Антимоніт
| Антимоніт | |
|---|---|
 |
|
| Загальні відомості | |
| Ідентифікація | |
| Колір | свинцевосірий |
| Сингонія | ромбічна |
| Твердість за шкалою Мооса | 2—2,5 |
| Блиск | металічний |
| Питома вага | 4,5—4,6 г/см³ |
| Оптичні властивості кристалів | |
| Інші властивості | |
Антимоні́т, стибніт (рос. антимонит, англ. antimonite, нім. Antimonit, Antimonglanz) — мінерал, трисульфід стибію ланцюжкової будови. Склад: Sb2S3. Sb — 71,5 %. Домішки — As, Hg, Ag, Au, Pb, Bi, Fe, Cu. Сингонія ромбічна. Кристали стовпчасті, голчасті. Густина 4,51-4,66. Твердість 2. Колір і риса свинцево-сірі. Блиск металічний. Важливий мінерал гідротермальних антимоніт-кварцових жил на стибій-ртутних родовищах. Знаходиться разом з кіновар’ю, реальгаром, аурипігментом, шеєлітом, кварцом, флюоритом, баритом та ін. В Україні є на Донбасі та на Закарпатті. Руда стибію.
(лат. antimonium— сурма), сурм'яний блиск, стибніт — головний мінерал сурм'яних руд, хім. скл. Sb2S3 (Sb — 71,4%; S — 28,6%). Кристалізується в ромбічній системі. Утворює призматичні, стовпчасті та голчасті кристали, а також суцільні зернисті маси. Колір свинцевосірий; твердість 2—2,5; пит. в.—4,5—4,6. Утворюється при гідротермальних процесах разом з кіновар'ю, кварцом, кальцитом, флюоритом. В СРСР родовища А. є в Серед. Азії, Казахстані, Сх. Сибіру, на Кавказі. Найбільші родовища А. за кордоном—у КНР та Японії.
[ред.] Див. також
[ред.] Література
- Українська радянська енциклопедія. У 12-ти томах. / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К., 1974—1985.
- Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: «Донбас», 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
