Археологічна зона Пакіме

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Археологічна зона Пакіме,
Касас-Ґрандес
Archaeological Zone of Paquimé, Casas Grandes
a
World Heritage Logo global.svg Світова спадщина Flag of UNESCO.svg
Casas Grande effigy pot p1070225.jpg
Країна Мексика Мексика
Тип Культурний
Критерії iii, iv
Ідентифікатор 560
Регіонb Латинська Америка і Вест-Індія

Історія реєстрації

Зареєстроване: 1998
22-га сесія

a Назва, як офіційно зазначено у списку
b Як офіційно зареєстровано ЮНЕСКО

Ка́сас-Ґра́ндес або Пакіме́ (ісп. Casas Grandes — «великі доми» або Paquimé) — доколумбове місто та археологічна ділянка на його території в мексиканському штаті Чіуауа, що часто розглядається як найважливаша археорлогічна ділянка в Північно-східному регіоні країни[1]. Касас-Ґрандес знаходиться в широкій плодородній долині річки Сан-Міґель приблизно за 40 км від міста Ханос та за 240 км на північний схід від міста Чіуауа.

Доколумбова культура[ред.ред. код]

Залишки культури Касас-Ґрандес у печері Куева-де-лас-Харільяс

мешканці району почали засновувати невеликі поселення уздовж цієї долини між 1130 і 1300 роками н. е. Розмір поселень значно зріс протягом 14 століття, наприкінці якого поселення стали застроюватися будівлями у кілька поверхів, а їх населення досягало 2500 мешканців. Найбільші поселення мали традиційні месоамериканські поля у форму літери I для гри у м'яч, ринкові площі та складну систему збереження води.

Тут активно розвивалися ремесла, продуктами яких були мідні дзвоники та прикраси, буси з морських перлин, різноманітні гінчарні вироби. Ймовірно поселення мали значне розділення праці та розвинену систему торговлі. Гінчарні вироби Касас-Ґрандес мали білу або руду поверхню з блакитними, червоними, коричневими або чорними узорами, і часто вважаються кращини за сучасні гінчарні вироби цього району. Вкриті гразур'ю сосуди часто робилися у форму фігурки людини. Ці вироби активно експортувалися у райони від Нью-Мексико до півдня Мексики.

Пакіме було найбільшим поселенням культури Касас-Ґрандес. Місто спершу мало біля 20 великих будівель, збудованих з саману, кожна зі власним двором та огорожена власною стіною, та зі спільною системою водопровода. У місті застосовувалася складана система контролю води, що включала дренажні системи, резервуари для збереження води, канали для підведення води до домів та систему каналізації[2]. Розкопки також виявили фрагменти яєчної скорлупи, скелети птахів та залишки кліток, що ймовірно використовувалися для вирощування макак, важливих для релігійних рітуалів деяких культур району. Це поселення було повністю перебудоване в 14 столітті, зокрема одноповерхові будинки були замінені багатоповерховими. На початку 15 століття місто було покинуте.

Найьільша колекція знахідок цієї археологічної ділянки знаходиться у Музеї Народів та Культур, Прово, Юта.

Руїни[ред.ред. код]

На момент іспанського завоювання район міста мав багато штучних курганів, де яких шукачі скарбів знайшли велику кількість кам'яних топорів, ступ, гінчарних виробів та різноманітного знаряддя. На той час значні фрагмунти зруйнованих будівель все ще стояли на відстані біля кілометру від тогочасного поселення. Будівлі у зуїнах були збудовані з висушених на сонці блоків глини та гравію біля 55 см завтовшки та різної довжини, зазвичай біля 3 м, ймовірно вони формувалися та висушувалися біля місця будівництва. На обох сторонах стіни залилишилися шматки штукатурки. Найбільша споруда мала розміри біля 240 м з півночі на південь та біля 75 м зі сходу на захід, майже прямокутна, та складалася з кількох окремих одиниць, з'єднаних галереями.

Житлові приміщення мали різні розміри, від дуже маленьких кімнат, майже розміром з шафу, до просторних зал та дворів. Стіни в деяких місцях досягають 15 м заввишки, що дозволяє оціними висоту в 6-7 поверхів.

Інші споруди, приблизно за 150 м від головної будівлі, складалися з серії кімнат навколо квадратного внутрішнього двору, 7 з кожного боку, з більшими кімнатами у кутах.

Подібні, хоча й менші, руїни також зберіглися біля міст Гіла, Салінас і Колорадо, ймовірно збудовані тією ж культурною групою, пов'язаною з культурою Моголлон на північ від них.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Phillips and Bagwell (2001)
  2. Susan M. Deeds (2000). «Legacies of Resistance, Adaptation and Tenacity: History of the Native Peoples of Northwest Mexico». У Richard E.W. Adams and Murdo J. Macleod (eds.). The Cambridge History of the Native Peoples of the Americas, Vol. II: Mesoamerica, part 2. Cambridge, UK: Cambridge University Press. с. 44–88. ISBN 0-521-65204-9.  Page 49

Посилання[ред.ред. код]

Координати: 22°33′34″ пн. ш. 107°57′20″ зх. д. / 22.5596806° пн. ш. 107.9555556° зх. д. / 22.5596806; -107.9555556