Антидикомаріаміти
Антидикомаріаміти, або антидикомарії, також називаються дімоеріти[1], були християнською сектою, що діяла з III по V століття[2]. Їхню назву придумав противник Епіфаній Саламінський, який описав їх як єретичних у своєму «Панаріоні»[3]. Існування антидікомаріїв як організованої секти може бути під сумнівом, оскільки це засвідчено лише у Епіфанія, але доктрини, які він їм приписує, безумовно, були предметом живих дебатів наприкінці IV століття[4].
Антидикомарії відмовилися надати якийсь особливий статус Марії, матері Ісуса, і відкинули доктрину її вічної невинності. Йосипа вони вважали вдівцем з шістьма дітьми від попереднього шлюбу. Спочатку вони відкидали невинне народження і вважали Йосипа батьком Ісуса. Пізніше вони прийняли непорочне народження, але вважали, що Йосип і Марія мали нормальні статеві стосунки після народження Ісуса[2]. Вони вважали братів Ісуса, згаданих у Новому Завіті, як інших дітей Марії та Йосипа. Секту можна розглядати як реакцію на зростання набожності на честь Марії та безшлюбності[5]. Згідно з Епіфанієм, антидикомарії приписували свою позицію Аполлінарію з Лаодикії. Він написав листа, захищаючи думку більшості щодо Марії, до християн Аравії, копію якого включив у свій «Панаріон»[6].
Думка про те, що брати Ісуса були дітьми Марії та Йосипа, дотримувалася незалежно від антидикомарської секти в ранній церкві: її дотримувалися Тертуліан, Гегезіп і Гельвідій[7], тоді як Ориген згадує про це[8]. Антидикомарська позиція щодо Марії стала стандартною в протестантизмі[2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Епіфаній використовує термін «Дімоерит» як для аполлінаріїв, так і для антидикомаріїв. Див. Frank Williams (ed.), The Panarion of Epiphanius of Salamis: Books II and III. De Fide, 2nd rev. ed. (Brill, 2013), §§77–78.
- ↑ а б в William H. Brackney, Historical Dictionary of Radical Christianity (Scarecrow Press, 2012 [[[Спеціальна:BookSources/978-0-8108-7179-3|ISBN 978-0-8108-7179-3]]]), p. 31.
- ↑ Petri Luomanen, Recovering Jewish-Christian Sects and Gospels (Brill, 2012), p. 77n.
- ↑ Stephen J. Shoemaker, "Epiphanius of Salamis, the Kollyridians, and the Early Dormition Narratives: The Cult of the Virgin in the Fourth Century", Journal of Early Christian Studies, Vol. 16, No. 3 (2008), pp. 371–401. DOI:10.1353/earl.0.0185
- ↑ Vasiliki Limberis, Divine Heiress: The Virgin Mary and the Making of Christian Constantinople (Routledge, 1994), pp. 119–120.
- ↑ Frank Williams (ed.), The Panarion of Epiphanius of Salamis: Books II and III. De Fide, 2nd rev. ed. (Brill, 2013), §§77–78.
- ↑ Cross, FL, ed. (2005), "Brethren of the Lord", The Oxford Dictionary of the Christian Church, New York: Oxford University Press.
- ↑ Origen (1996). Lienhard, Joseph T. (ред.). Homilies on Luke. The Fathers of the Church Series. Т. 94. Catholic University of America Press. ISBN 9780813200941.
|
