Лурд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лурд
Lourdes
Blason FR Lourdes.svg 
Країна Франція Франція
Регіон Південь-Піренеї 

Департамент

Верхні Піренеї 
Округ Аржелес-Газост
Код INSEE 65286
Поштові індекси 65100
Координати 43°05′42″ пн. ш. 0°02′56″ зх. д. / 43.095° пн. ш. 0.049° зх. д. / 43.095; -0.049Координати: 43°05′42″ пн. ш. 0°02′56″ зх. д. / 43.095° пн. ш. 0.049° зх. д. / 43.095; -0.049
Висота 343 - 960 м.н.р.м.
Площа 36,94 км²
Населення 14 743 (2010-01-01)
Густота 399,11 ос./км²
Розташування
Лурд (Франція)
Лурд
Влада
Мер
Мандат
Jean-Pierre Artiganave (UMP)
2008-2014
Офіційна сторінка 

Лурд (фр. Lourdes, окс. Lorda) — місто та муніципалітет у Франції, у регіоні Південь-Піренеї, департамент Верхні Піренеї.

Лурдський муніципалітет розташований приблизно 670 км на південь від Парижа, 135 км на південний захід від Тулузи та 18 км на південний захід від Тарба[1].

Саме місто Лурд  (населення: 15 410 у 2008)[2] — стало славнозвісним у другій половині XIX-го століття завдяки чудотворному місцю, розташованому на передгір'ях Високих Піренеїв у південно-західному кутку Франції неподалік іспанського кордону.

Катедральний собор в Лурді на місці печери, у якій Бернадеті з'явилася Богородиця

Чудотворний Лурд[ред.ред. код]

Лурд набув світової слави після того, як розійшлася чутка, що в його околицях відбулося об'явлення 14-річній селянській дівчині Бернадеті Субіру (фр. Bernadette Soubirous), котра тоді збирала хмиз у лісі. У день 11 лютого 1858-го року з'явилася їй у печері «пані» та сказала: «Іди до священиків і скажи їм, щоб збудували на цьому місці каплицю, бо хочу, щоб воно стало місцем ласки для людей. Не переставай молитись та кажи другим, щоб і вони молилися. Піди й напийся з джерела та окропи себе водою з нього…»

Хоч джерела Бернадета не бачила і ніхто не знав нічого про будь-яке джерело, — коли дівчинка розгорнула землю у вказаному місці, з того місця насправді почала бити джерельна вода, яка переливалася в гірський потік. Згодом розійшлися чутки про неймовірні чуда: сліпець промив водою очі — і прозрів; сусідка дівчинки занурила у воду з джерела конаючу дитину — і хлопчик не тільки що вижив, але й став здоровим, дужим та довголітнім, попри те, що лікарі раніш були безсилі що-небудь вдіяти на його запідозрений рак костей.

Лурд — місце паломництва та зцілень[ред.ред. код]

На вулицях Лурда продають безліч релігійних предметів та пам'яток для паломників

З розголосом про зцілення сліпого чоловіка та онкохворого хлопчика до Лурда почав напливати народ. А церква, після чотирирічних досліджень спеціальною комісією, у 1933-му році визнала Лурд як місце непояснимих наукою чудес;— а Бернадету, яка померла на 54-році життя, проголосила в соборі св. Петра в Римі святою. Як почесний гість на канонізації Бернадети навіть був присутній 77-річний чоловік на ім'я Люї Жустін Бугогорт — колишній нещасний хлопчик-каліка, котрий виздоровів від раку костей, скупавшися в цілющій джерельній воді.

Саме тоді, коли церква визнала чуда в Лурді правдивими, то лікарі та вчений світ поставилися до таких тверджень скептично — і навіть неприхильно. Головне поясненням лурдівських феноменів було однозначним: «галюцинації». Коли ж лікарів закидали фактами про чудесні оздоровлення людей, то вони спростовували це «хибними діагнозами, істеріями та автосугестіями»: світські науковці вважали Люрд місцем великого обману, а всіх прочан — його жертвами.

Базиліка Вервиці (Чоток) в Лурді

Чудеса тривають[ред.ред. код]

Частота чудес у Лурді зростала — і з нею віра у чудотворні якості лурдської води. Заслуговує уваги недуга Марі Біре Люсон, матері шістьох дітей: їй несамовито докучали головні болі, вона втрачала пам'ять — і нарешті зовсім осліпла. Лікар пацієнтки передав вістку про її стан такими словами: «Мені прикро, пані Люсон, але у вас стався скорч зорових нервів. Сучасна медицина не в силі вилікувати вас.»

Почувши висновок, Марі Біре подалася до Лурда. Коли її у колясці підвезли до лурдської печери, вона раптом підвелася на увесь зріст, скричала: «Бачу, бачу Пречисту Діву!» — і знепритомніла. Прийшовши до тями, виявилося, що вона прозріла. Згодом лікар-окуліст з Руену відзвітував: «За допомогою очних дзеркал я виявив у очах перламутрово-білу, безколірну папілію зорових нервів. Я не міг поставити іншої діагнози як „атрофія [відмирання] зорових нервів спричиненого ушкодженням мозку“. Але пані Біре могла читати найдрібніший друк і розпізнавати віддалені предмети.» Зір повернувся цій жінці, але симптоми хвороби зникли набагато пізніше. Восени 1908-го року лікарська комісія в Лурді знову перевірила очі Марі Біре, щоб переконатися, чи жінка з мертвими очима продовжує бачити, — і після досліджень лікарі одностайно ствердили: жодних пошкоджень очей більше немає. Сам головуючий комісії д-р Авґуст Вал'є зустрівся з цією жінкою через 20 років і підтвердив, що погіршення зору не помітив.

Найбільше враження на лікарську комісію справив факт одужання Авґустини Оґоль, яка років з 20-и хворіла тяжкою недугою : у неї був тканинний наріст на матці. Наріст із часом настільки збільшився, що став натискати на шлунок, викликаючи сильні болі та рвоту. Проте операція була неможливою, бо жінка хворіла на серце — і вже по дорозі до Лурда вона мусила прийняти чотири ін'єкції, адже її серце таки дуже ослабло. І навіть лікар, який супроводжував її, переживав про об'єм її тіла, яке все більше роздувалося.

Уже першого дня перебування в Лурді пані Оґоль понесли до купелі на ношах, опустили її у воду — і вже у воді вона відчула гострий біль. О 4-ій годині дня її поклали на ношах при дорозі, на якій відбувалася процесія. Коли повз неї пронесли монстранцію, жінка раптом відчула, що біль пропав, а натомість їй повернулися життєві сили. Не сказавши нікому і слова, вона залишалася на ношах аж до наступного дня, коли її знову понесли до купелі. Яке велике було здивування для всіх, хто знав і бачив її раніше, — коли її тіло набрало нормальної форми, а сама Оґоль встала з носилок і почала самостійно ступати.

Одна з вулиць Лурда

Після цього оздоровлення пані Оґоль перевіряли більш ніж тридцять лікарів. Ось витяг із офіційного звіту: «Перевіркою встановлено, що тіло стало нормальним, еластичним. Шкіра показує зморшки, як у жінки після пологів. Пояс, що його мала жінка, прибувши до Лурда, тепер на 18 сантиметрів завеликий, а плащ, в якому були продовжені дірки на ґудзики з огляду на опухання тіла ,— заширокий.»

Запорукою вірогідності фактів оздоровлення служать відомості про те, що в Лурді оздоровлювалися і оздоровлюються не тільки християни-католики, але й представники інших віросповідань: іудеї, магометани, буддисти, індуси, протестанти всіх течій, а також запеклі атеїсти і просто невіруючі люди. Якщо ж одужання від будь-якої хвороби не пояснюється природнім способом, то лікарська комісія пересилає справу з Лурду до Парижу на розгляд медичної комісії — а вже коли найвища інстанція медичної комісії підтвердить, що одужання сталося за допомогою надприродних сил, аж тоді документи передаються церковній канонічній комісії для вирішення, чи випадок може трактуватися як чудесний.

З 1858-го року, коли в Лурді зафіксовано перше видіння, до нині сталося понад 8000 різних чудес; більше 4000 з них лікарська комісія задокументувала у 50-х роках минулого століття. Проте повне підтвердження чудесних оздоровлень встановлено в 1200 випадках; гідним уваги є і той факт, що з кінця 60-х років церквою проголошено лише 51-е чудесне оздоровлення.

Лурдська Базиліка Рожанця (Чоток)

Лурдське видужання Чарльза Макдональда[ред.ред. код]

Дослідження одного з найвідоміших видужань Чарльза Макдональда проводив американський лікар Смайлі Блентон[3], котрий пізніше виголосив про це доповідь на спільному засіданні психоаналітичного та психіатричного товариства Америки.

Чарльз Макдональд — ірландець-католик. Він належав до католицького союзу молодих мужчин в Дубліні. На той час він мав 31 рік і тяжку недугу з двадцятирічного віку. Згідно із свідоцтвами Дублінського лікаря, цей чоловік хворів на туберкульоз хребтового стовпа, запалення нирок і туберкульозний артрит лівого плеча. 15 місяців він не вставав з постелі. Міг сидіти не більше трьох-чотирьох хвилин. Медицина була безсилою.

6 вересня 1936 року він прибув до Лурда із групою ірландських пілігрімів. Перший день його перебування у Лурді не дав йому ніяких покращень. На другий день Макдональда повторно скупали і понесли на Богослужіння до печери. Тут він відчув, що біль трохи послаблюється.

Коли ж наступного дня лікарі та медсестри увійшли до його кімнати Макдональд сам піднявся з ліжка і почав одягатися без їхньої допомоги. Цього дня його повезли на візку до печери ще раз. Після Богослужіння хворий, раптом встав і вийшов самостійно по сходах до Церкви Вервиці, клякнув там і почав молитися. Д-р Крістофер Геннінґен, котрий супроводжував групу паломників, у якій був Макдональд, повідомив, що від часу його повернення з Лурда — два рази зустрічався з Макдональдом і ще раз переконався, що хвороба його пропала.

16 вересня 1937 року Макдональд повернувся до Лурда. Доктор Блейтон і 32 інших докторів оглянули його і відмітили його прекрасне здоров'я і погодилися, що «У цей час медицина не може дати ніяких пояснень дати цьому зціленню.»

Вода Лурда під мікроскопом[ред.ред. код]

Статуя Діви Марії в гротто (печері об'явлення) Масабель у Лурді

Місто паломників Лурд має єдину непереможну злими силами атмосферу — атмосферу віри. Дивним є той факт, що в Лурді ніколи не було ніякої пошесті. Адже щороку туди приїжджає більше ніж 2 мільйони паломників і понад сто тисяч хворих, котрі сотнями купаються в джерелах. Людей з різними хворобами занурювали у ту ж саму воду, не змінюючи її. Проте ніякої інфекції не було зафіксовано ніколи.

Спершу, деякі ділки хотіли використати воду з Лурду в бізнесових цілях і намагалися збудувати там оздоровчі центри і купальні. Але, на велике їхнє розчарування, вода після аналізів показала, що немає в собі ніяких лікувальних властивостей і нічим не відрізняється від звичайної води, котра витікає з гірських струмків. Зате бактеріологічний дослід показав сенсаційні висновки: вода була сильно знечищена і в ній аж кишіло від стрептококів, стафілококів, бацил Коля, та інших небезпечних збудників хвороб. Але щеплені цією водою морські свинки залишалися здоровими. Зате, коли таке саме щеплення зробили водою із французької ріки Сени то дві третини свинок загинули. У цій воді також були присутні вище вказані бактерії.

Одне із дивних, на людський розум, чудес сталося з Гю Лейдетом, безнадійним хлопчиком-ідіотом. Цей хлопчик мав неповних 10 років, коли лікарі одностайно висловилися, що його справа кепська. До п'яти років він був нормальною дитиною, але потім раптово дістав запалення мозкової оболонки, що згодом перекинулося і на самий мозок. Це в свою чергу спричинило повну руйнацію нервової системи. Він мав паралізовані руки й ноги, діставав раз-у-раз корчі, напади епілепсії, та втрачав глузд. Дійшло до жахливої ситуації: хлопчик не впізнавав своїх батьків, видаючи із себе незрозумілі звуки у горлянці. Батьки намагалися якось допомогти дитині і протягом двох років безупинно лікували його, але позитивних результатів не добилися. Зрештою вони фінансово були вже безпомічні що-небудь зробити.

І тоді разом з дитиною вони поїхали до Лурда, як до останньої надії на оздоровлення сина. Сестри обережно поклали нерухоме тільце в джерельну воду. Мати його стояла ні жива ні мертва, боячись аби на дитину не напала епілепсія. Нарешті їй подали сина і раптом Гю підняв рученята, простягнув їх до мами і чистим дитячим голосом закликав: — «мамо, мамо!». Паралізовані, до того, ноги і руки, стали м'які і гнучкі, до них повернулося тепло. Лікар, котрий опікувався хворим хлопчиком змалку сам мало не збожеволів, коли побачив здорового Гю. Дитячий розум за короткий час надолужив все втрачене в читанні і письмі.

Загадки оздоровлень в Лурді[ред.ред. код]

В чому причина цих оздоровлень і де їхнє джерело? Якщо це не чуда — тоді що це є? Майже всі, хто оздоровлює в Лурді, мають одну, споріднюючи їх, прикмету. По-перше це прості люди з бідних та скромних родин. Ні один із тих людей не був багатий і не походив з вищих кіл. По-друге, після того, як хтось із них оздоровлюється, то немовби автоматично забезпечує собі імунітет на всякі інші хвороби. По-третє, всі оздоровлені мають у собі дивний спокій, та внутрішню гідність, котра з'являється від відчуття того, що їм дана милість Божа. Ніхто із них ніколи не використовує своє ім'я для самопрослави.

Колишній президент лікарської комісії в Лурді д-р Валлєт сказав так: «Ці оздоровлення не є ділами випадку, але дією всемогутньої волі, яка вислуховує відповідні молитви і тій волі [Богу] не в силі протистояти ніщо — ні хвороби ані смерть.»

Українська церква в Лурді[ред.ред. код]

Під час 10 об'явлення Пречиста Діва сказала до Святої Бернадети: Скажете священикові, щоб тут збудував каплицю і щоб тут приходили процесії.

Французькі священики виконали прохання Пречистої Діви, не каплицю, але величаву базиліку Розер та кілька церков у Лурді збудували.

Українські священики і побожні люди щойно тому 50 років почали брати участь у святих процесіях, а Церкву збудували і освятили 20 років тому. На освячення приїхало близько 1500 вірних та багато священиків з-за океану та з Європи. Посвячення довершив Кардинал Іван Мирослав Любачівський, бо в той час Кардинал Йосип Сліпий був хворий. До сьогодні мають українці в Лурді золотоверху церкву, великий дім, де живе священик та сестри-законниці, навпроти церкви є український готель Святої Родини, а поміж церквою і готелем пролягає Вулиця України затверджена французьким урядом.

У базилиці Розер, яка збудована на тій скелі, де 18 разів з'являлась Мати Божа, є українська каплиця з нашими іконами, а під престолом є напис Вівтар України. Ця каплиця хоч в жалюгідному стані, кілька років тому був дірявий дах, падав дощ, понищив мури, але попри все свідчить любов українського народу до Матері Божої. У Лурді є також дім, де мешкає священик та сестри-монахині, хоч великий, але старий, має більш як 200 років.

Адреса української церкви в Лурді: 8 bis Rue de L'Ukraine, 65100 Lourdes, France.

Персоналії[ред.ред. код]

Демографія[ред.ред. код]

Динаміка населення (Ehess[4] і INSEE[5] ):

Розподіл населення за віком та статтю (2006)[6]:

Стать Всього До 15 років 15-24 25-44 45-64 65-85 Понад 85
Чоловіки 6727 1079 614 1723 1757 1361 193
Жінки 8540 895 697 1940 2359 2158 491


Економіка[ред.ред. код]

2010 року серед 8760 осіб працездатного віку (15-64 років) 6130 були активними, 2630 — неактивними (показник активності 70,0%, у 1999 році було 70,4%). З 6130 активних мешканців працювала 5061 особа (2551 чоловік та 2510 жінок), безробітними було 1069 (431 чоловік та 638 жінок). Серед 2630 неактивних 552 особи були учнями чи студентами, 902 — пенсіонерами, 1176 були неактивними з інших причин[7].

У 2010 році в муніципалітеті числилось 7582 оподатковані домогосподарства у яких проживали 15014,5 особи, медіана доходів виносила 16 127 євро на одного особоспоживача[8]

Галерея зображень[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Українською:

Російською:

Англійською:

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Фізичні відстані розраховані за координатами муніципалітетів
  2. «Кількість населення у 2008 році». INSEE. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2011-03-22. (фр.)
  3. A protestant looks at Lourdes) (Австралійське Протестанське товариство), 1958 рік
  4. http://cassini.ehess.fr/ Population par commune avant 1962 (résultats publiés au journal officiel ou conservés aux archives départementales), наведено за французькою вікіпедією
  5. INSEE : Population depuis le recensement de 1962, наведено за французькою вікіпедією
  6. «Population selon le sexe et l'âge...2006» [Населення за статтю та віком...2006] (фр.). INSEE. Архів оригіналу за 2012-09-04. Процитовано 2011-06-27. 
  7. «Base chiffres clés : emploi - population active 2010» [Базисні показники: зайнятість та активність населення в 2010 році] (фр.). INSEE. Процитовано 15 листопада 2013.  (наближені дані, в 1999 році тимчасова зайнятість врахована частково)
  8. «Revenus fiscaux des ménages en 2010» [Оподатковані доходи домогосподарств у 2010 році] (фр.). INSEE. Процитовано 18 жовтня 2013.  Діти та онуки які проживали у двох місцях враховані як 0,5 особи в обох місцях проживання. Перша особа у домогосподарстві це один особоспоживач (ОС), інші дорослі — по 0,5 ОС, діти до 14 років — по 0,3 ОС.