Астрономія муїсків
Астрономія муїсків — сукупність знань жерців муїсків стосовно розташування зірок та сузірь, планет, комет, їх траєкторії та система обсерваторії та засобів дослідження зіркового неба. Особливу увагу приділялося Сонцю і Місяцю. Багато знань муїсків було втрачено внаслідок дій іспанських колонізаторів.
Знання з астрономії[ред. | ред. код]
Вирохуванням необхідних у сільському господарстві та здійснені ритуалів днів та періодів займалася особлива частина жрецтва, яких муїски називали єшчкі, а іспанці — шеке (xeques). Оскільки вони були носіями старовинних знань та народної пам'яті, то їх після захоплення земель муїсків іспанці безжально знищували. В результаті більшість астрономічного досвіду єшчкі натепер загублено. Окремі знання муїсків вдалося відновити завдяки записам хроністів, насамперед Педро Симона, Хуана Родрігеса Фрейле, а також анонімного автора «Словника граматики чибча» (Diccionario y gramatica Chibcha).
Особлива увага приділялася обертанням Місяця: муїскам був знайомий синодичний та сидеричний. Для кожного положення місячної орбіту в єшчкі були свої назви: місяць під час наростання і убування (квадратури) називали Убчіхіка (Ubchihica), повня — міка (Mica), молодик — муіхіка (Muihica), чверті — Боса і Куупкуа (Boza, Cuhupcua). Знали вони також й про планету Венера, яку назвивали Каг'уї (Cag'ui), тобто «Вранішна зірка». Вона асоціювалося з початком дня.
Жерцям-єшкчі були відомі літнє та зимове сонцестояння та весняне рівнодення. Втім їх особлива увага була прикута до вирахування дня, коли Юпітер та Сатурн одночасно помітні у небі (сьогодні в астрономії воно відоме як Велике Сполучення). Особливістю цього явища є те, що Юпітер і Сатурн з'являються в одній і тій самій точці небесної сфери 1 раз на 60 років (загалом поява на небі відбувається кожні 19,86 років). Тому й великий цикл, пов'язаний з календарем походив від терміну у 60 років. В цей день відбувалося загальне свято для усіх держав муїсків. Останній раз його святкували у долині Убаке у 1563 році.
Муїски також досліджували Сонце, на основі чого виробили сонячний календар, що доповнював систему з двох Місячних календарів.
Дослідження[ред. | ред. код]
Центрами астрономічних досліджень були місто Согамосо, столиця держави Ірака, з храмом Сонця та місто Тунха, столиця Хунзи, з храмом Горанчачі. Окрім храмів муїски також проводили вимірювання на спеціальних майданчиках. Їх зводили розміром до 500 м2, з півдня і сходу були огороджені кам'яними колонами. У центрі цих полів розташовувалися кам'яні моноліти або колони, які, на думку дослідників, служили для визначення періодів сонцестояння і рівнодення.
У 2003 році колумбійськими вченими були виявлено у південній частині департаменту Кундинамарка 14 кам'яних менгірів, які, ймовірно[1], використовувалися для астрономічних досліджень. Раніше знайдені подібні менгіри в департаменті Бояка. Саме на території цих департаментів в давнину розташовувалися держави муїсків. Вони мають заввишки 1,5 м, на рівні 1,3 м в них просвердлено отвір. Кожен з них розташований один від одного на певному відрізку. Аналіз менгірів з Кундімарки показав, що їх розміщення по контуру повторює зображення сузір'я Скорпіона. Вважається, що за допомогою цієї своєрідної «обсерваторії» жерці муїсків вираховували літнє та зимове сонцестояння.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ MARRINER H. SOLSTICE AND SCORPIUS ALIGNMENTS OF THE JABOQUE PETROFORM MENHIRS. WESTERN CUNDINAMARCA ROCK ART INVESTIGATIONS GIPRI COLOMBIA. — 2003 — 18 pp
Джерела[ред. | ред. код]
- Morales, J. D. (2003). Arqueoastronomıa en el territorio muisca. Master's thesis, Universidad de los Andes.
- Casilimas, C. I. and E. Londono (2001). El proceso contra el cacique de ubaque en 1563. [1563-1564]. Boletın Museo del Oro 49, 49–101.
- Gonzalez, M. S. (Ed.) (1987). Diccionario y gramatica Chibcha. Manuscrito an´onimo de la Biblioteca Nacional de Colombia. Instituto Caro y Cuervo. Biblioteca Ezequiel Uricoechea.
- Lloreda, D. (1992). Los Muiscas: Pasos perdidos. Bogota: Seguros Fenix.
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||