Анрі Марто (скрипаль)
| Анрі Марто | |
|---|---|
| фр. Henri Marteau | |
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 31 березня 1874[1][2][…] |
| Місце народження | Реймс[1][2][…] |
| Дата смерті | 3 жовтня 1934[5][3][…] (60 років) |
| Місце смерті | Ліхтенберг, Гоф, Верхня Франконія, Баварія, Третій Рейх[4] |
| Громадянство | Франція, Німеччина і Швеція[4] |
| Професії | композитор, музичний педагог, скрипаль |
| Освіта | Паризька вища національна консерваторія музики й танцю |
| Вчителі | Юбер Леонар[1][4] і Жуль Гарсен[1] |
| Відомі учні | Sten Bromand[4], Otto Kyndeld[4] і Axel Runnquistd[4] |
| Інструменти | скрипка |
| Жанри | класична музика |
| Заклад | Берлінський університет мистецтв |
| Діти | Jean Marteaud |
 Файли у Вікісховищі | |
Анрі Марто (фр. Henri Marteau; 31 березня 1874, Реймс — 3 жовтня 1934, Ліхтенберг, Німеччина) — французький скрипаль, композитор і музичний педагог. Батько письменника Жана Марто.
Син текстильного фабриканта Альбера Марто і його дружини Клари Луїзи Доротеї, народженої як Швенді, яка брала колись уроки фортепіано у Клари Шуман. Батьки Марто тримали домашній салон, гостем якого бував, зокрема, Шарль Гуно, спеціально для юного Марто написав скрипкову інтерлюдію в Месі пам'яті Жанни д'Арк, виконаної в Катедральному соборі Реймса в 1887 році. Перші уроки музики Марто брав у відомого скрипаля Камілло Сіворі, потім у Юбера Леонара.
У 1900–1907 рр. Марто викладав у Женевській консерваторії, а в 1907 був запрошений зайняти місце Йозефа Йоахіма в Берлінській вищій школі музики. Однак з початком Першої світової війни він був заарештований як француз і поміщений під домашній арешт в містечку Ліхтенберг у Верхній Франконії; в 1915 році він оформив шведське громадянство. У повоєнні роки Марто вважав за краще проводити майстер-класи у себе вдома в Ліхтенберзі.
У широкому репертуарі Марто виділяються твори Макса Регера, з яким він часто виступав дуетом; Марто був першим великим виконавцем, який визнав молодого німецького композитора, і Регер присвятив йому цілий ряд своїх творів, включаючи скрипковий концерт, вперше виконаний скрипалем 15 жовтня 1908 року зі Оркестром Гевандгауса під керуванням Артура Нікіша. Серед інших помітних фігур, з якими Марто виступав в ансамблі, — акомпанував йому (зберігся ряд записів) Панчо Владіґеров. У різні роки Марто очолював різні струнні квартети (разом з ним, зокрема, грали Хуго Беккер, Ернст Канблай, Джордже Джорджеску).
Композиторська спадщина Марто включає концерт для віолончелі з оркестром (1907), струнні тріо, квінтет для кларнета і струнних, органні твори та ін.
Ім'я Марто носять вулиця в місті Гоф (нім. Henri-Marteau-Straße) і площа в Ліхтенберзі, де він помер (нім. Henri-Marteau-Platz). З 2002 року в Ліхтенберзі проводиться Міжнародний конкурс скрипалів імені Анрі Марто.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Г. Риман Марто // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 2. — С. 815.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118578189 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б в г д е ж Henri Marteau (1874−1934)
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ A Dictionary of Music and Musicians — OUP, 1878.
Література[ред. | ред. код]
- Blanche Marteau: Henri Marteau. Siegeszug einer Geige (Biographie), Schneider, Tutzing, 1971, ISBN 3-7952-0062-8
- Günther Weiß: Der große Geiger Marteau (1874-1934). Ein Künstlerschicksal in Europa, Schneider, Tutzing, 2002 ISBN 3-7952-1104-2
|
