Бавовна
Баво́вна (англ. cotton) — текстильне волокно рослинного походження. Волокно являє собою волоски на насінинах бавовника — кущоподібної рослини роду Gossypium, яка займає одне з провідних місць серед технічних сільськогосподарських культур. Це найважливіше натуральне волокно, що використовується в текстильному виробництві для одягу, товарів для дому і промислової продукції, і складає близько 40% всіх текстильних волокон у світі станом на 2004 рік. Щорічно, у світі виробляється понад 25 млн. тонн бавовни у близько 80 країнах. Бавовна — основа легкої промисловості.
У світовій практиці волокна мають різні позначення на етикетках: cotton, coton, katoen, baumwolle.[1]
Зміст |
Історія[ред.]
Бавовна є одним з найстаріших природних матеріалів — людина використовує його понад 12 тисячоліть.[2] У 2002 р. бавовну вирощували на площі 330 000 км² в «теплому поясі» земної кулі і отримали 21 млн тонн сировини.[2]
Першим знаряддям для очищення бавовни від насіння в Індії була так звана «чурка», яка складалась з двох валків, причому верхній був нерухомий, а нижній обертався рукояткою. Бавовна з насінням подається між валиками, валик захоплює волокно і протягує його на другу сторону, а насіння, яке не може пройти між валиками, відривається і падає попереду. При цій операції два-три змінних робітники могли очистити за день не більш 6—8 кг чистої бавовни. Тому про велике і дешеве виробництво бавовни не могло бути й мови.
Етимологія[ред.]
Англійська назва cotton походить з арабської назви qutun, яка означає «бавовняне волокно». Іспанська назва algodón має ту саму етимологію, тоді як українська баво́вна через чеську (чеськ. bavlna) та польську (пол. bawełna) мови запозичено з німецької Baumwolle, у свою чергу, утворено від Baum «дерево» і Wolle «вовна», що означає «вовна дерева»[3] На українському мовному ґрунті така його форма зумовлена зближенням зі словом вовна.
Властивості[ред.]
Бавовна представляє собою тонкі, короткі, м'які пухнасті волокна. Волокно кілька разів скручено навколо своєї осі. Для бавовни характерні відносно висока міцність, хімічна стійкість (волокно довгий час не руйнується під впливом води і світла), теплостійкість (130-140 °C), середня гігроскопічність (18-20%) і мала частка пружної деформації, внаслідок чого вироби з бавовни сильно мнуться. Стійкість бавовни до стирання невелика.
Довжина волокон бавовни різна — від 10,3 до 60 мм.[4] Бавовняне волокно тонке (середня товщина 20-22 мк), але дуже міцне (витримує навантаження 4,5-5г).[4] Воно дешеве, добре фарбується.[4]
Бавовняне волокно — найчистіша природна целюлоза — містить 85-90% целюлози.[5]
Переваги[ред.]
- М'якість
- Хороша поглинаюча здатність в теплу пору
- Легкість у забарвленні
- Здоровий, натуральний матеріал
- Не шкідливе для здоров'я
Недоліки[ред.]
- Легко мнеться
- Має тенденцію до усадки
- Жовтіє на світлі
Збір і обробка бавовни-сирцю[ред.]
Бавовник пишно розростається. У висоту піднімається вище пояса людини. Квітка цвіте тільки один день і залишає після себе плід, схожий на маленьку зелену коробочку.[6] В плоді розвиваються білі нитки, якій й називаються бавовною. Коли плід бавовника дозріває, оробочки лопаються, а довгі ніжні нитки висовуються з плодів і звисають як вата.[6] Урожай збирали і руками, складаючи бавовну у фартух.
Поява перших бавовнозбиральних машин, яка навішувалася на трактор, давала змогу за один прохід збирати бавовну з двох поруч розташованих рядків рослин і за день збирати бавовну з 2,8 га, чим замінювала 20 збирачів.[7] Складалася вона із кущепідіймачів, двох збиральних апаратів, двох вентиляторів, повітроводів і бункера.
Урожай бавовника збирають в міру розкриття коробочок. До заморозків бавовну-сирець збирають 2—3 рази, після першого заморозку — ще один раз з розкритих коробочок, а потім збирають всі коробочки, що не розкрилися. В СРСР (посівна площа під бавовник перевищувала 2 млн. га, а врожай бавовни-сирцю 20 ц/га) вирощували близько 20 районованих сортів з різними біологічними і господарськими властивостями, що давало можливість забезпечити промисловість волокном різної якості, а також раціональніше організувати систему ведення господарства бавовносіючих районів. В підвищенні врожайності бавовника і зниженні затрат праці по догляду за посівами великого значення набуває застосування квадратно-гніздового способу сівби і механізація збирання бавовни.
Волокно разом з насінням — бавовна-сирець — збирається на бавовноприймальних пунктах, звідки його відправляють на бавовноочисний завод, де відділяють волокна від насіння. Тут же розділяють волокна за довжиною, найбільш довгі волоски від 20—25 мм і є бавовна-волокно.
Коротші волоски — лінт — йдуть на виготовлення вати, а також для виробництва вибухових речовин.
На заводах бавовна-сирець машинним способом очищається від насіння; очищену бавовну пресують у тюки і перевозять на текстильні фабрики.[6] Волокно бавовни після очищення його від насіння, домішок воску і протеїну складається практично з чистої целюлози — природнього полімеру.
 Плід бавовника |
 Бавовник, дозрілий для збирання |
 Збір бавовни вручну (Індія, 2005 рік) |
 Розвантаження свіжозібраної бавовни із бавовнозбираючого модуля в Техасі |
 |
Виробництво[ред.]
Бавовна — ліквідний товар, що має стабільний попит. Приріст виробництва бавовни у світі становить близько 2% на рік. Протягом останніх 10 років виробництво бавовни виросло на 24%, урожайність – на 44%, споживання – на 48%.[8]
| 2003 | 2005 | 2007 | 2008 | 2008 у % до 2003 | |
|---|---|---|---|---|---|
| Загальне виробництво тканин, млн.м² | |||||
| - бавовняні тканини | 34,4 | 53,0 | 52,1 | 48,3 | 140,4 |
| Виробництво тканин на одну особу, м² | |||||
| - бавовняні тканини | 0,7 | 1,1 | 1,1 | 1,0 | 142,8 |
З бавовни отримують тонку, рівномірну і міцну пряжу і роблять з неї найрізноманітніші тканини — від найтонших до товстих оббивних тканин.[4] Волокна бавовни найчастіше переробляють в нитку (використовують для одержання пряжі), яку використовують для виготовлення м'якого, «дихаючого» текстилю, з якого шиють одяг, найпоширеніший серед видів одягу з натурального волокна, білизну, рушники, застосовують як сировину для виготовлення штучних волокон, як вихідний продукт для одержання нітратів целюлози – колоксиліну, піроксиліну, з яких, у свою чергу, продукують целулоїд, лаки, динаміт, бездимний порох тощо. В склад текстильних матеріалів бавовна може входити поряд з іншими волокнами: у суміші волокон льон-бавовна, льон-бавовна-капрон, льон-бавовна-лавсан, льон-бавовна-лавсан-віскоза та ін..[10]
Технологічний процес виготовлення продукції в бавовняній промисловості є нетривалий і у прядильному виробництві займає 3–5 днів: проходить 5–10 стадій обробки, готовим продуктом є пряжа різних тексів (номерів); у ткацькому — 10 днів: пряжа обробляється на 6–7 стадіях і кінцевии продуктом є сурова тканина, а в обробному 5–6 днів: сировина надходить у вигляді суров’я, яке проходить більш як 10 операцій.[11]
В Україні бавовняні комбінати функціонують у Херсоні (ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат») й Тернополі; бавовнянопрядильний комбінат — у Донецьку; бавовняна фабрика — у Нововолинську, прядильна фабрика — у Полтаві, ватноткацька — в Києві, ткацькі фабрики — у Чернівцях, Івано-Франківську, Коломиї, Коростишеві та Радомишлі, ниткова фабрика — у Нікополі. Виробництво бавовняних тканин за період 2003–2008 рр. було загалом стабільним, коливаючись у межах 0,7–1,1 м² на рік.
| Перша десятка виробників бавовни-2011 (480-фунтові тюки) |
|
|---|---|
 КНР |
33.0 млн. тюків |
 Індія |
27.0 млн. тюків |
 США |
18.0 млн. тюків |
 Пакистан |
10.3 млн. тюків |
 Бразилія |
9.3 млн. тюків |
 Узбекистан |
4.6 млн. тюків |
 Австралія |
4.2 млн. тюків |
 Туреччина |
2.8 млн. тюків |
 Туркменістан |
1.6 млн. тюків |
 Греція |
1.4 млн. тюків |
| Джерело:[12] | |
В України відсутня власна сировинна база. Науковці працюють над можливістю розв’язання проблеми забезпечення бавовною за рахунок відновлення її вирощування на півдні України. Результати досліджень доволі суперечливі. Іноземними фахівцями на міжнародному семінарі у Китаї ще у 2005 році був зроблений категоричний висновок, що текстильна промисловість України фактично не має власної сировинної бази.[13] Тому й учасники наради бачили майбутнє України як посередника у просуванні на європейський ринок товарів текстильної промисловості Китаю.[9] При радянському ладі Україна одержувала бавовну переважно з Узбекистану, Туркменістану.
Досвід минулих років показав, що частина степових районів України цілком придатна для бавовносіяння. 1930 р. продукція бавовни з 1 га перевищувала вартість зернової продукції в 10 разів. Так, бавовник на півдні Україні в Цюрупинському, Скадовському, Голопристанському, Очаківському районах і в Криму вже в 30-і роки ХХ ст. став головною серед інших технічних і просапних культур[14].
1951 року врожайність бавовнику в більшості господарств України становила 21 ц/га, тоді як в інших країнах світу вона була на рівні 3,4 – 11,5 ц/га[14]. У середньому за 1929 – 1955 рр. врожайність бавовни-сирцю в умовах зрошення становила 13,7 ц/га, без зрошення – 8,9 ц/га. Проте, в наступні роки почалося скорочення посівів і 1958 р. повністю було припинено вирощування бавовнику в Україні, що було пов'язано з переорієнтацією стратегії економічного розвитку СРСР і вольовим рішенням керівництва країни.
Природні та екологічні умови на півдні України близькі до умов вирощування бавовнику в Болгарії, де він дає високі врожаї щороку як в умовах зрошення, так і на суходолі.
В Україні бавовна віднедавна вирощується на дуже обмежених площах в південних регіонах – в Криму, Херсонській та Одеській областях.[15]
Станом на 2010 рік і бавовна є основною сировиною в Україні, що імпортується для виробництва текстильних виробів.[16]
Бавовна в культурі[ред.]
Про бавовну знято науково-популярний фільм «Бавовна» («Київтехфільм», оператор Георгій Єфремов)
Посилання[ред.]
- (фільм) Золото для партії. Бавовняна справа. Режисер: Ірина Чернова. Країна: Росія
- Бавовняна справа (відеохостинг YouTube)
Примітки[ред.]
- ↑ Литвиненко Н.М., Омельченко В.Д. Аналіз державного технічного регламенту щодо назв текстильних волокон і маркування текстильних виробів // Вісник Київського національного університету технологій та дизайну: Науковий журнал — 2012. — № 3(65). ISSN:1813-6796
- ↑ а б В.П. Кухар Біоресурси – потенціальна сировина для промислового органічного синтезу / Катализ и нефтехимия Сборник научных трудов. - 2007, №15.
- ↑ Етимологічний словник української мови: В. 7 т. Том перший (А-Г) / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.), І.К.Білодід, В.Т. Коломієць, О.Б.Ткаченко та ін.— К.: Наук. думка, 1982. (сторінка: 107)
- ↑ а б в г Детская энциклопедия (для среднего и старшего возраста): Техника и производство. Том 5. Издание второе. Академия педагогических наук СССР. М.: «Просвещение», 1965 (с.:337—338)
- ↑ В.М. Поліщук, С.Є. Тарасенко, С.М. Волошин Принципи виробництва біоетанолу // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Серія: Техніка та енергетика АПК Збірник наукових праць. — 2011, Вип. 166, ч.2
- ↑ а б в М.М.Скаткін // Природознавство: підручник для 4 класу. — К.: «Радянська школа», 1967. с.256 (сторінки:204-205)
- ↑ Детская энциклопедия (для среднего и старшего возраста): Сельское хозяйство. Том 6. Издание второе. Академия педагогических наук СССР. М.: «Просвещение», 1967 (с.:337—338)
- ↑ Миллер Д.,Ро Д. Дерево богатства. К.-KinkoArtgroup.-2000р.- с.10-12
- ↑ а б Сафонов Ю.М. До концепції державного регулювання розвитку текстильної промисловості України і напрямів її реалізації // Проблеми системного підходу в економіці: Електронне наукове фахове видання — 2010. — № 3
- ↑ Демкович О.В., Семак Б.Б. Роль лляних волокон у формуванні ринку екологобезпечних товарів // Вісник Львівської комерційної академії / [ред. кол. : Б. Д. Семак, Н. І. Доманцевич, А. І. Пілявський та ін.]. – Львів: Видавництво Львівської комерційної академії, 2009. – Вип. 10. –– 138 с. – (Серія товарознавча).
- ↑ Маниліч М.І., Миронюк О.В. Організаційно-технологічні особливості та їх вплив на облік витрат // Збірник наукових праць. Економічні науки — 2010 — Вип.6. ISSN:2219-5378
- ↑ National Cotton Council of America – Rankings. Cotton.org (2011-03-13). Retrieved on 2011-11-27.
- ↑ Черній Ю. Перспективи розвитку текстильної промисловості Китаю / Ю.Черній, В.Красько // Легка промисловість. — 2005. — № 7 — с. 6.
- ↑ а б Сніговий В.С. Відродження бавовництва на Україні / В.С. Сніговий: Монографія. – Херсон: Айлант, 2003. – 172 с.
- ↑ Чурсіна Л.А., Горач О.О., Граділь О.В. Товарознавча характеристика паперу, одержаного із целюлози льону олійного // Товарознавчий вісник Збірник наукових праць. – Випуск 3. Редкол.: відп.ред. д.т.н., професор Байдакова Л.І. – Луцьк: ЛНТУ, 2011.- 336 c. — 2011. — Вип. 3.
- ↑ Шлапак О., Хохлова І. Зносостійкість панчішно-шкарпеткових виробів із луб’яних волокон // Міжнародний науково-практичний журнал "Товари і ринки" — 2011. — № 2(12). ISSN:1998-2666
Література[ред.]
- «Cotton Fiber Chemistry and Technology», Phillip J . Wakelyn та інші автори, CRC Press 2007, ISBN 978-1-4200-4587-1
- «Handbook of Fiber Chemistry», Menachem Lewin, Editor, 3rd ed., 2006, CRC press, ISBN 0-8247-2565-4
Див. також[ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Cotton |
 |
Це незавершена стаття про текстиль. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
|
||||||||||||||||||||||||||||
