  20. ↑ The Imitation Game. Архів оригіналу за 29 липня 2014. Процитовано 23 квітня 2018.

Література[ред. | ред. код]

  • И. И. Ландер. Негласные войны. История специальных служб 1919—1945.Книга первая. Условный мир. — Одесса: Друк, 2007.
  • Robin Denniston, Churchill's Secret War: Diplomatic Decrypts, the Foreign Office and Turkey 1942-44 (1997)
  • James Gannon, Stealing Secrets, Telling Lies: How Spies and Codebreakers Helped Shape the Twentieth Century, Washington, D.C., Brassey's, 2001, ISBN 1-57488-367-4.
  • F. H. Hinsley and Alan Stripp, eds., Codebreakers: the Inside Story of Bletchley Park, Oxford University Press, 1993, ISBN 0-19-820327-6.
  • Władysław Kozaczuk. Enigma: How the German Machine Cipher Was Broken, and How It Was Read by the Allies in World War II. — MD: University Publications of America, 1984. — ISBN 0-89093-547-5.
  • Bertrand, Gustave. Enigma ou la plus grande énigme de la Guerre 1939—1945. — 1973. (фр.)
  • Kozaczuk, Władysław. Bitwa o Tajemnice: Służby wywiadowcze Polski i Niemiec 1918—1939. — Warsaw: Książka i Wiedza, 1999 (оригинальный 1967). (польск.)
  • Rejewski, Marian. How the Polish Mathematicians Broke Enigma. — 1984d. Дополнение D к: Kozaczuk, 1984, s. 246—271 (польск.)

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Спорт
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Алістер_Денністон&oldid=40993315